Кровопостачання забезпечують гілки лицевої артерії. Венозна кров відтікає в лицеву вену. Лімфа-тичні судини від залози впадають у піднижньощелепні лімфатичні вузли.

Іннервація. Чутлива інформація від залози пере-дається по волокнах язикового нерва, що є гілкою і [нижньощелепного нерва (третя гілка трійчастого нер-ва - V черепний нерв)]. Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових во-локнах (від піднижньощелепного вузла) барабанної струни, що є гілкою лицевого нерва (VII черепний нерв). Симпатичні післявузлові волокна відходять від сплетення навколо язикової артерії.

Під’язикова залоза (glandula sublingualis) є складною розгалуженою трубчасто-альвеолярною залозою масою приблизно 5г, виділяє слизовий секрет. За-лоза має видовжену форму з розмірами 2x1x0,7 см і розташована під слизовою оболонкою дна ротової порожнини на верхній поверхні щелепно-під’язи-кового м’яза, де утворюється під’язикова складка. Бічною поверхнею залоза прилягає до під’язикової ямки на внутрішній поверхні нижньої щелепи, а при-середньо до підборідно-під’язикового, під’язиково-язикового і підборідно-язикового м’язів. Від тонкої сполучнотканинної капсули відходять перетинки, поділяючи залозу на часточки. У цих перетинках проходять міжчасточкові вивідні протоки, судини і нерви. Міжчасточкові протоки від задньобічних відділів залози зливаються і формують 10-15 малих під’язикових проток (ductus sublingualis minores) - про-токи Рівіна, які самостійно відкриваються у ротову порожнину на поверхні слизової оболонки вздовж під’язикової складки. Міжчасточкові протоки передніх відділів залози утворюють велику під’язикову протоку (ductus sublingualis major) - про-току Бартоліна, яка відкривається самостійно або ра-зом з піднижньощелепною протокою на під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis).

Кровопостачання забезпечує під’язикова артерія, що є гілкою язикової артерії, і підборідна артерія, що є гілкою лицевої артерії. Венозна кров відтікає по однойменних венах. Лімфатичні судини від залози впадають у піднижньощелепні та підборідні лімфа-тичні вузли.

Іннервація. Чутлива інформація від залози пере-дається по волокнах язикового нерва, що є гілкою нижньощелепного нерва (третя гілка трійчастого не-рва - V черепний нерв). Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових волокнах (від під’язикового вузла) барабанної струни, що є гілкою лицевого нерва (VII черепний нерв). Симпатичні післявузлові волокна до залози відходять від сплетення навколо зовнішньої сонної артерії.[ ]

Слинні залози виділяють за добу від 0,5 до 2,0 л слини, яка на 99 % складається з води, солей, фер-ментів (амілаза, мальтаза, гіалуронідаза, нуклеаза та інші), слизу (глікопротеїни - муцини, протеоглікани), імуноглобулінів і електролітів. Усі слинні залози виділяють секрет за мерокриновим типом, тобто без руйнування секреторних клітин. Слина змочує їжу і частково розчиняє її, завдяки чому стає можливим сприйняття смаку. Амілаза частково розщеплює вуглеводи.

Слинні залози за будовою є складними розгалу-женими трубчасто-альвеолярними чи альвеоляр-ними залозами, що розділені сполучнотканинними перетинками на часточки. Часточки складаються з секреторних відділів (ацинусів), утворених гландулоцитами, і системи розгалужених проток - вставних, посмугованих, міжчасточкових та загальних вивідних. Білкові секреторні відділи утворені сероцитами ?епітеліальними клітинами, що виробляють білковий (серозний) секрет. Сероцити оточені міоепітеліоцитами (кошикоподібними клітинами), які своїми численними відростками охоплюють основу сероцитів. При скороченні цих відростків виводиться секрет з кінцевих секреторних відділів.

Слизові секреторні відділи схожі за будовою до білкових секреторних відділів, але складаються з мукоцитів, які також охоплені міоепітеліоцитами. Мукоцити більші за сероцити, мають конічну форму з широкою основою, їхні ядра сплющені і розташовані в базальній частині клітин. [9]

Змішані секреторні відділи мають складнішу бу-дову. Центральні їх частини утворені мукоцитами, що виробляють слиз, а дистальні частини - сероцитами, які охоплюють основи мукоцитів у вигляді білкових півмісяців Джіануцці. Ці клітини синтезують білок лізоцим (мурамідазу), який має захисне значення. Міоепітеліоцити складають другий ряд клітин, що вкриті базальною мембраною.

Рис.3. Слинні залози.

А - привушна залоза:

вставні протоки;

артерія;

перетинка;

міжчасточкова протока;

вена;

посмугована протока;

сероцит.

Б - піднижньощелепна залоза:

сероцит;

слизова клілина;

білкові півмісяці Джіануцці;

ацинус, що утворений

сероцитами;

сполучнотканинна перетинка;

міжчасточкова протока.

В - під’язикова залоза:

ацинуси, що утворені

мукоцитами;

мукоцит;

внутрішньочасточкова протока;

міоепітеліоцити

міжчасточкова протока;

1.4.2.Підшлункова залоза

Підшлункова залоза людини є подовженим утворенням сірувато-рожевого відтінку і розташоване в черевній порожнині позаду шлунку, тісно примикаючи до дванадцятипалої кишки. Орган залягає у верхньому відділі на задній стінці порожнини живота , розташовуючись поперечно на рівні тіл I—II поперекових хребців. Довжина залози дорослої людини

14—22 см, ширина 3—9 см (в області головки), товщина 2—3 см. Маса органу близько 70—80 р. У підшлунковій залозі виділяють головку, тіло і хвіст. Головка підшлункової залози (caput pancreatis) примикає до дванадцятипалої кишки, розташовуючись в її вигині так, що остання охоплює залозу у вигляді підкови. Головка відокремлена від тіла підшлункової залози борозною, в якій проходить . Тіло підшлункової залози (corpus pancreatis) має тригранну (трикутну) форму. В ньому виділяють три поверхні — передню, задню і нижню, і три краї — верхній, передній і нижній.Передня поверхня (facies anterior) обернута наперед, до задньої поверхні шлунку, і дещо вгору; знизу її обмежує передній край, а зверху — верхній. На передній поверхні тіла залози є обернута убік опуклість — сальниковий горб.[9]

Задня поверхня (facies posterior) примикає до хребта, череної аорти,та сонячного склепіння та лівої печінкової вени. На задній поверхні залози є особливі борозни, в яких проходять селезінкові судини. Задня поверхня відмежовується від передньої гострим верхнім краєм, по якому проходить селезінкова артерія.

Нижня поверхня (facies inferior) підшлункової залози орієнтована донизу і наперед та відділяється від задньої тупим заднім краєм. Хвіст підшлункової