Імунна (захисна) функція мигдаликів. Особливість розташування лімфаденоїдного глоткового кільця дозволяє антигенам безпосередньо впливати на тканини мигдаликів, викликаючи імунну відповідь. Таким чином, лімфаденоїдне глоткове кільце є аванпостом імунної системи, з якого починається реалізація реакцій клітинного та гуморального імунітету. Мигдалики відіграють важливу роль у формуванні як місцевих, так і системних захисних реакцій організму у відповідь на впливи бактерій і вірусів.

У формуванні місцевого імунітету беруть участь система мононуклеарних фагоцитів, система комплементу, білки гострої фази, інтерферон, лізоцим, цитокіни, що продукуються мигдаликами та надходять у порожнину рота через оральну поверхню мигдалин. Фагоцитоз у мигдаликах добре виражений [8, 12].

Формування системного імунітету та антигенного гомеостазу забезпечує інформаційна функція мигдаликів, завдяки якій здійснюються продукція антитіл та формування клітин імунної пам’яті. Синтез антитіл лімфоїдними елементами піднебінних мигдаликів має значення також у місцевому імунологічному захисті порожнини рота й верхнього відділу дихального тракту.

Для повноцінного функціонування мигдаликів як частини імунної системи необхідне повне та своєчасне звільнення крипт із подальшим надходженням нових порцій антигенів з ротоглотки на всю глибину крипт. Це відбувається за рахунок скорочення м’язів, закладених у передній і задній піднебінних дужках (mm. palatoglossus et palatopharyngeus), та констрикторів глотки. Скорочення цих м’язів при ковтанні, позіханні, говорінні приводить до зменшення об’єму тонзилярної ніші й підвищення в ній тиску. Мигдалик затискається між дужками, вміст лакун видавлюється у просвіт ротоглотки, і крипти звільняються. При розслабленні цих м’язів тонзилярна ніша збільшується, мигдалик розправляється, у криптах утворюється від’ємний відносно атмосферного тиск, у крипти засмоктуються мікроорганізми з мікрочастинками їжі та повітрям. Цей процес повторюється при кожному скороченні дужок. Механізм звільнення лакун і наступного засмоктування антигенів за рахунок скорочення м’язів глотки вперше описаний нами й названий помповим механізмом піднебінних мигдаликів, який забезпечує їх інформаційну функцію на всій поверхні мигдаликів [14].

Цим механізмом зумовлене й відкриття внутрішньоепітеліальних ходів, що містять значну кількість лімфоцитів та макрофагів, унаслідок відхилення подушкоподібних клітин-клапанів, і міграція лімфоцитів у внутрішньоепітеліальні ходи з поверненням у міжфолікулярну тканину. Помповий механізм є механічним процесом, що забезпечує подачу антигенів до імунного апарату мигдаликів. Розлад помпового механізму призводить до порушення імунних процесів у мигдаликах.

Кровотворна функція мигдаликів полягає в розмноженні Т- і В-лімфоцитів, які потрапляють із центральних органів, формуванні лімфоцитів з їхніх попередників, спеціалізації лімфоцитів у ефекторні клітини, що здійснюють імунний захист. Новоутворені лімфоцити через лімфатичні судини проникають у кровоносну систему, частина з них мігрує через епітеліальний покрив мигдаликів.

Рецепторна (нервово-рефлекторна) функція мигдаликів полягає в наявності рефлекторних зв’язків мигдаликів із серцем, нирками, печінкою та іншими внутрішніми органами. Також доведена рецепторна функція інших лімфоїдних органів. Ці рефлекси належать до фізіологічних і виконують захисну функцію, змінюючи функціонування внутрішніх органів. Зокрема, про це свідчить розвиток гострого апендициту як ускладнення ангіни або безпосередньо після тонзилектомії. У свою чергу первинне виникнення гострого апендициту викликає реактивні зміни у мигдаликах. Також можливий розвиток ожиріння у дітей після тонзилектомії, переважно за наявності у них хронічних супутніх захворювань. У мигдаликах цих дітей відмічаються підвищення вмісту фосфоліпідів та наявність їх фракцій, характерних для патологічних станів [13].

1.2. Макроструктура піднебінних мигдаликів в ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу

Встановлено, що ріст піднебінних мигдаликів в ранніх етапах постнатального онтогенезу відбувається нерівномірно. В динаміці розвитку морфометричні, планіметричні та стереометричні показники макроструктури мигдаликів мають тенденцію до лівосторонньої асиметрії.

Піднебінні мигдалики (ПМ) входять до складу лімфоїдного глотокового кільця і, згідно з сучасними даними, є периферичними органами імуногенезу [5]. В гуманній медицині, в зв’язку із тонзилярною проблемою, онтогенез ПМ вивчається на різних організаційних рівнях (макро-, мікро- та ультрамікроскопічному, імунологічному та біохімічному).[2,3,5]. В той же час, індивідуальний розвиток ПМ вивчений недостатньо. З цього питання у спеціальній літературі зустрічаються тільки поодинокі роботи [4].

Автандилов Г.Г. [1] надає особливого значення системному морфометричному та стереометричному аналізам, оскільки вони дають можливість отримати адекватний опис метричних властивостей морфологічних структур і встановити характер їх зв’язків. Кількісні характеристики подаються в двох- і трьохмірних системах. Оцінка процесу на площині досягається за допомогою методів планіметрії, а морфологічні зміни в об’ємі вивчають засобами стереометрії.

1.3. Формування хронічного запального вогнища в мигдаликах

Формування хронічного запального вогнища в мигдаликах та розвиток тонзилогенних процесів в організмі відбуваються в результаті тривалої взаємодії інфекційного агента і макроорганізму. При цьому важливу роль відіграє стан імунітету. Пусковим моментом є порушення помпового механізму мигдаликів, що забезпечує самоочищення мигдаликів. Порушується звільнення лакун від їх вмісту, що накопичується у надлишковій кількості. Лакуни кістозно розширюються, дренаж їх порушується, в них утворюються гній, казеозні маси у вигляді пробок. Це призводить до тривалого контакту інфекційного агента з макроорганізмом, формування хронічного вогнища інфекції в лімфаденоїдній тканині та алергізації організму. Крім того, при хронічному тонзиліті виникає гіперплазія мигдаликів, яка супроводжується збільшенням кількості фолікулів та об’єму мигдаликів у цілому, що викликає стискання вузьких розгалужених лакун і затримку їх вмісту. Мигдалики ущільнюються і потребують більшої сили скорочення дужок для повного спорожнення крипт. Однак стовщені гіперемовані дужки неспроможні забезпечити повноцінне функціонування помпового механізму мигдаликів. Істотне значення має вплив лакунарного вмісту на тканину мигдаликів, їх перилакунарні нервові сплетення і хеморецептори, розташовані в підепітеліальному шарі лакун.
Вирішальними в реалізації мікробних факторів у вигляді хронічного тонзиліту є зміни загальної та місцевої реактивності