Розділ 111. Результати досліджень та їх обговорення.

3.1. З'єднання хребетного стовбура. В хребті людини внаслідок еволюційного розвитку є всі види з'єднань: синдесмози (зв'язки між поперечними та остистими відростками), синхондрози (міжхребцеві диски між тілами ряду хребців), синостози (між хребцевими хребцями), геміартрози (між тілами ряду хребців) та суглоби (між суглобовими відростками).

Дуговідростчасті суглоби. Нижні суглобові відростки хребта зчленуються з верхніми суглобовими відростками нижче розташованого хребця за допомогою дуговідростчастих суглобів. Всі дуговідростчасті (міжхребцеві) суглоби анатомічно відокремлени. Кожний суглоб має свою суглобову сумку, що прикріплюється у країв суглобових площадок та підкріплену жовтими зв'язками. Кожна пара суглобів (правий та лівий) складають один комбінований суглоб, рух в якому носить характер ковзання вверх - вниз та в сторони.

Атлантопотиличний суглоб - утворений з'єднанням виростків потиличної кістки з верхніми суглобовими ямками атланта.

Серединний та латеральний атлантовісьові суглоби - з'єднують атлант та вісьовий хребець (3 суглоби: парний комбінований плоский латеральний атлантовісьовий суглоб, що розташований між нижніми суглобовими ямками атланта та верхніми зчленуваними майданчиками вісьового хребця, другий -непарний, циліндричний серединний атлантовісьовий суглоб, між зубом вісьового хребця та суглобовою ямкою атланта).

Попереково-крижовий суглоб - між крижом та п'ятим поперековим хребцем, має таку ж саму будову, як і в зчленуваннях хребців між собою.

Крижово-куприковий суглоб має деякі особливості. Між тілами п'ятого крижового та першого куприкового хребців знаходиться міжхребцевий диск,

як і в справжніх з'єднаннях хребців, але всередині його замість драглистого ядра невелика порожнина (геміартроз).

Незважаючи на малу рухомість міжхребцевих суглобів, хребет в цілому досить рухомий, особливо його поперековий відділ. В хребті можливі згинання, розгинання, нахили в сторони та так зване обернення.

3.2. Ушкодження з'єднань хребетного стовбура. Ушкодження з'єднань кісток хребетного стовбура відбувається при ушкодженнях самих хребців внаслідок травми або захворювання. До травм відносяться переломи хребців (компресійні, люксаційні), окремих його елементів (відростків, дужок), вивихи та зміщення хребців, а також пошкодження хрящового апарату хребта. Важливою відмінною рисою при компресійних переломах (сдавлення тіла одного або кількох хребців) є цілістність дужок та міжхребцевих суглобів. Міжхребцеві диски зазвичай пошкоджені, розірвані. При люксаційному переломі крім перелому тіла одного або кількох хребців завжди є пошкодження суглобових відростків та значне зміщення відламків, що призводить до повного порушення цілостності суглобу.

Загоєння переломів хребетного стовбура добре вивчене. Відновлення цілостності самого тіла хребця відбувається з малим розвитком кісткової мозолі. При зростанні дужок та з'членувальних відростків через місяці та роки іноді виникають грубі кісткові масиви, анкілози суглобів, пишні розростання.

У людей в середньому віці розвиваються захворювання хребта, що зумовлені порушенням обміну речовин та малорухомим способом життя. Із захворювань хребетного стовбура виділяють остеохондроз, спондильоз. На рентгенівському знімку № 1 жінки в 50-річному віці відмічаються склерозування суглобових поверхонь міжхребцевих суглобів, що свідчить про спондилоартроз.

3.2. З'єднання кісток грудної клітки. Грудна клітка утворена грудними хребцями [12], дванадцятью парами-ребер та грудиною. До з'єднань грудної клітки відносяться (мал. 3.2):

пошкодження внутрішньосуглобові та призводять до сефьезних наслідків. Самостійного загоєння за допомогою кісткового зрощення при переломах човникоподібної кістки не буваєЖістка майже з усіх/боків вкрита хрящем і

не має необхідного для відновлення окістя, між відламками потрапляє синовіальна рідина, що перешкоджає сщешіенню відламків. Тому результатом нелікованого перелому, незмінне/ є несправжній суглоб та спотворюючий остеоартроз. В центральній частині кістки по обох боках від лінії перелому через кілька тижнів після травми рентгенологічно виявляється

світла кулеподібна або овальна порожнина - асептичне розсмоктування та

/\ асептичний некроз кісткової речовини/ \

Переломи фаланг пальців вражають госнову, і діафіз, і головку кістки,

бувають поза- та внутрішньосупкюовими. З часом він привів до порушень в

структурі суглобових поверхонь з розростанням кісткової тканини внаслідок

консолідації перелому, тобто/до розвитку артрдзу. Функція в цих суглобах в

певній мірі обмежена, повністю не відновлена. 1

(

3.4. З'єднання кісток нижньої кінцівки - складаються з суглобів поясу нижньої кінцівки та суглобів вільної нижньої кінцівки:

1) лобковий симфіз відноситься до особливого типу з'єднань, та
розташовується по серединній площині. Між оберненими одна до одної
поверхнях лобкових кісток, що вкриті гіаліновим хрящем, знаходиться
міжлобковий диск, а всередині - невелика порожнина симфіза. Вона
утворюється на 2-му році життя. У жінок під час вагітності лобковий симфіз
може бути рухливим внаслідок розрихлення хряща.

Мал. 3.7

Будову колінного суглобу можна побачити на рентгенівських знімках № 4, № 5, № 6 (в боковій проекції). В його утворенні беруть участь виростки стегнової, великогомілкової кісток та надколінник. Всередині порожнини суглоба розташовуються медіальний та латеральний меніски, що складаються з волокнистого хряща. Медіальний меніск більше за латеральний. Верхня поверхня їх ввігнута, нижня - плоска, зовнішній край потовщений та зрослий з капсулою, внутрішній - загострений та обернений в порожнину суглобу. Латеральний меніск з'єднаний з латеральним виростком стегнової кістки передньою та задньою меніско-стегновими зв'язками. Спереду обидва меніски зв'язані поперечною зв'язкою коліна. В середині фіброзної капсули суглоба лежать передня та задня хрестоподібні зв'язки. Суглобова капсула колінного суглоба починається відступаючі на 1см від краю хрящового покриття, по боках зростається з краєм менісків.