Суглобова порожнина - щілеподібний простір, що обмежений суглобовими поверхнями кісток та суглобовою капсулою, заповнений невеликою кількістю синовіальної рідини. Форма та розмір суглобової порожнини залежать від величини суглобових поверхонь та місць прикріплення капсули.

Крім розглянутих основних складових частин, що наявні в кожному суглобі, спостерігаються додаткові утворення: суглобова губа, суглобові диски, меніски та зв'язки, сесамовидні кістки.

Суглобова губа складається з волокнистої тканини, що прикріплюється по краю суглобової западини. Вона збільшує площу контакту суглобової поверхні (в плечовому та кульшовому суглобах).

Суглобовий диск та суглобовий меніск - волокнисті хрящі, що розташовуються в порожнині суглоба. Якщо хрящ поділяє порожнину суглобу повністю на два поверхи (скронево-нижньощелепний суглоб) - то говорять про диск, якщо поділ порожнини суглоба неповний (в колінному суглобі) - говорять про меніски.

Внутрішньокапсульні зв'язки складаються з волокнистої тканини та
з'єднюють одну кістку з іншою. З боку порожнини суглобу вони покриті
синовіальною мембраною суглобової капсули, яка відокремлює зв'язку від
порожнини суглоба (зв'язка головки стегнової кістки кульшового суглобу).
Зв'язки, що зміцнюють суглобову капсулу та лежать в її товщі, називають
капсульними, а поза неї - позакапсульними. Сесамовидні кістки

розташовуються в капсулі суглоба або в товщі сухожилля (надколінник). Внутрішня поверхня їх, що обернена в порожнину суглоба, вкрита гіаліновим хрящем, зовнішня - зрощена з фіброзним шаром капсули.

Зв'язки та сухожилля м'язів складають допоміжний апарат суглобу. Одні зв'язки зміцнюють капсулу в місцях найбільшого її розтягування та обмежують рухи. Це гальмуючі та направляючі зв'язки. В результаті невдалого руху або травми може відбутися розтягнення та навіть розрив зв'язок, наслідком чого буває зміщення кісток в суглобі - вивих.

Суглоби можна поділити на групи в залежності від форми та числа поверхонь, що зчленуються або їх функцій - кількості вісей, навколо яких в суглобі відбуваються рухи, за формою суглобових поверхонь (кулястий, еліпсоподібний, сідлоподібний, плоский, блокоподібний, циліндричний) [1,2,5,6,9,10,12,13,14].

П0ШК0ДЖЄННЯ З'ЄДНАНЬ КІСТОК. Пошкодження кісткової тканини та з'єднань між кістками може відбуватись внаслідок дії різних

факторів: травм, захворювань (туберкульозу, сифілісу, гнійних, інфекційних, грибкових, паразитарних та ін.), відморожень, опіків, електротравм, уражень внаслідок дії іонізуючого випромінювання [11]. З механічних пошкоджень розрізняють тріщини, переломи, вивихи [4].

ПЕРЕЛОМИ. При пошкодженнях кісток кінцівок виділяють тріщини, неповні та повні переломи. Тріщини спостерігаються рідко, переважно в плоских кістках, іноді в області метаепіфізів довгих кісток. Репарація кісткової тканини відбувається за рахунок ендостального кісткоутворення на протязі кількох тижнів, не лишає наслідків. При неповному переломі пошкоджується лише деяка частина поперечника кістки, тобто виникає надлом, або відривний перелом. Надломи частіше спостерігаються в області діафізів в період росту організму, коли внаслідок гнучкості та еластичності кістки при примусовій деформації в місці згину відбувається зминання кісткових пластинок, а в області натягу їх цілостність зберігається. Це піднадокістні переломи, які найбільш добре зростаються [15]. Відривні переломи характерні для апофізів та відбуваються внаслідок надмірного напруження м'язів та зв'язок, що до них прикріпляються. Кісткове зрощення при відривному переломі утруднене. При повному переломі кістка пошкоджується на протязі всієї поперечної площини. При переломі в одній площині утворюються два відламки, при пошкодженні в кількох площинах -спостерігаються ще додатково один або кілька відламків, т. б. виникає відламковий перелом. Зрощення відламків та їх співвідношення визначають відновлення цілостності, форми та функцію кістки та сегмента кінцівки [11]. При локалізації перелому поблизу суглобу може виникнути внутрішньосуглобовий перелом - це перелом, який утворюється на ділянках, що оточені капсулою суглобу, або ж проникає в нього ззовні, з боку метафізу

ПРОЦЕС ЗАГОЄННЯ ПЕРЕЛОМІВ.Регенерація кісткової

тканини має місце при пошкодженні кістки. Швидкість та повноцінність зрощення відламків залежить від багатьох факторів. На цей процес суттєво впливають вік та загальний стан організму. Найбільш швидка та досконала репарація кісткової тканини спостерігається у дітей та підлітків, це обумовлюється активним обміном речовин [15]. У людей похилого віку репарація відбувається повільно та менш досконало [4, 5]. Процеси регенерації залежать від локалізації, типу перелому (відкритий, закритий), якості репозиції відламків, способу їх фіксації, повноцінності та тривалості імобілізації. Регенерація кісткової тканини відбувається в результаті життєдіяльності періосту, ендосту, параосальних м'яких тканин та перетворення фіброзного згустку між кінцями відламків [11, 14]. Обов'язковим компонентом процесу регенерації при пошкодженнях та переломах кістки є виникнення кісткової мозолі за активною участю остеобластів .

При відновлення цілостності зламаних кісток вже в перші дні спостерігається утворення грануляційної тканини, яка складається з великої кількості новоутворених кровоносних судин, сегментоядерних гранулоцитів та фібробластів, що диференціюються в остеобласти. Через 4-5 тижнів починається зневапнення утвореної тканини. Інтенсивність та правильність регенераторних процесів залежать від реактивних властивостей організму, трофічної функції нервової системи та впливу на організм факторів навколишнього середовища [12].

Порушення цілостності кістки супроводжується пошкодженням не лише кісткових пластинок, але й кровоносних судин, нервів, окістя. В зоні пошкодження кісткова тканина внаслідок порушення кровообігу відмирає. В окісті та ендості, а також навколо кровоносних судин вже за 2 дні після