Знешкодження може також відбуватися шляхом кон'югації за рахунок з'єднання з глюкуроновою або сірчаною кислотами. Шляхом кон'югації інактивуються стероїдні гормони, білірубін, жовчні кистоти, ароматичні вуглеводи та їхні галогенпохідні. Для утворення парних з’єднань жовчних кислот, бензойної кислоти, нікотинової кислоти при інактивації в організмі використовуються гліцерин, таурин, цистеїн.

Хімічний кліренс крові може здійснюватися в печінці шляхом вибіркового поглинання речовини з крові і виділення його з жовчю, наприклад, холестерин може частково виділятися з жовчю в незміненому вигляді.

Нерозчинні часточки, у тому числі інфекційні агенти та зруйновані еритроцити, видаляються з крові шляхом активного фатоцитозу макрофагами печінки.

Печінка активно впливає на гомеостатичну регуляцію рівня глюкоюрдиїдних гормонів, синтезує специфічний транспортер крові – транскордин, який зв’язує гідрокортизон і тим самим робить його тимчасово неактивним.

Шляхом окислювального дезамінування з участю високоактивної моноамінооксидази відбувається інактивація серотоніну і гістамінази.

У печінці відбувається депонування і часткове руйнування майже всіх вітамінів.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Розвиток гістології тісно пов'язаний з удосконаленням мікроскопів та розробкою методів мікроскопічного дослідження. Сучасна гістологія має різнома-нітні методи дослідження, які дають змогу всебічно вивчати розвиток, будову та функцію клітин, тканин, органів. Основним об'єктом дослідження при цьому є гістологічні препарати, виготовлені із фіксованих структур. Цей метод назива-ють ще методом класичної гістології. Препарат може являти собою мазок (мазок крові, кісткового мозку), відбиток (печінки, селезінки, тимуса тощо), плівки (плеври, очеревини, м'якої мозкової оболонки), тотальні препарати (зародки на ранніх стадіях розвитку, статеві клітини). Постійні гістологічні препарати вико-ристовують у навчальному процесі й наукових дослідженнях.

З високою точністю визначити характер і особливості патологічних змін усіх компонентів печінки можна з допомогою сучасних морфологічних методів діагностики - гістологічних, морфометричних, електронно мікроскопічних, гістохімічних, імуноцистохімічних, цитобіохімічних.

Для вивчення структурної організації печінки на різних етапах онтогенезу проведено гістологічні дослідження 15 кусочків тканин печінки людей різного віку, які померли від хвороб непов’язаних з ураженням печінки, а також дослідно-архівний матеріал кафедри гістології та ембріології.

З кусочків тканин готували парафінові блоки, різали на мікротомі, зрізи фарбували гематоксилінеозином. Використовували макроскопічний опис препаратів печінки з різними вадами розвитку патанатомічного музею, метод описання макроскопічних препаратів печінки анатомічного музею кафедри анатомії людини Івано-Франківського державного медичного університету .

Гістохімічні методи дослідження. З їх допомогою виявляють хімічну природу складових елементів клітин і міжклітинної речовини, тканин тваринного органі-зму. В основі гістохімічних методів застосовують специфічні хімічні реакції. За їх допомогою виявляють нуклеїнові кислоти, білки, амінокислоти, ліпіди, вугле-води, ферменти.

Імунохімічний метод дослідження. Для вивчення деяких складових білкового обміну користуються здатністю високомолекулярних речовин-антигенів викликати в клітинах утворення захисних глобулінів (антитіл) і з’єднуватися з ними в комплекси. Приєднання до одного глобуліна флуоресціюючої речовини дає змогу виявити локалізацію іншого.

Електронна мікроскопія лає змогу виявляти субмікроскопічну будову клітин. При електронній мікроскопії використовують потік електронів, джерелом яких є розжарена вольфрамова нитка-катод. Метод скануючої електронної мікроскопії забезпечує об'ємне вивчення поверхонь об'єктів дослідження.

Прижиттєве дослідження тканин. Живі тканини культивують за межами організму. Шматочки тканини об'ємом до 1 мм2, одержані стерильно при мінімальному пошкодженні, розміщують у спеціальну камеру на слюду чи покривне скельце, де міститься штучне живильне середовище з відповідною температу-рою. Клітини в складі тканинних культур, особливо ембріональних, зберігають життя, діляться, здатні до гістологічної диференціації.

Значмо поширений спосіб одношарових культур, у якому використовують клітини, одержані при подрібненні тканини дією трипсину. Метод прижиттєво-го дослідження тканин дає змогу простежити рух клітин, їх поділ, ріст, реакти-вні зміни на дію різних факторів.

Радіонуклідні методи дослідження. В основі методів радіонуклідного дослідження функції і структури печінки лежить можливість реєстрації за допомогою спеціальної радіометричної апаратури розподіл у печінковій тканині введених в організм радіонуклідів. З цією метою короткоживучими радіонуклідами мітять певні органічні і неорганічні сполуки, які поглинаються різними клітинами печінкової тканини. Найчастіше використовують такі препарати, як бенгальський рожевий, мічений. І, що вибірково поглинається гепатоцитами печінки, колоїдний розчин золота - Аu, який поглинається ретикулогістіоцитарними клітинами печінки, селезінки і кісткового мозку.

Сканування печінки. Одним з методів радіонуклідного досліджен-ня печінки є її сканування, яке здійснюється за допомогою високочутливого апарата г-топографа-сканера. Гепатосканограма - це графічне зображення розподілу мічених сполук у печінці. Хворому вводять внутрішньовенно барвник бенгальського рожевого, міченого І або Au, з розрахунку 3 мкК/кг у 0,8-1 мл розчину натрію хлориду. Сканування проводять через 10-30 хв. після введення радіонукліда.

На сканограмі в нормі радіоактивна речовина рівномірно дифузно розподіляється в печінці, тому можна чітко визначити її межі штрихування.

За наявності захворювань печінки (хронічний гепатит, цироз) на сканограмі межі печінки змінені, штрихування різко зменшене, спостерігається нерівномірна інтенсивність малюнка, в окремих ділянках штриху-вання може бути зовсім відсутнє, що свідчить про дефект поглинання радіо-активної речовини (рак, абсцес, ехінококоз). Під час сканування з уведен-ням Аu можна визначити поглинальну активність ретикулогістіоцитарних клітин печінки і селезінки.

Ультразвукове дослідження. В основі методу ехогепатографії лежить здатність тканини печінки відбивати або поглинати ультразвукові сигнали. За до-помогою ехогепатографії можна визначити характер і ступінь ураження пе-чінки, зумовлені розвитком дифузних патологічних процесів (гепатит, цироз, жирова дистрофія), а також виявити вогнищеві зміни в ній (абсцеси, кісти, пухлини). Ультразвукове дослідження дає можливість виміряти діаметр воріт-ної вени, встановити збільшення та структуру селезінки, що важливо