Сприймання руху грунтується на переробці інформації у нейронах зорової зони кори, які є вибірково чутливими до руху.При цьому не тільки аналізується зображення на сітківці, а й враховуються рухи голови, очей й всього тіла. При фотопічному освітленні нижній поріг сприймання руху в ділянці центральної ямки становить 0,2-0,8 за 1с. Цей поріг підвищується, якщо рухомий предмет перебуває у порожньому полі.

Рух зорового об’єкта краще розпізнати на структурованому фоні, ніж на гомогенному. У птахів є спеціальний механізм, функцією якого є поліпшення сприймання руху – гребінець (pecten), розміщений перед сітківкою, частково затіняючи її. Тому рух об’єкта в полі зору дає переривчасте зображення для окремих ділянок сітківки, що сприяє чприйманню руху.

Рухи очей

Рухи очей сприяють спрямуванню зображення предмета до зони найбільш чіткого бачення сітківки – на жовту пляму.

Рухи очей здійснюються за допогою шести м’язів – двох косих і чотирьох прямих, прикріплених до очного яблука дещо спереду: III,IV,VI, ядра яких, а отже, і центри регуляції рухів очей розміщені в середньому і довгастому мозку. Майже завжди рухи очей відбуваються співдружньо, так, що оптичні осі очей залишаються паралельними. Око при цьому може повертатись від нейтрального положення (погляд уперед) в різні бокимна 40 – 60 градусів).

1.3. Етапи онтогенезу людини

Розрізняють такі етапи онтогенезу :

Період новонародженості, під час якого організм малюка пристосовується до нових умов зовнішнього середовища і який триває близько одного місяця.

Період вигодовування материнським молоком ( в деяких випадках воно буває штучним ) триває 12-15 місяців.

Період нейтрального дитинства ( вторинні статеві ознаки виражені слабо ) триває від 1 до 7 років. Цей період поділяють на перед дошкільний ( 1-3 роки) і дошкільний ( 3-7 років ).

Прорізуються всі молочні зуби, починається прорізування постійних зубів, у скелеті виникають вторинні центри окостеніння.

Під час четвертого періоду, прорізуються постійні зуби та відбувається окостеніння епіфізів, звичайно поділяють на молодший ( 7-10 років ) і середній ( 11-14 років ) шкільний вік. У середньому шкільному віці починають розвиватися й функціонувати статеві залози, вторинні статеві ознаки : змінюється голос у хлопчиків, розвиваються молочні залози у дівчаток.

Період статевого дозрівання ( юнацький вік ), у осіб жіночої статі в більшості випадків триває з 12-13 до 16-17 років, а чоловічої статі – з 13-14 до 17-18 років. У цьому періоді виділяють старший шкільний вік ( 15-18 років ).

Молодший, середній і старший шкільний вік визначають як підлітковий. Наприкінці юнацького віку завершується окостеніння скелета. Головною особливістю цього періоду, який називають також бісексуального дитинства, є повний розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак.

За юнацьким настає період розвитку дорослого організму. Цей період життя людини звичайно поділяється на декілька : молоді дорослі люди ( до 44 років ), люди середнього віку ( 45-59 років ), люди похилого віку ( 60-74 років) і люди старечого віку ( понад 75 років ). Нарешті, людей 90 років і старших вважають довгожителями.

Кожний із періодів онтогенезу характеризується своїми анатомофізіологічними особливостями, які слід враховувати вчителеві в процесі навчання та виховання учнів.

Велике значення для оцінки кожного з періодів мають морфологічні критерії біологічного віку. Біологічний вік дитини визначається ступенем

наближення її органів і систем до так званого дефінітивного стану, характерного для дорослої людини.

Розділ 2

Матеріали і методи дослідження

Робота виконана на базі ФАП с. Підліски. Нами використана 63 лабораторні картки людей різного віку ( діти, люди зрілого віку, старики ) у яких досліджували гостроту зору, кольоровідчуття, рефракцію ока в нормі та при патології ( катаракті, косоокості глаукоми ).

Гострота зору визначається здатності ока розрізняти найменшу відстань між двома точками. Око розрізняє дві точки об’єкт, якщо їх зображення падає на два рецептивних поля, розділених принаймні одним не збудженим полем. У цьому відношенні виняткове положення займає жовта пляма сітківки. Тут конвергенція нейронів зведена до мінімуму : кожний колбочковий фоторецептор передає сигнал до одного гангліозного нейрона сітківки, тобто рецептивне поле його утворене одним колбочковим фоторецептором.

Гострота зору людини визначається здатністю її ока розрізняти дві близько розміщені одна від одної точки, які розділені. Таблиця складається з кількох рядів, букв або незамкнутих округлостей, по різному розміщених.

В кожному рядку знаки однакові по розміру в кожному нижньому рядку вони менші,ніж в верхньому, тобто величина зменшується з верху вниз. Біля кожного рядка стоїть число, яке визначає відстань ( в метрах ) на якому нормальне око повинно бачити деталі знаків даного рядка. З права від кожного рядка вказана гострота зору, яка розраховується за формулою, де V – гострота зору, d – відстань досліджуваного ока до таблиці, Д – відстань з якої даний рядок правильно читається нормальним оком.

Формула розрахунку гостроти зору

V = d \ Д

Кольоровідчуття в навколишньому світі важко перелічити різноманітні кольорові відтінки, а проте колір є відображення у наших відчуттях, такої фізичної характеристики як спектральний склад випромінювання. Кольоровідчуття є суб’єктивним образом спектру випромінювання, тобто характеристикою його з частотних складових . Рецептор, що забезпечує кольоросприйняття є колбочки.

Отже, око має три кольосриймачі, але кожен з яких має найбільшу чутливість до певної довжини хвилі все-таки сприймає випромінювання з інших ділянок спектру. Внаслідок цього проміння того чи іншого спектрального складу, потрапляючи на сітківку спричиняє точно визначений, щодо інтенсивності збудження кожного з кольороприймачів, яке досягає зорових центрів і знаходить відповідне суб’єктивне вираження.

У людей найчастіше визначають