Повіки ( верхня та нижня ) являють собою складки шкіри. Кожна з них має передню та задню поверхні та два краї, які утворюють щілину повік. Передня

поверня повік опукла, в її шкірі локалізується велика кількість сальних і потових залоз. Верхня повіка згори обмежена випуклою бровою, яка покрита

невеликими волосками. З середини повіки вкриті сполучною оболонкою ( кон’юнктивою).При закритих повіках кон’юнктиваутворює мішок сполучної

оболонки ( кон’юнктивний ), у якому скупчується невелика кількість слізної рідини. Повіки утворюють рухомий захист очного яблука. Основа повік- півмісяцева складка зі щільної сполучної тканини з сальними залозами. Вільний край повік покритий волосками – віями. Між краями повік , у ділянці медіального кута ока, міститься слізне озеро, на дні якого є невелике підвищення, що має назву слізного м’ясця. По краях обох повік у цьому місці є невеликий отвір – слізна крапка, вона є початком слізного канальця [3].

Слізний апарат ока складається зі слізної залози, слізного канальця, слізного мішка та носослізної протоки. Слізна залоза розміщена у верхньозовнішньому куті орбіти. Залоза має 10-14 вивідних протоків , які відкриваються у верхнє слепіння. Слізна рідина, омиваюче очне яблуко, надходить до медіального нижнього кута ока, до слізного озера. Через слізні крапки вона переходить у слізні канальці й потрапляє у слізний мішок, який, звужуючись донизу, переходить у носослізну протоку, що лежить в однойменному кістковому каналі й відкривається в нижній носовий хід під нижньою носовою раковиною [12].

М’язи очного яблука забезпечують рухливість очного яблука. Розрізняють чотири прямих, два косих м’ язи та м’яз-підіймач верхньої повіки : верхній, нижній, бічний та медіальний беруть початок від фіброзного кільця, розташованого в орбіті навколо зорового нерва. Прикріплюються прямі м’язи до екватора очного яблука. Всі м’язи ока рухають очне яблуко відповідно догори, донизу, вбік і всередину. Верхній косий м’яз починаєтья там, де й прямі м’язи, тобто від фіброзного кільця, йде до медіального кута орбіти й перекидається через блокову ямку. Прикріплюється м’яз позад екватора очного яблука на відстані 18 мм від краю рогівки. Скорочуючись, м’яз повертає очне яблуко навколо сагітальної осі.

1.2 Фізіологія органу зору

У птахів і у ссавців цей тип зору також представлений, але до суто рефлекторної реакції додаєтьсч ще одна, досконаліша форма зору, яка завдяки розвитку зорового центру в корі півкуль великого мозку

використовує елементи навчання для оцінки зорової інформації і вдосконалення рухової реакції. Крім того, зір ссавців здатний до аналізу зовнішніх деталей об’єкта, до накопичення і запам’ятовування сприйнятої інформаці.

У камерному оці людини і ссавців, як і в будь-якому фотопараті, можна виділити дві системи : оптичну ( світлопровідну ) і фіксуючу ( світлосприймальну ) [11] .

Світлопровідна система ока

Оптичні середовища ока, або діоптричний апарат, - це складна система лінз, яка формує на сітківці обернене і зменшене зображення предметів зовнішнього світу. Ця система складається з прозорої рогівки, предньої і задньої камер, райдужки, яка утворює зіницю, кришталика і склистого тіла, що займає більшу частину очного яблука. Склисте тіло – це прозорий гель, склиста волога і склиста строма – колоїдний розчин колагену й гіалуронової кислоти.

Для того щоб на сіткіці виникло чітке зображення, світло, що падає на око, мусить заломитись так, щоб сфокусуватись на ній. Це заломлення відбувається переважно у рогівці й кришталику. В оці людини заломлення у рогівці приблизно у два рази більше, ніж у кришталику ( загальна заломлювальна сила кришталика близько 19,1дптр.). Заломлювальна сила всієї оптичної системи ока людини становить 59 дптр. при розгляданні далеких і 70,5 дптр.- близько розташованих предметів.

Акомодація ока. Оскілька рогівка розміщена на фіксованій відстані від сітківки ( 24,4мм ) і не змінює своєї кривини й заломлювальної сили, то для

фокусування зображення на сітківці різновіддалених предметів необхідна корекція заломлення створюється кришталиком.

У ссавців цей процес також здійснюється пластичною зміною форми ( кривини ) кришталика. Форма кришталика ссавців залежить від його еластичності і вливу на його сумку. Коли його м’яз скорочується, він протидіє силам пружності, що діють на кришталик через волокна цинпових зв’язок, так що натягнення сумки кришталика зменшується. Внаслідок цього кривина передньої частини кришталика зменшується. Внаслідок цього кривина передньої частини кришталика збільшується і його заломлювальна сила зростає, тобто кришталик виявляється в стані акомодації на сприймання близьких об’єктів . Якщо ж війковий м’яз розслаблюється, то кривина кришталика і його заломлювальна сила зменшується. У такому стані здорове око по сітківці чітке зображення далеких об’єктів [2] .

Порушення рефракцій ока. Якось Г. Гельмгольц пожартував, що коли б йому принесли оптичний прилад, сконструйований так незугарно, як око, то він би повернув його майстру назад. Проте фізіологічна “недосконалість” ока як фукусуючого оптичного пристрою значною мірою компенсується нейронними механізмами контрастування. Які ж розрізняють оптичні “недосконалості” ока й аномалії його рефракції .

У людей найчастіше визначають такі дві аномалії рефракції ока : короткозорість ( міопія ), і далекозорість ( гіперметропія ) [3]. Вони пов’язані з природженими відхиленнями від нормальної довжини очного яблука. В першому випадку повздовжня вісь ока перевищує 22, 4 мм ( відстань між полюсом рогівки і центральною ямкою нормального ока ) , тому зображення фокусується перед сітківкою, а на сітківці воно нечітке. У другому, навпаки, при малій довжині очного яблука зображення проектуватиметься за оком, і людина також бачить погано. Крім того, з віком