Зміст

Вступ……………………………………………………………….……….3

І. Огляд літератури

1.1. Будова та функції мигдаликів………………………………...………5

1.2. Макроструктура піднебінних мигдаликів в ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу………………………………………9

1.3. Формування хронічного запального вогнища в мигдаликах……...10

1.4. Чи потрібно видаляти мигдалики у різних вікових групах людей?20

1.5. Онтогенетичні хвороби дітей, пов’язані з мигдаликами…………..22

ІІ. Матеріали і методи

2.1. Макроструктура піднебінних мигдаликів свійської свині в ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу……………………………..26

2.2. Стимуляція антитілогенезу………………………………………….27

ІІІ. Результати досліджень і обговорення

3.1. Макроструктура піднебінних мигдаликів свійської свині в ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу……………………………..28

3.2. Стимуляція антитілогенезу як діагностичний тест функціонального стану піднебінних мигдаликів…………………………………………...34

Висновки………………………………………………………………….36

Список використаної літератури……………………………………...37

Додатки……………………………………………………………………39

Вступ

В процесі морфогенезу, в кожен об’єкт, завдяки філогенезу та онтогенезу, закладається певна кількість структурних елементів, які забезпечують надійність системи в нормі та компенсаторно-адаптаційні функції при патології. Отже, складність морфологічної системи можна характеризувати її розмаїттям, тобто числом станів, і дозволяє оцінити кількість закладеної в структуру інформації. Інформація це основна властивість матерії, яка виражена в зв’язку з розмаїттям відображення, що обумовлює можливості прояву матерії в будь-якій формі та умовах змін. Тому аналіз змін морфометричних характеристик з урахуванням теорії інформації дозволяє отримати інтегральні критерії станів біологічної системи в нормі і при патології. Таким чином, один із перспективних напрямків математичного моделювання морфологічних процесів пов’язаний з теорією ймовірності та інформації.

Ряд дослідників застосовували інформаційний аналіз для вивчення інформаціїйної структури імунокомпетентних органів (тимуса та селезінки). В свою чергу, ми пропонуємо розглядати інформаційну характеристику корреляційної залежності між морфометричними показниками органів імуногенезу - піднебінних мигдаликів - як міжструктурний інформаційний зв’язок. Останній є інтегральним показником прямих і зворотніх зв’язків.

Метою даної роботи було вивчення макроскопічної будови ПМ свині в ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу, математичними засобами розрахувати інформаційну структру піднебінних мигдаликів та їх міжструктурний інформаційний зв’язок, а також бyлo визнaчeння cтимyлюючoї S-lgA-aнтитiлoгeнeз дiї лoкaльнoгo cyмicнoгo зacтocyвaння низькoчacтoтнoгo eлeктpoмaгнiтнoгo пoля (HEMП) i пoлiмiкpoбнoї вaкцини.

Для досягнення вище вказаної мети було поставлено наступні завдання:

- розглянути будову та функції мигдаликів;

- дати аналіз макроструктурі піднебінних мигдаликів в ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу;

- задатися питанням: Чи потрібно видаляти мигдалики у різних вікових групах людей?

- розглянути онтогенетичні хвороби дітей, пов’язані з мигдаликами.

Об’єкт дослідження – мигдалики в системі захисту організму.

І. Огляд літератури

1.1. Будова та функції мигдаликів

Мигдалики – залози, розташовані по боках піднебіння в глотці, схожі формою на мигдалевий горіх.

Лімфаденоїдне глоткове кільце представлене значними скупченнями лімфаденоїдної тканини (мигдаликами), її невеликими острівцями та тяжами, розташованими в глотці, гортані, порожнині носа. Піднебінні, глотковий, язиковий та трубні мигдалики – найбільш значні та постійні компоненти лімфаденоїдного глоткового кільця. Всі скупчення лімфаденоїдної тканини в глотці пов’язані між собою.

Мигдалики належать до лімфоепітеліальних утворень, до яких також відносять пейєрові бляшки, солітарні фолікули та апендикс. Всі ці утворення становлять лімфоепітеліальний комплекс або MALT (mucosal associated lymphoid tissue), тобто лімфоїдну тканину, асоційовану зі слизовою оболонкою. Характерним для лімфоепітеліальних утворень є їх розташування на межі зовнішнього та внутрішнього середовищ. Окрім того, вони є вхідними воротами для мікробних агентів і забезпечують первинний контакт антигену з лімфоцитами. Таким чином, імунокомпетентні органи отримують інформацію щодо антигенів, що потрапили до організму при диханні та прийомі їжі.

Піднебінні мигдалики (tonsillae раlаtіnае) розташовані в тонзилярній ніші, що знаходиться по обидва боки від отвору зіву між піднебінно-язиковою і піднебінно-глотковою дужками, у товщі яких містяться однойменні м’язи.

У мигдалику розрізняють верхній та нижній полюси, зовнішню та внутрішню поверхні. На внутрішній поверхні мигдалика, поверненої в порожнину ротоглотки, є отвори, що ведуть у сліпі канали – лакуни або крипти. Звичайно в мигдалику 12-20 крипт – вузьких, довгих, звивистих щілин, напрямок і величина яких дуже мінливі. В нормі вміст у лакунах, що є джерелом антигенної інформації, не затримується довго й постійно поновлюється. Велика глибина та звивистість крипт сприяють затримці та гнійному розпадові вмісту крипт, утворенню ретенційних кіст, що є вогнищем латентної інфекції. Устя крипт бувають різної форми та розмірів, причому їх розширення характерне для хронічного запалення мигдаликів [16].

Велика глибина та звивистість лакун різко збільшують площу зіткнення антигенів і лімфаденоїдної тканини. Загальна площа поверхні одного мигдалика, включаючи систему крипт, досягає 300 см2, тоді як площа слизової оболонки всієї глотки – 45 см2 [22]. Така велика площа поверхні мигдалика дозволяє підвищити ефективність імунних реакцій у відповідь на дію патогенних агентів за умови, що контакт агентів та лімфоцитів відбувається по всій площі мигдалика, тобто й у глибині лакун.
У піднебінних мигдалинах розрізняють капсулу, строму, паренхіму й епітеліальний покрив. Капсула покриває лише зовнішню поверхню мигдалика, тому називається псевдокапсулою, і представлена великою кількістю сполучнотканинних волокон. Строма піднебінних мигдаликів представлена септотяжами або трабекулами, котрі відходять від капсули. Основу паренхіми становить пухка аденоїдна, або ретикулярна, тканина, що має характер синцитію й побудована із зірчастих ретикулярних клітин, їх відростків та аргірофільних ретикулінових волокон. У петлях цієї сітки закладені поодинокі лімфоцити, а також їх кулясті скупчення – фолікули, що розташовуються в один ряд по ходу крипт. Крім невеликих фолікулів є численні великі «вторинні» фолікули, що досягають 1-2 мм у діаметрі. У паренхімі мигдаликів постійно виявляють плазматичні та гістіоцитарні клітини [17].

Поверхня піднебінних мигдаликів вистелена багатошаровим плоским епітелієм. Лімфоцити, просуваючись по епітелію, випинають його у просвіт крипти, стоншують і розсовують клітини, в результаті чого утворюються міжклітинні щілини різної величини. У просвіт крипти виходять лімфоцити й окремі клітини покривного епітелію.

Встановлено, що мигдалики мають складний нервовий апарат,