Ехографію успішно застосовують для діагностики захворювань жовчного міхура. Вона дає уявлення про розташування міхура, стан його стінок, може вказувати на наявність у ньому конкрементів.

Пункційна біопсія. Цей метод використовують для гістологічного підтвер-дження чи заперечення тих чи інших дифузних та вогнищевих захворювань печінки, клінічна і лабораторна діагностика яких не може бути остаточною й залишає сумнів. Пункційна біопсія дає можливість вивчати прижиттєво не тільки гістологічну структуру печінки, а й проводити гістохімічне дослідження пунктатів печінкової тканини, дослідження її ферментів. Матеріал з печінки можна отримати хірургічною (відкритою) біопсією при розкритій черевній порожнині, під час лапаротомії; черезшкірною (сліпою) біопсією; біопсією під контролем лапароскопічного чи ультразвукового дослідження (спрямованою) біопсією.

Функціональне дослідження печінки. Печінка виконує багато різноманіт-них функцій, що утруднює визначення функціональної здатності всієї пе-чінки в цілому. Тому кожний з існуючих методів в основному визначає яку-небудь одну з них. В основі запропонованих методів функціонального дослі-дження печінки часто лежить вивчення її реакції на певне навантаження. Такий підхід дає уявлення про достатність або, навпаки, недостатність даної функції.

Про стан жовчовидільної функції печінки можна судити вже за забарвленням дуоденального вмісту. Так, наявність безбарвного вмісту свідчить про непрохідність жовчних шляхів. За наявності паренхіматозної жовтяниці дуоденальний вміст стає світлішим, ніж у нормі. Інтенсивне забарвлення дуо-денального вмісту відзначається в разі вираженого гемолізу.

Важливе діагностичне значення має кількісне визначення білірубіну в крові. Підвищення вмісту білірубіну в крові може спостерігатись у разі утруднення відтоку жовчі, розвитку патологічних процесів у печінковій паренхімі, а також посилення гемолізу. У здорових осіб рівень білірубіну в сироватці крові не перевищує 20,5 мкмоль/л. Вільний білірубін становить 75% від його запальної кількості в крові.

З діагностичною метою широко користуються визначенням білірубіну в сироватці крові за реакцією Ван-ден-Берга. Для реакції використовують діазореактив Ерліха. Якщо після внесення сироватки крові розчин забарвлюється відразу, без попереднього оброблення сироватки крові етиловим спиртом, то реакцію оцінюють як пряму. Поява забарвлення лише після об-роблення сироватки крові етиловим спиртом (або іншими реагентами) свід-чить про непряму (опосередковану) реакцію. Пряму реакцію дає кон'югований білірубін з глюкуроновою кислотою, який характеризується доброю розчинністю у воді. Вільний, некон'югований, білірубін не розчиняється у воді, а знаходиться в сироватці крові в адсорбованому на білках стані. Тому його слід попередньо обробити спиртом (кофеїном) для реакції з діазореактивом.

Для з'ясування функції печінки важливе значення має виявлення в сечі уробіліну. Це проста якісна проба. У здорових осіб ця проба негативна або ж у сечі виявляють тільки сліди уробіліну. Різко позитивна реакція сечі на уробілін характерна для гемолітичної жовтяниці. Позитивною буває проба на уробілін у разі паренхіматозної жовтяниці.

Існує ряд методів, за допомогою яких виявляють порушення функції печінки у вуглеводному, ліпідному, білковому обмінах.

Для оцінки глікогенсинтезуючої функції печінки проводять пробу з навантаженням галактозою. Галактоза не засвоюється ніякими іншими органами, крім печінки. На її рівень у крові не впливають гормони. Для цього натще хворий приймає 40 г галактози, розчиненої у 200 мл води, після чого досліджують рівень цукру в сечі і крові. У нормі вся введена галактоза як моносахарид синтезується печінкою на глікоген, тому цукор у сечі або зовсім не визначається, або виявляється в незначній кількості лише в перші 3-4 год, і його екскреція з сечею не перевищує 3 г. Збільшення кількості і часу екскреції з сечею галактози вказує на знижену глікогенсинтезуючу функцію пе-чінки.

На екскрецію галактози з сечею впливає функція нирок. Тому достовірнішим методом оцінки глікогенсинтезуючої функції печінки є визначення в цьому випадку кількості цукру в крові. У здорових осіб максимальне підви-щення цукру в крові відзначається через 0,5-1 год після вживання галакто-зи і найвищий рівень не перевищує вихідний більше ніж у 1,5 разу. Нормалі-зація рівня цукру в крові відбувається через 2 год. Більш значне підвищення вмісту цукру в крові з наступним повільнішим зниженням його рівня свід-чить про порушення глікогенсинтезуючої функції печінки.

Глікогенолітичну функцію печінки визначають за допомогою адреналінової проби. У нормі після підшкірного введення 1 мл 0,1% розчину адрена-ліну гідрохлориду концентрація глюкози в крові підвищується в 1,5-2 ра-зи. У разі порушення глікогенолітичної функції печінки кількість глюкози не підвищується.

Печінка відіграє важливу роль у білковому обміні. У ній відбуваються такі процеси білкового обміну, як синтез білків та інших азотовмісних речовин (глютатіону, холіну, етаноламіну, таурину) з амінокислот, розщеплення амінокислот у реакціях дезамінування, трансамінування, декарбоксилювання, утворення сечовини. Про білковотвірну функцію печінки можна судити за дослідженням вмісту білків у плазмі або сироватці крові. У разі порушен-ня функції печінки змінюється переважно співвідношення білкових фрак-цій - виникає диспротеїнемія.

Диспротеїнемію виявляють за допомогою електрофорезу білків сироват-ки крові. Він ґрунтується на тому принципі, що різні білки залежно від роз-міру молекули та їх заряду з неоднаковою швидкістю рухаються до позитив-ного електрода. Унаслідок цього різні фракції білків концентруються на різ-них ділянках електрофоретичного паперу, де їх можна визначити завдяки забарвленню. Про величи-ну фракції судять за інтенсивніс-тю забарвлення кожної з 5 основ-них фракцій - альбуміни, б1-, б2-, в- і г-глобуліни (табл. 1).

Таблиця 1

Вміст білкових фракцій сироватки крові в нормі

Білкові франції | Коливання, % | Середні величини, %

Альбуміни

Глобуліни:

б1- глобуліни

б2- глобуліни

в- глобуліни

г- глобуліни

А/Г коефіціент | 56-67

33-34

3-6

7-11

7-13

13-20

1,2-2 | 61,5

38,5

4,5

9

10

16,5

1,6

За наявності захворювань пе-чінки найчастіше порушується син-тез альбумінів, їх вміст у плазмі крові зменшується, що призводить до відповідного зменшення альбуміно-глобулінового коефіцієнта

Збільшення в крові рівня б1-глобулінів може свідчити про розвиток гострого запального процесу, а в-глобулінів - про хронічний