Для мікроскопічного дослідження користуються імерсійним об’єктивом мікроскопа,причому масло наноситься безпосередньо на мазок.

2.3. Підрахунок лейкоцитарної формули

Лейкоцитарною формулою називається ряд чисел, що показують процентне співвідношення окремих видів лейкоцитів у крові. Для підрахунку лейкоцитарної формули готують аркуш паперу, розграфлений на 7 стовпчиків, над кожним з яких надписана назва окремого виду лейкоцитів (базофіли, еозинофіли, юні нейтрофіли, паличкоядерні нейтрофіли, сегментоядерні нейтрофіли, лімфоцити, моноцити). Розглядаючи пофарбований мазок крові під мікроскопом, повільно пересувають пересувний столик мікроскопа й при виявленні лейкоцита зараз же наносять риску в той стовпчик, над яким надписана назва даного виду лейкоцитів. Якщо підрахувати підряд 100 лейкоцитів, то кількість рисок у кожному стовпчику вкаже відсоток даного виду лейкоцитів до загального числа всіх лейкоцитів крові. Однак для більшої точності варто підрахувати не менш 200-300 лейкоцитів,тим більше, що таких лейкоцитів, як базофіли й еозинофіли, у нормальній крові небагато, і серед 100 лейкоцитів вони можуть не зустрітися зовсім. Для того щоб не збитися з ліку, рекомендується риски розташовувати у квадратики з однією діагоналлю; зрозуміло, що кожний такий квадратик позначає 5 лейкоцитів даного виду.

Лейкоцити розташовуються звичайно по краях мазка, розподіл їх у мазку взагалі може бути нерівномірним. Щоб уникнути неточності при підрахунку рекомендується пересувати препарат по чотирипільному методі. Підрахунок виробляється в чотирьох місцях мазка; у правом і лівому кутах зверху й у правом і лівому кутах-знизу. У кожному із цих місць підраховують лейкоцити в декількох полях зору, причому ці поля беруться не на одній лінії, а розташовуються по так званому меандрі (вид орнаменту в древній архітектурі). Робиться це так: розраховуються лейкоцити в 3-4 полях зору по вертикальній лінії зверху долілиць, потім препарат пересувається в горизонтальному напрямку, далі знову підрахунок ведеться в полях зору по вертикальній лінії знизу нагору. Повторюючи такий прийом, підраховують у кожному куті, таким чином, по 50 лейкоцитів, а всього – 200.

У цей час для підрахунку лейкоцитарної формули користуються спеціальним клавішним лічильником, на кожній клавіші якого відзначена початкова буква назви лейкоцитів. При підрахунку натискають на відповідні клавіші й у віконечку над кожною клавішею з’являється цифра, що позначає кількість даних лейкоцитів. Одночасно у віконечку наприкінці лічильника фіксується загальна кількість лейкоцитів. Коли лічильник покаже, що підраховано 100 лейкоцитів, у віконечках над кожною клавішею буде зазначена кількість окремих видів лейкоцитів на 100 лейкоцитів, тобто буде зазначений відсоток кожного виду лейкоцитів.

Результати підрахунку лейкоцитарної формули записуються у вигляді лейко грами, що має в нормі приблизно наступний вид:

кі-ть лейко-цитів | базофіли | еозинофіли | нейтрофіли | Лімфоцити | Моноцити | примітка

юні | Паличкоядерні | Сегментоядерні

8000 | 1% | 3% | - | 4% | 60% | 25% | 7%

Якщо в мазку виявляються патологічні форми лейкоцитів, не позначені в наведеній формі гемограми, то відомості про їхню назву й число заносяться в графу «Примітка».

2.4.Сітка Горяєва

Сітка Горяєва (рис.6) має 225 більших квадратів (15х15), розграфлених на 16 малі. Більші квадрати відділені один від одного двома рядами частково розграфлених або зовсім нерозграфлених малих квадратів.

Еритроцити внаслідок густоти їхнього розташування підраховуються в малих квадратах, а лейкоцити - у більших нерозграфлених або частково розграфлених квадратах.

Як рідини для розведення крові при підрахунку еритроцитів користуються: 1) фізіологічним розчином NаС1; 2) гіпертонічним (2%) розчином NаС1, у якому еритроцити зморщуються й тому більш чітко видні під мікроскопом; 3) рідиною Гайема, у якій форма еритроцитів особливо добре зберігається (склад рідини: натрію хлориду — 10 г, натрію — 37,5 г, сулеми — 5 г, дистильованої води до 1 л).

Звичайно одночасно з еритроцитами розраховуються й лейкоцити, які при користуванні зазначеними розводящими рідинами зберігаються в крові. Однак через незначне число лейкоцитів у крові в порівнянні з еритроцитами, ця обставина не має значення. Коли ж число лейкоцитів у крові різко збільшено (при лейкозі), треба щоб уникнути помилки спочатку порахувати еритроцити, потім лейкоцити й відняти друге число від першого.

Для розведення крові з метою підрахунку лейкоцитів варто користуватися такою рідиною, що, зберігаючи лейкоцити, знищила б еритроцити, тому що завдяки значній перевазі їхнього числа над числом лейкоцитів неможливо підрахувати останні. Слабкий (0,5-1%) розчин оцтової кислоти розчиняє еритроцити, зберігаючи лейкоцити.

Рис.6. Сітка Горяєва.

3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Гематологічна норма

Таблиця 3.1

Вміст показників клітин периферичної крові у здорових осіб.

Показники | чоловіки | жінки

Лейкоцити, х 109 /л | 7,8(4,4-10,3)

Еритроцити, х 1012 /л | 5,2(4.52-5,96) | 4,6(4,10-5,10)

Гемоглобін,г/л | 157(135-165) | 138(120-150)

Колірний показник | 0,86-1,05

MCV(середній об’єм еритроцитів) | 88,0(80,0-96,1)

МСНС (середня концентрація гемоглобіну в еритроциті,%) | 34,4(33,4-35,5)

МСН (середній вміст гемоглобіну в еритроциті,nr/ер) | 30,4(27,5-33,2)

Гематокрит,% | 46(42-50) | 40(36-45)

Кількість тромбоцитів, х 109 /л | 150,0-400,0

(при підрахунку в мікроскопі)

ШОЕ (мм/год.) | 5(1,0-10,0) | 9(2,0-15,0)

Таблиця 3.2

Вміст окремих форм лейкоцитів в крові здорових людей.

Форми лейкоцитів | Процент | Абсолютна клькість(х 109 /л)

Нейтрофільні гранулоцити | 55-70 | 2,2-6,3

Паличкоядерні | 3-5 | 0,12-0,45

Сегментоядерні | 50-70 | 2-6,3

Еозинофіли | 2-7 | 0,08-0,36

Базофіли | 0-1 | -0,09

Моноцити | 2-6 | 0,08-0,54

Лімфоцити | 25-40 | 1-3,6

Нейтрофіли є основною субпопуляцією гранулоцитів (93 — 96 %). І.І. Мечников дав нейтрофілам назву мікрофаги, на відміну від макрофагів через порівняно невеликий їх розмір (10 — 17мкм). Ще одну назву — поліморфно-ядерні лейкоцити (ПМЯЛ) ці клітини дістали