Вікова катаракта має 4 стадії : початкову, незрілу і перезрілу. Захворювання уражає обоє очей, але інтенсивність помутніння у двох кришталиках може бути різна( мал.3 ).

У початковій стадії помутніння локалізується в кортикальних шарах і мають вигляд спиць колеса. Під час бокового освітлення на тлі чорної зіниці помутніння кришталика мають сірий колір, а в прохідному світлі – на тлі рожевого рефлексу – їх видно у вигляді радіальних тіней.

Помутніння кришталика по периферії не впливають або не значно погіршують зір, і хворий не помічає їх. Практично у всіх людей старшого віку під час обстеження з широкою зіницею можна виявити такі помутніння.

Інша справа, коли початкові помутніння кришталика локалізується в ядрі (ядерна катаракта). За такого виду катаракти вже у початковій стадії хворий спостерігає затуманення і зниження гостроти зору.

Початкова стадія катаракти може тривати від кількох місяців до багатьох років.

У стадії незрілої катаракти помутніння захоплюють як периферію, так і центральну частину кришталика. За умови бокового освітлення кришталик має сірувато/білий колір з перламутровим відтінком. Поверхневі шари кришталика залишаються прозорими. Тому під часфокального освітлення можна бачити тінь від райдужки на глибших мутних шарах кришталика. У прохідному світлі рефлекс з очного дна тьмяний або зовсім відсутній. Гострота зору значно знижена.

У незрілій стадії катаракти кришталик може набухати і збільшуватися в розмірах (тому що стадію називають ще набухаючою катарактою). Це може призвести до зміщення райдужки вперед, закриття кута передньої камери і загрожує розвитком гострого нападу глаукоми.

У стадії зрілої катаракти спостерігають помутніння всіх шарів кришталика. За умови бокового освітлення кришталик гомогенне мутний, сірого кольору. Рефлекс з очного дна відсутній. Гострота зору знижена до світловідчуття.

У стадії перезрілої катаракти відбувається денатурація і розрідження кришталикових мас. Тверде ядро опускається на дно капсули кришталика і вільно там рухається. Кришталикові маси проникають через капсулу і можуть викликати запалення райдужки і війкового тіла, а також “забити” трабекулу, що призводить до вторинної (так званої факолітичної) глаукоми.

Слід зазначити, що в наш час завдяки своєчасному хірургічному лікуванню перезрілу катаракту можна побачити дуже рідко.

Ускладнена катаракта. Вона виникає як наслідок інших захворювань ока або цілого організму, а також може обумовлюватися дією деяких шкідливих чинників і травми ока. З боку ока такими захворюваннями є хронічний увеїт, чинників і травми ока. З боку ока такими захворюваннями є хронічний увеїт, злоякісна короткозорість, пігментна дегенерація сітківки, глаукома, тощо. Загальними захворюваннями є цукровий діабет, гіпотиреоз та деякі інші ендокринні захворювання. Ускладнена катаракта виникає також у результаті впливу на око променевої енергії : інфрачервоного ( катаракта склодувів, металургів ) і рентгенівського опромінення ( рентгенівська катаракта ).

Природжена катаракта. Природжені помутніння кришталика можуть виникнути в результаті деяких ( зокрема вірусних ) захворювань матері під час вагітності. Природжені катаракти частіші бінокулярні, але можуть бути і монокулярні.

Помутніння бувають різної локалізації і величини. Від інтенсивності та локалізації залежить ступінь зниження гостроти зору. За умови значного зниження гостроти зору внаслідок природженої катаракти у дитини можуть розвинутися амбліопія, косоокість, ністагм. Природжена катаракта, як правило, стаціонарна, тобто інтенсивність помутніння з часом не прогресує.

987 – 14

1000 – х

Х = 14 х 1000/987 = 14,2

14,2 %о хворобливість на глаукому у пацієнтів, які знаходяться на обліку Підлісківського ФАП

Глаукома

Глаукома – це захворювання, основною ознакою якого є підвищення внутрішнього тиску, що призводить до атрофії зорового нерва. Щоб зрозуміти суть захворювання, необхідно простежити за циркуляцією внутрішньоочної рідини. Внутрішньоочна рідина або водяниста волога, виробляється шляхом осмосу, дифузії і секреції епітелієм війок війкового тіла і потрапляє в задню камеру ока ( мал.4 ). Потім через зіницю внутрішньоочна рідина переходить у передню камеру ока. З передньої камери волога фільтрується через райдужно рогівковий кут ( кут передньої камери ) у систему водянистих вен і далі у вени.

Під час переходу із задньої камери ока в передню розвивається так звана ускладнена, або вторинна, глаукома.

У райдужно-рогівковому куті перед фільтраційною зоною внаслідок уроджених змін залишається мезодермальна тканина. Доступ до шляхів відпливу закритий. У такому разі говоримо про вроджену глаукому.

Корінь райдужки під впливом певних чинників (різке розширення зіниці, зміщення іридокришталткової діафрагми вперед, тощо) може закривати райдужно-рогівковий кут. Виникає закритокутова глаукома.

Найчастішою формою глаукоми є відкритокутова. У такому разі внаслідок багатьох причин (склеротичні зміні, зміни, обумовлені цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, тощо) порушуються фільтрація рідини через трабекулу, венозну пазуху білкової оболонки та інтрасклеральні шляхи впливу.

Природжена глаукома

Основним симптомом природженої глаукоми є збільшення розмірів очного яблука. Це пов’язано з тим, що у новонароджених оболонки ока еластичні і під впливом підвищеного внутрішньоочного тиску розтягуються. У подальших стадіях нелікованої природженої глаукоми, очне яблуко розтягується ще більше і нагадує бичаче око. У такому разі говорять про буфтальм або гідрофтальм. Розвиваються також характерні зміни зорового нерва, дефекти поля зору, зниження гостроти зору, що у фінальній стадії може призвести до сліпоти.

Вторинна глаукома

Вторинна глаукома виникає як ускладнення ряду захворювань ока. Часто вона розвивається внаслідок запалення судинної оболонки ( увеальна глаукома ), за умови набухання кришталика ( факоморфічна глаукома ), після тромбозу вен

сітківки ( судинна глаукома ), після контузії і проникаючих поранень ( травматична глаукома ). Вторинна глаукома