вистилці і пов'язаним з нею залозам трахеї, гортані і бронхів, а також респіраторному епітелію альвеол. Сполучна тканина, хрящі і м'язи виникають з клітин мезенхіми, розташованих навколо закладки, що росте. Формуючись в трубку, ця закладка відшнуровується від кишки в своєму каудальному кінці, все більш віддаляється від кишки до тих пір, поки не залишається невелика пов'язуюча ділянка. Ця ділянка і є примітивний вхід в гортань. Якщо це відділення відбулося не повністю, то між гортанню (або трахеєю) і стравоходом можуть виявлятися аномальні утворення.
3.1. Розвиток носової порожнини
Гістологічна будова стінок носової порожнини визначається її функцією - очищати повітря, що вдихається від сторонніх домішок (пилових частинок, мікроорганізмів і ін.) і регулювати його температуру. Одночасно з цим носова порожнина є органом нюху. Тому по будові слизової оболонки в ній розрізняють дихальну і нюхову області і, крім того, переддвер’я носової порожнини, що вистлана багатошаровим плоским епітелієм. Таким же епітелієм покрита і несправжня ніздря коня.
Дихальна область (Додаток 2) займає передньо-нижню частину носової порожнини, відрізняється яскраво-рожевим кольором слизової оболонки. Її епітеліальний шар (Додаток 2 А а) складається з миготливого багаторядного епітелію, між клітинами якого вкраплені одиночні келихоподібні клітини. Крім того, епітелій утворює розташовані у власному шарі слизово-серозні залози (Додаток 2 А в) трубчастий-альвеолярного типу. Секрет їх служить для змочування слизистої і зволоження повітря, що проходить. В глибині епітеліального шару клітини швидко розмножуються і одночасно злущувються з поверхні. У міру забруднення повітря, що вдихається, товщина епітелію дихальної області збільшується.
Власний шар (Додаток 2 А б) слизової побудований головним чином з ретикулярної тканини, яка переходить в глибоких шарах в пухку, багату на еластичні волокна, і містить в собі лімфатичні вузли.
Слизова оболонка додаткових порожнин по структурі така ж, як і дихальної області, тільки вона значно тонша, головним чином за рахунок власної пластинки.
Нюхова область (Додаток 2 Б) виконує функцію органу нюху. Вона займає верхню і задню частину носової порожнини, характеризується жовтуватим або темно-бурим забарвленням.
Епітеліальний шар (Додаток 2 Б а) нюхової області утворений багатошаровим призматичним епітелієм з підтримуючими і нюховими клітинами. Підтримуючі клітини мають вигляд досить високих призм, і більшість з них позбавлена вій. Ядра цих клітин витягнуті і зазвичай лежать в самому верхньому ряду ядер епітелію. Нюхові клітини (Додаток 2 Б б) - біполярні неврони, схожі на довгі палички, розширені в середній частині, де знаходиться ядро. Ці ядра розташовуються глибше за ядра підтримуючих клітин. Короткий периферичний відросток біполярних клітин прямує між підтримуючими клітинами на поверхню епітелію і закінчується булавоподібним потовщенням, на якому є 2-6 рухомих війок. В основі кожної з них знаходиться дев'ять пар периферичних і дві пари центральних мікрониток, пов'язаних з базальними тільцями. Центральні відростки нюхових клітин проходять у складі нюхових нервів в нюхові цибулини.
Епітелій нюхової області формує розгалужені трубчасті залози (Додаток 2 Б в), секрет яких зволожує слизову і, очевидно, служить для розчинення речовин, що викликають нюхові відчуття. Власний шар (б) складається з рихлої і ретикулярної сполучної тканини.
Васкуляризація і іннервація слизової носової порожнини. Артеріальні мережі слизової оболонки живлять капіляри, що оточують епітелій і залози. З капілярів кров збирається у венозне сплетіння, здатне в деяких місцях до набухання, що відбувається при вдиханні засміченого і холодного повітря і веде до звуження носових ходів. Ці вени називаються венозними синусами носової порожнини.
Нерви слизової (Додаток 2 Б ж) спрямовані до кровоносних судин і руховими кінцями досягають їх стінки. У останній знаходяться також різної форми чутливі закінчення, що знаходяться під епітелієм і в епітелії слзової, утворюючи рефлексогенні зони. Частина нервових волокон обплітає залози і їх вивідні протоки.
Аналізатор нюху. Як було сказано вище, нюхові клітки є первинночутливими нейронами. Як чутливі клітини, вони відповідають клітинам спінальних гангліїв і представляють першу ланку в аналізаторі нюху. Їх нейрони формують нюхові нерви і закінчуються у вигляді клубочків в нюхових цибулинах на дендритах митральних клітин, які за формою нагадують шапки. Ці клітини - друга ланка рефлекторної дуги; їх нейрони в мозку формують нюхові шляхи. Треті нейрони – клітини нюхових шляхів, відростки яких закінчуються в корі півкуль.
3.2. Гортань
Гортань - самий верхній відділ дихальної трубки, що є одночасно і органом голосоутворення (Додаток 3). Закладка гортані безпосередньо примикає до каудальної частини глотки і виникає ще на 1-му місяці внутріутробного життя. Зачаток гортані має в цей час парне потовщення мезенхіми, розташоване з обох боків біля входу в дихальну трубку. З цих потовщень розвиваються черпаловидні хрящі. Потовщення розділені проміжком (майбутній міжчерпаловидний простір). До 6 тижня розвитку гортань приймає округлу форму. До кінця 2-го місяця ембріонального життя з'являються хрящові закладки, що перетворюються на хрящі, а також м'язи, що розвиваються з бронхіальної мезодерми. Послідовність появи хрящів наступна: спочатку утворюється персневидний, потім щитовидний хрящ. Останній спочатку закладається з IV і V вісцелярних дуг як парне утворення, а в кінці 2-го місяця ембріонального життя відбувається їх зростання. Потім з'являються черпаловидні, санторінієві хрящі. З так званого гіпобронхіального піднесення формується надгортанник і, нарешті, пізніше за всіх утворюється хрящ врізберга.
У розвитку гортані існує період, коли епітелій, що інтенсивно росте, тимчасово закриває її порожнину. Потім починається швидке зростання стінок гортані і повторно утворюється її порожнина. На 3-му місяці внутріутробного життя гортань вже сформована. Справжні голосові зв'язки з'являються дещо пізніше, коли гортань починає сполучатися з трахеєю. На периферії внутрішньої