Реферат

«Особливості сприйняття кольору»

Емоційну, або психологічну, дію кольору не так легко проаналізувати, як фізіологічні процеси, що виникають в результаті кольоросприйняття, а тим часом більшість з нас віддає перевагу певним кольорам і вважає, що колір впливає на настрій. Багато хто знаходить скрутним жити і працювати в приміщеннях, колірне оформлення яких здається їм невдалим. Кольори розділяють на сильних і слабких, заспокійливих і збуджуючих, навіть на важких і легких.

Хоча відношення до кольору у багатьох випадках носить чисто суб'єктивний характер, дослідження показують, що існують і загальні точки зору. Але ми без зусиль забуваємо про своє відношення до кольору під впливом інших відчуттів, і кордони, які ми проводимо, приписуючи тому або іншому кольору певну якість, умовні і розпливчаті, тому вчені часто отримують під час дослідів суперечливі дані.

Так, лабораторні досліди, що проводилися ще в 1907 році, показали, що люди погоджуються на думці відносно умовної ваги кольорів. Червоний був визнаний найважчим, за ним йшли рівні по вазі помаранчевий, синій і зелений, потім — жовтий і останнім — білий (мал. 1).

Пари кольорових плям однакової форми здавалися нестійкими, якщо зверху розташовувався «важкий» колір. Проте це зорове враження не настільки сильне, аби вплинути на уявлення людини про вагу різних кольорових предметів, які він бере в руки.

Мал. 1. Відносна вага кольорів з точки зору добровольців, яких попросили розмістити стрілки так, щоб кольоровий кружок зрівноважив білий

Колір змінює наше уявлення про дійсні розміри предметів, причому кольори, які здаються важкими, зменшують ці розміри. З рівновеликих квадратів найменшим здається червоний, синій — більше, білий — найбільшим. Французький трибарвний прапор зазвичай є синім, білим і червоним вертикальні смуги однакової ширини. А на кораблях співвідношення цих смуг міняють — 33:30:37, аби на відстані вони здавалися рівними.

Знайома класифікація кольорів на теплих і холодних не дуже-то збігається з нашою оцінкою реальної температури. Під час одного досвіду люди брали в руки синій або зелений стержень, нагрітий до 42° З, і він здавався їм тепліше за червоний або помаранчевий стержень, нагрітий до тієї ж температури. Досвід, метою якого було визначити, чи викликає тепле світло в кімнаті відчуття тепла або затишку, показав, що тепле освітлення аж ніяк не може замінити систему опалювання.

Психологи, зайняті в промисловості, вивчають дію кольору на продуктивність праці робітників. Стверджують, що в туалетах, що фарбують червоною фарбою, робітники проводять менше часу, чим в туалетах, сині, що фарбує, фарбою. Мавпи, і це переконливо доведено, за наявності вибору проводять менше часу в приміщеннях з червоним освітленням, чим в приміщеннях, де світло має інше забарвлення. Висловлювалося припущення, що причина не стільки в перевазі інших кольорів червоному, скільки в прискоренні дії «біологічних механізмів» тварин при червоному світлі: мавпам здається, що вони пробули в умовах червоного освітлення набагато довше, ніж насправді. Але якщо людські «механізми» і діють так само, це ніяк не відбивається на здатності людей оцінювати, який відрізок часу вони провели при тому або іншому освітленні.

Коли випробовуваних просять повільно намалювати півколо, при зеленому світлі у них це виходить краще, ніж при червоному, який викликає посилення тремтіння в руці, як і у тому випадку, коли випробовуваного просять тримати голку в невеликому отворі, не торкаючись країв цього отвору. Представляється, що поширена думка про збуджуючу дію червоного світла вірна, оскільки він підвищує електричну провідність шкіри, що визначає потовиділення. В той же час червоне світло не робить скільки-небудь значного впливу на частоту пульсу або дихання. Тут, як і в багатьох інших областях кольоропсихології, ми маємо справу з суперечливими даними. Для цілого ряду ручних операцій, а також для більшості розумових процесів колір світлового потоку не має, вочевидь, жодного значення.

Впродовж вже багатьох століть художників і письменників хвилює проблема естетичної дії кольорів як поодиноких, так і в поєднаннях. У цій області проведено всього декілька серйозних досліджень, але їх результати говорять про дивну міру збігу думок різних людей про колір. Роздивляючись зразки одиночних кольорів на нейтральному сірому фоні, люди зазвичай віддають перевагу синім тонам — від синьо-зелених до пурпурно-синіх. Менше інших подобаються зеленувато-жовтий колір. Незалежно від кольору віддається перевага світлим тонам (мал. 2).

Мал. 2. На графіці показано, в якому порядку люди зазвичай розміщують кольори, віддаючи перевагу яскравим тонам (верхня крива) темним

Дослідники просили випробовуваних визначити також привабливість колірних пар і виявили, що людей залучають різко контрастні кольори, а ще більше — кольори, що відрізняються по насиченості і яскравості (мал. 3).

Мал. 3. Людину залучають поєднання контрастних кольорів, таких, як жовтий і синій, або контрастних тонів при однаковому кольорі

Виходячи з цих симпатій і антипатій до одиночних кольорів і колірних пар, можна до деякої міри точно передбачити враження, яке виробить на людину кольорова абстрактна композиція. Деякі психологи вважають, що відношення до кольору на такому примітивному рівні має біологічну основу і робить вплив на складніші естетичні думки людини про картину або фотографію як колірну композицію.

Нас, звичайно ж, приголомшує не спільність функцій кольору в різних культурах, а їх несхожість. У багатьох країнах, наприклад, білий колір — традиційно весільний, а в деяких — траурний. Європейця або американця не здивує, що в костюмах і гримі в'єтнамських