СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ

ОСОБЛИВОСТІ СКЕЛЕТА ТАЗУ ТА КІНЦІВОК

У ССАВЦІВ НА ЕТАПАХ ОНТОГЕНЕЗУ ТА

ПІСЛЯ УШКОДЖЕНЬ

Дипломна робота для здобуття кваліфікації магістр «біології»

ЗМІСТ
ВСТУП

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 6

РОЗДІЛ II. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 26

РОЗДІЛ III. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1.з’єднання хребетного стовбура 28

3.2.ушкодження з’єднань хребетного стовбура 29

3.3.з’єднання кісток грудної клітки 29

3.4. з’єднання кісток нижньої кінцівки 30

3.5.ушкодження з’єднань кісток нижньої кінцівки 33

ВИСНОВКИ 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39

ВСТУП

В даній роботі буде розглянуто типи з'єднання кісток, їх структурно-функціональні особливості в нормі та після ушкодження, здатність до регенерації (відновлення структури та функції). Говорити про з'єднання кісток, не маючи уявлення про структурно-функціональні особливості самих кісток так само неможливо, як і говорити про кістки, не маючи уявлення про структурно-функціональні особливості кісткової тканини.

Кісткова тканина в організмі представлена в вигляді кісток, які з'єднуються між собою в різні способи в залежності від того, які функції та чи інша кістка виконує.

Основним методом дослідження структури з'єднань кісток, так саме як і самих кісток, є рентгенологічний метод.

Кісткова тканина є дуже важливою в організмі. Вона є у всіх хребетних тварин та людини, за виключенням круглоротих та хрящових риб. В порожнинах трубчастих кісток, в жовтому кістковому мозку накопичується велика кількість жиру, отже, кісткова тканина приймає участь в жировому обміні. Кісткова тканина, утворюючи вісьовий скелет та скелет кінцівок людини та хребетних тварин, визначає форму тіла організму, захищає органи, що розташовані в черепі, в грудній та тазовій порожнинах, тобто слугує міцним каркасом для всього організму, забезпечує всім іншим органам та системам стале просторове розташування та тим самим здатність до нормального функціонування. Основною та головною особливістю кісткової тканини є її багатства на мінеральні солі. Кісткова тканина має дуже велику здатність до регенерації. Це єдина тканина, що може повністю відновлюватись після пошкодження, наприклад, після перелому, або руйнування її, після некрозів.

Наукова новизнаНа протязі життя кісткова тканина проходить різні стадії розвитку, значно відрізняючись на різних етапах онтогенезу. Перші точки окостеніння виникають на 2-му місяці внутрішньоутробного розвитку, з яких розвиваються основні частини кісток, що тримають на собі основне навантаження (тіло кістки - діафіз, кінці кістки - епіфізи, ділянка кістки між епіфізом та діафізом - метафіз). Дитина народжується з ще неповністю осифікованим скелетом. Повне окостеніння кісток відбувається вже після народження - в постнатальному періоді - в результаті послідовного проявлення центрів осифікації, що прогресивно збільшуються в розмірах та заповнюють кістковою тканиною хрящові моделі майбутніх кісток. Формування кістково-суглобової системи за дорослим типом закінчується в основному до 16-17 років, хоча процес осифікації деяких продовжується до 20-22 років. З наступленням пубертатного періоду починається зрощення епіфізів з метафізами, тобто перетворення синходрозу в синостоз. Ріст кісток, так саме як і осифікація їх відділів, що мають хрящову будову, являють собою безперервний процес.

З'єднання кісток поділяються на безперервні (фіброзні з'єднання -синартрози), та перервні (сіновіальні з'єднання - суглоби) . В нормальних умовах розвиток з'єднань між кістками відбувається одночасно з розвитком самих кісток, з появи точок окостеніння у відповідні (певні для кожної кістки) строки.

Актуальність теми полягає в тому, що знаючи нормальну анатомічну будову з'єднань кісток, можна рентгенологічно виявити зміни, що виникають в них внаслідок пошкодження та в послідуючому процесі регенерації та розробити необхідні заходи щодо максимального відновлення анатомічної структури пошкодженої ділянки та її функції. Також знаючи терміни формування кісткової тканини в організмі, зокрема у людини, можна встановити, чи є відхилення в розвитку, чи нормально, відповідно до певних

строків, розвивається організм; за окостенінням певних кісток та розвитком

з'єднань між ними, які будуть розглянуті детально в даній роботі, можна

встановити доношеність новонародженої дитини. Дуже широко знання про

нормальну будову кісткової тканини (кісток та їх з'єднань), про зміни, які

виникають в ній під час патологічних процесів використовуються в

медицині, зокрема в рентгенології, ці дані також використовуються в

судмедекспертизі.

Метою дослідження в цій роботі було намагання простежити, як

розвивається кісткова тканина та відповідно з'єднання між кістками

хребетних, зокрема людини, в які терміни вони досягають повного розвитку,

яку структуру має кісткова тканина в нормі, яку рентгенологічну картину

можна побачити при досліджені кісткових з'єднань в нормі у здорової

людини, які зміни відбуваються при пошкоджені та до яких морфологічних

та функціональних змін в кісткових з'єднаннях можуть призвести їх

пошкодження та процеси регенерації. Також метою цієї роботи було

простежити ті зміни в кісткових з'єднаннях, які виникають після

пошкоджень на протязі тривалого часу (незворотні зміни).

Завдання даної роботи:

Для створення даної роботи були використані літературні джерела, дані практичної медицини в вигляді досліджень історій хвороб пацієнтів з пошкодженнями кісткової системи, рентгенівські знімки.

Об'єкти дослідження:скелет тазу та кінцівок у ссавців.

Предмет дослідження: з'єднання кінцівок та скелета тазу.

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.

Всі кістки в організмі з'єднані тим чи іншим способом, від чого залежать функції, що на них покладені. Кістки складаються з кісткової тканини. Кісткова тканина є у всіх хребетних тварин та людини, за виключенням круглоротих та хрящових риб. Це високо розвинута та виключно тонко і детально диференційована, вкрай складна