видів третього структурного домену (від С до І) [25]. Активний центр розташований у заглибленні між доменами А і В у місці з’єднань в-складок і б-глобул у центральному домені А. Альфа-амілази, які продукуються різними видами мікроорганізмів, характеризуються значною гомологічністю первинної структури і просторової конформації , що частково може пояснюватися наявністю у ферментів 13-ї родини глікозидних гідролаз чотирьох строго консервативних ділянок в первинній структурі білкової молекули, що містять амінокислоти, які формують активний центр, та амінокислоти, які забезпечують набування ферментом стабільної просторової конформації [22.]
1.3.2.Активний центр б-амілаз. Механізм каталізу
Як зазначено вище, активний центр б-амілаз являє собою ряд амінокислотних залишків, розташованих на С-термінальній частині циліндричного центрального домену (домену А) Безпосередньо у механізмі каталізу задіяні два амінокислотні залишки в активному центрі ферменту: глутамінова кислота, яка відіграє роль кислотного каталізатора та аспарагінова кислота, яка приймає участь у даному процесі в ролі нуклеофіла. У процесі розщеплення глікозидного зв’язку можна виділити декілька стадій. На першому етапі після зв’язування субстрату в активному центрі ферменту глютамінова кислота (Глю 261) постачає протон до задіяного у глікозидному зв’язку кисню між двома молекулами глюкози, які зайняли положення між (-1) і (+1) субсайтами ферменту. Після цього нуклеофільний аспартат (Асп 231) атакує вуглець (С1) молекули глюкози поблизу (-1) субсайту молекули ферменту. В активний центр надходить молекула води, що атакує ковалентний зв’язок між молекулою глюкози біля субсайту (-1) та аспарагіновим залишком молекули ферменту. На завершальному етапі глютамат (Глю 261) акцептує протон від молекули води, яка надійшла в активний центр ферменту, а кисень з цієї молекули води приймає участь у формуванні нової гідроксильної групи біля першого вуглецевого атома в молекулі глюкози [2.]
У цьому механізмі каталізу визначальну роль відіграють 2-3 консервативні амінокислотні залишки. Окрім двох вищезгаданих задіяний ще один залишок аспартату, який зв’язується водневими зв’язками з другою і третьою гідроксильними групами субстрату і таким чином відіграє важливу роль в позиціонуванні молекули субстрату . Надзвичайно важливими в структурі активного центру є залишки гістидину, аргініну і тирозину, які приймають активну участь в розташуванні молекули субстрату в активному центрі ферменту, стабілізації проміжних сполук, поляризації електронної структури субстрату, тощо .
1.4.Фізіологія слинних та підшлункової залоз.
1.4.1.Великі слинні залози
Привушна залоза (glandula parotidea) є найбіль-шою зі слинних залоз, її маса становить 20-30г. За-лоза має полігональну форму з розмірами приблизно 5х4х3 см і розташована на бічній поверхні обличчя в привушно-жувальній ділянці спереду і нижче вушної раковини, на бічній поверхні гілки нижньої щелепи і заднього краю жувального м’яза. Вгорі за-лоза доходить майже до виличної дуги, внизу - до кута нижньої щелепи, а позаду - до соскоподібного відростка скроневої кістки і переднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м’яза. Привушна залоза складається з двох частин: поверхневої частини (pars superficialis) і глибокої частини (pars profunda). Глибока частина розміщена в нижньощелепній ямці, заходить за гілку нижньої щелепи, а позаду досягає до шилоподібного відростка, від якого починаються шило-під язиковий, шило-глотковий і шило-язиковий м’язи. Інколи наявна додаткова привушна залоза (glandula parotidea accessoria), яка найчастіше роз-ташована на бічній поверхні жувального м’яза поруч з привушною протокою.[ 1.] Привушна залоза вкрита привушною фасцією, а ззовні – тонким шаром під-шкірної клітковини і шкірою. Крізь залозу проходять зовнішня сонна артерія, занижньощелепна вена, лицевий і вушно-скроневий нерви. У товщі залози розташоване привушне нервове сплетення і глибокі привушні лімфатичні вузли.
Привушна слинна залоза за будовою є складною розгалуженою альвеолярною залозою, складається з часточок і має м’яку консистенцію, виділяє білковий (серозний) секрет - рідку слину. Від капсули залози відходять усередину органа сполучнотканинні пере-тинки, відокремлюючи часточки. У міжчасточковій сполучній тканині проходять міжчасточкові вивідні протоки, судини і нерви. Привушна протока (ductus parotideus) - протока Стенона виходить із залози з її переднього краю і йде вперед на 1-2 см нижче ви-личної дуги по зовнішній поверхні жувального м’яза, потім, обігнувши передній край цього м’яза, протока пронизує щічний м’яз і відкривається в присінок рота на рівні другого верхнього великого кутнього зуба на вершині сосочка привушної протоки (papilla ductus parotidea). Цей сосочок утворений слизовою оболонкою щоки.
Кровопостачання забезпечують привушні гілки поверхневої скроневої артерії. Венозна кров відтікає в нижньощелепну вену. Лімфатичні судини від залози впадають у поверхневі і глибокі привушні лімфатичні вузли.
Іннервація: чутлива інформація від залози переда-ється по привушних гілках вушно-скроневого нерва, що є гілкою нижньощелепного нерва (третя гілка трійчастого нерва - V черепний нерв). Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових волокнах (від вушного вузла) малого кам’янистого нерва (гілка язико-глоткового нерва )Піднижньощелепна залоза (glandula subman-dibularis) є складною розгалуженою трубчасто-аль-веолярною залозою масою 13-16 г, має еліпсоїдну форму з розмірами приблизно 4 х 2 х 1,5 см і виді-ляє серозно-слизовий секрет. Залоза розташована із ділянці піднижньощелепного трикутника. Зовні залоза вкрита поверхневою пластинкою шийної фас-ції і шкірою. Присередня поверхня залози прилягає до під’язиково-язикового і шило-язикового м’язів, верхня - до піднижньощелепної ямки на внутрішній і іоверхні тіла нижньої щелепи, нижня частина залози виходить з-під нижнього краю щелепи. Невеликий відросток залози спереду лежить на задньому краї ще-лепно-під’язикового м’яза. Звідси з залози виходить піднижньощелепна протока (ductus submandibularis) -протока Вартона, що проходить вперед і огинає зад-ній край щелепно-під’язикового м’яза і проходить і гід слизовою оболонкою дна ротової порожнини вздовж внутрішньої поверхні під’язикової залози. Протока відкривається разом з великою під’язиковою протокою невеликим отвором на під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis) поруч