Третя група - сколіози на основі аномалій розвитку хребців і ребер. До цієї групи відносяться всі природжені сколіози, виникнення яких пов'язане з кістковими диспластичними змінами.

До вроджених сколіозів хребта відносяться викривлення, що виникають в результаті аномалій розвитку.

Аномалії розвитку тіла хребця (розсмоктування тіл хребців, метеликоподібні хребці, клиновидні, бічні клиновидні напівхребці з ребрами, бічні клиновидні напівхребці, задні клиновидні напівхребці, платиспондилія і мікроспондилія, асиметрія розвитку тіла V поперекового і I крижового хребця).

Аномалії розвитку дуг і відростків (недорозвиток дуг, недорозвиток дуг і відростків, спондилоліз).

Аномалії змішаного характеру (конкресценція тіл хребців повна і часткова, конкресценції ребер, множинні аномалії).

Аномалії розвитку і варіації чисельного значення (люмбалізація повна і часткова, сакралізація повна і часткова).

Як правило, набутий сколіоз виявляється у дитини на першому році життя. Характерною його межею є повільний прогрес, утворення викривлень на невеликій ділянці, незначні компенсаторні противовикривлення і маловиражена торсія тіл хребців [16, 40].

Четверта група - сколіози, обумовлені захворюваннями грудної клітки (рубцеві на основі опіків, пластичних операцій на грудній клітці).

Найбільш важкою формою викривлення хребта при аномалії його розвитку є диспластичний сколіоз, що виникає в результаті дисплазії попереково-крижового відділу хребта. При диспластичному сколіозі первинна дуга викривлення, як правило, локалізується в попереково-крижовому відділі хребта. Деформація виявляється у дітей у віці 8-10 років і має тенденцію до неухильного прогресу. Виникнення її пов'язане з аномалією розвитку V поперекового і I крижового хребця. У хворих деяким дослідникам вдалося виявити дисплазію і дисмелію нижнього відділу спинного мозку, що супроводжується неврологічними розладами, що характеризується розладами чутливості, частіше за сегментарний характер, акроціанозом, своєрідним викривленням пальців стопи, нічним нетриманням сечі у дітей у віці 7-10 років, асиметрією сухожильних рефлексів [40,41], вазомоторними розладами. Враховуючи, що в основі диспластичних викривлень хребта лежать природжені аномалії розвитку попереково-крижового його відділу (порушення розвитку V поперекового і I крижового хребця, ряд авторів об'єднує їх з природженими сколіозами. Для диспластичних сколіозів характерний розвиток великих компенсаторних дуг противикривлення в грудному відділі хребта, що супроводжуються, як правило, утворенням ребрового горба, у виникненні якого беруть участь не тільки перекручені ребра, але і остисті відростки. Відмічається важке спотворення грудної клітки, унаслідок чого значно порушується зовнішнє дихання як результат зниження життєвої ємності легенів. Рентгенологічно виявляється різкий поворот хребців навколо вертикальної осі. В області вершини дуги викривлення тіла хребців набувають клиновидної форми. Хребці, розташовані дальше від вершини, менш деформовані, хоча також нахилені в двох площинах. У зв'язку з порушенням нормального навантаження міжхребцеві диски на увігнутій стороні настільки здавлені, що нерідко не видні на рентгенограмі. На опуклій стороні тіла хребців вони розташовуються у вигляді віяла, міжхребцева щілина розширена. Диспластичні сколіози схильні до швидкого прогресу [40].

П'ята група - сколіози ідіопатичні, походження яких в даний час залишається ще далеко не вивченим.

Серед хворих з сколіозом найбільшу групу складають особи з ідіопатичними викривленнями хребта, тобто формою його викривлення унаслідок невияснених причин. Виділення ідіопатичних сколіозів в окрему групу пов'язане з тим, що вони характеризуються своєрідними клініко-рентгенологічними ознаками і протіканням. Клінічна картина деформації хребта виражається в поступовому його викривленні у фронтальній і сагітальній площинах і торсії [41].

При сколіозі II і III ступенів кути лопаток розташовані асиметрично, з'являється виражене бічне викривлення хребта з наявністю реберного горба (кіфоз). На відміну від рахітичного кіфозу, він при бічному викривленні завжди буває одностороннім. Виявляється асиметрія надпліч, причому площина їх не співпадає з площиною тазу. З'являється противикривлення в поперековому відділі хребта і відхилення тулуба від вертикальної осі. Ріст хребта в довжину затримується. При сколіозі IV ступеня ріст тулуба в довжину припиняється. Весь тулуб зміщується у бік основної дуги викривлення хребта; грудна клітка різко деформується, що приводить до зсуву внутрішніх органів. У особливо важких випадках спостерігається здавлення спинного мозку, наростають ознаки парезу і навіть паралічу нижніх кінцівок. На рентгенограмі при ідіопатичному сколіозі, крім бічного викривлення хребта, можна бачити асиметричне розташування остистих відростків і міжхребцевих з’єднань, а також неправильну форму міжхребцевих отворів. Всі описані явища різко посилюються при прогресуванні деформації. При сколіозі IV ступеня дуги хребців в грудному відділі настільки деформовані, що важко буває розібратися в їх контурах. У поперековому відділі хребта визначається торсія і косе розташування V поперекового хребця по відношенню до горизонтальної площини I крижового. Існує ряд теорій, що пояснюють виникнення ідіопатичного викривлення хребта, проте жодна з них не розкриває повністю суті патологічного процесу. Так, деякі автори основною причиною виникнення ідіопатичного сколіозу вважають рахіт [16, 40].

Ступені сколіозу:

I ступінь - викривлення від 5 до 10°

II ступінь - викривлення від 11 до 30°

III ступінь - викривлення від 31 до 60°

IV ступінь - викривлення більш 60°

I ступінь сколіозу - характеризується невеликим бічним відхиленням хребта і початковим ступенем торсії, що виявляється рентгенологічно.

II ступінь сколіозу - супроводжується не тільки помітним відхиленням хребта у фронтальній площині, але і вираженою торсією, наявністю компенсаторних дуг. Рентгенологічно чітко виявляється деформація тіл хребців на рівні вершини викривлення. Клінічно визначається м'язовий валик через торсію хребта і реберний горб.

III ступінь сколіозу - характеризується стійкістю і більш вираженою деформацією, наявністю великого реберного горба, різкою деформацією грудної клітки. Рентгенологічно на вершині викривлення і прилеглих до неї ділянок є хребці клиновидної форми; міжхребцеві диски з увігнутого боку важко простежуються.

IV ступінь сколіозу - супроводжується