Патологічні вивихи - це таке зміщення суглобової головки з суглобової западини, яке обумовлене будь-яким попереднім патологічним процесом, що зруйнував елементи суглобу - кістку, хрящі, сумку або зв'язковий апарат. Вивих відбувається внаслідок дуже незначної травми або головним чином під впливом м'язового натягу. Найбільш частіше такий вивих спричиняють запальні процеси: туберкульозний артрит, гнійний артрит тощо. Будь-яке тривале переповнення суглобової порожнини рясним рідким вмістом може призвести до перерозтягування суглобової капсули та стійкому зміщенню суглобових поверхонь - це так звані дистензионні вивихи [3, 4, 8, 11].

Супроводжуються нерідко вивихом та підвивихом. Складності при загоєнні внутрішньо-суглобових переломів полягають в тому, що всередині суглобу немає окістя, яке здатне до репарації, тому самостійного (без лікарського втручання) загоєння таких переломів не відбувається. Тому результатом нелікованого внутрішньосуглобового перелому є несправжній суглоб та спотворюючий остеоартроз . Також не буває самостійного загоєння за допомогою кісткового зрощення при переломах човникоподібної кістки. Кістка майже з усіх боків вкрита хрящем і не має необхідного для відновлення окістя, між відламками потрапляє синовіальна рідина, що

перешкоджає сщепленню відламків. Тому результатом нелікованого перелому незмінно є несправжній суглоб та спотворюючий остеоартроз. В центральній частині кістки по обох боках від лінії перелому через кілька тижнів після травми рентгенологічно виявляється світла кулеподібна або овальна порожнина - асептичне розсмоктування та асептичний некроз кісткової речовини. При переломах п'ястних кісток, які перебігають завжди внутрішньосуглобово, причому в суглобі з виключно важливою для всієї руки функцією, необхідно ретельно ліквідувати вкорочення та добитись щільного доторкання відламків, а також відмінного співставлення суглобових поверхонь [4].

РОЗДІЛ II. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Основним методом дослідження з'єднання кісток живого організму (скелета) є рентгенографія та об'єктивне дослідження. В якості додаткових методик в кожному конкретному випадку застосовуються стереорентгенографія, томографія, пантомографія, контрастна артрографія.

Рентгенівський знімок - це тіньове зображення, що залежить від щільності об'єкта, що досліджується, та ступеня поглинання в ньому рентгенівських променів. При виконанні знімків використовують різні направлення центрального променя по відношенню до анатомічних площин людського тіла та досліджуваного об'єкта: пряме - центральний промінь співпадає з сагітальними площинами; бокове - з фронтальними площинами; аксіальне, або вісьове - з довгою віссю об'єкта; касательное - центральний промінь сковзить по тій чи іншій ділянці об'єкта.

Рис. 29. Види з’єднання кісток (схема).

а - непрерьшньїе соединения при помощи фиброзной ткани; б-при поиощи хряща} е-симфиз; / — сустав с внутрисуставіїнми связками и менисками; д-сустав с внут« рисуставннм диском, делящим его на два зтажа.

Мал.1.2.

Вивчення з'єднань в хребта проводиться за допомогою 2 знімків у взаємо перпендикулярних проекціях у відповідності до його анатомічних відділів: шийного, грудного, поперекового та крижово-куприкового. Оглядові знімки для вивчення з'єднань кісток грудної клітки (прямий та боковий) проводять зазвичай в положенні стоячи за екраном. Рентгенівський знімок ключиці можливо зробити лише в одній прямій проекції, робиться прямий передній знімок в положенні лежачи на животі. При вивченні з'єднань кісток плечового суглобу основним є прямий (правильний) задній знімок в положенні лежачи на спині, вся верхня кінцівка в положенні супінації. При вивченні з'єднань кісток ліктьового суглобу основними є прямий знімок в положенні сидячи при витягнутій та максимально розігнутій кінцівці, що знаходиться в положенні супінації (долоня догори), та боковий знімок в положенні кінцівки, що є середнім між максимальним згинанням та розгинанням в суглобі, під кутом 90° і при положенні кисті, що є середнім між супінацією та пронацією (ребром на V палець). Рентгенологічні дослідження з'єднань кісток променево-зап'ястного суглобу та кисті проводять в прямій та боковій проекціях. Основним знімком при дослідженні з'єднань кісток тазостегнового суглобу є прямий задній в положенні лежачи на спині, кінцівка розігнута в колінному суглобі зі стопою, повернутою великим пальцем всередину приблизно на 15-20°. При рентгенологічному дослідженні з'єднань кісток колінного суглобу застосовуються прямий задній знімок при розігнутому коліні в положенні лежачи на спині та боковий (зовнішній) знімок в положенні незначного його згинання, додатковим є аксіальний знімок. При рентгенологічному дослідженні з'єднань кісток гомілково-ступневого суглобу застосовують прямий задній знімок в положенні лежачи на спині та боковий зовнішній знімок в положенні лежачи на боці. При рентгенологічному дослідженні з'єднань кісток стопи застосовують два основні знімки - прямий підошовний в положенні як лежачи, так і сидячи, та косий внутрішній.

Мал. 1.3. Схематичне зображення фронтального розпилу суглобу та суглобових кінців: 1 -

головка кістки; 2 - суглобова западина; 3 - гіалінові суглобові хрящі; 4 - зовнішня оболонка фіброзної капсули; 5 - проміжний субсиновіальний шар; 6 - внутрішній тонкий шар синовіальної оболонки; 7 -периферичні волокнисті відділи суглобового хряща; 8 - анатомічна суглобова щілина; 9 та 10 - бічні частини суглобової порожнини.

Робота виконана в Перегінській лікарні на базі травматологічного відділення. Всього вивчено 36 історій хвороби в тому числі 36 рентгенограм, кісток тазу та нижніх кінцівок.

На цих рентгенівським знімках я простежила співвідношення компонентів з'єднань кісток в нормальному стані та при різних пошкодженнях в різних вікових категоріях. Розглядались зміни, що виникли невздозі після пошкодження та ті, що розвивались на протязі тривалого часу та стали незворотними.

В результаті досліджень рентгенівських знімків людей похилого віку мною було виявлено