Курсова робота на тему:

ОЧНІ МАЗІ

План

І. Вступ

ІІ. Основна частина

Особливості органу зору.

Механізм всмоктування лікарських речовин з очних лікарських форм.

Класифікація очних лікарських форм.

Характеристика очних мазей. Основи для очних мазей, вимоги до них.

Технологія приготування очних мазей.

Оформлення до відпуску, контроль якості очних мазей.

Вдосконалення технології і якості очних лікарських форм.

ІІІ. Висновки

ІV. Література

Вступ

Очні лікарські форми виділяють в особливу групу у зв’язку з специфічними вимогами до них, які регламентовані аналітично-нормативною документацією.

Особливості анатомічної будови ока дають великі можливості для місцевого застосування лікарських засобів. Лікування місцевими засобами застосовується при захворюваннях допоміжних органів ока і його переднього відділу. При цьому створюються умови для безпосереднього впливу лікарських речовин на патологічний процес. Застосовуються різні концентрації лікарських речовин, а також різні способи їх введення: інстиляції розчинів очних крапель, введення мазей, очних лікарських плівок а кон’юнктивальний мішок, ін’єкцій під кон’юнктиву, введення лікарських засобів в епісклеральний простір, ретробульбарно, в передню камеру ока, в скловидне тіло. Місцева терапія лежить в основі фармакотерапії очних захворювань. Нерідко при очних хворобах місцева терапія є єдиним методом лікування; загальну терапія застосовують за показами.

Лікування рідкими лікарськими формами (очними кралями, примочками) не завжди задовольняють терапевтичний ефект. Багато лікарських речовин не розчинні у воді, тому їх застосування для ока можливе тільки у формі мазі. Очні мазі забезпечують тривалий, пролонгований терапевтичний ефект лікарського засобу. При комбінованому способі лікування досягається оптимальні умови для створення достатньої концентрації лікарської речовини в осередку ураження ока [4].

Слизова оболонка ока найбільш чутлива з усіх слизових організму. Вона різко реагує на механічні включення, значення рН препаратів, чутлива до мікроорганізмів. Тому до очних мазей ставляться додаткові вимоги. Виготовлення даної лікарської форми вимагає специфічних теоретичних знань та практичних навичок.

1.Особливості органу зору.

Орган зору, чи зоровий аналізатор, складається із периферичного зорового аналізатору – очного яблука з його придатковим апаратом, зорового шляху і зорового центру сприйняття в головному мозку [3].

Очне яблуко – парний утвір, що розташований у очних впадинах черепа – орбітах. Незважаючи на складні багатогранні функції, які виконує око, воно має відносно нескладну макроанатомічну структуру. Очне яблуко складається із 3 оболонок: зовнішньої чи фіброзної; середньої чи судинної; внутрішньої чи сітківки. Дані оболонки оточують внутрішні прозорі структури ока (мал. 1).

Мал.1. Очне яблуко

1 – війчасте тіло; 2 – задня камера; 3 – райдужна оболонка; 4 – кришталик; 5 – рогівка; 6 – склера; 7 – верхній прямий м’яз; 8 – судинна оболонка (хоріоідея); 9 – сітківка; 10 – скловидне тіло; 11 – зоровий нерв.

Око змочується сльозовою рідиною. Сльозова рідина – захисний бар’єр від впливу мікроорганізмів. У здорового ока вона бактерицидна, що пояснюється наявністю лізоциму – антибіотичної речовини, яка знешкоджує мікроорганізми. При більшості захворювань очей вміст лізоциму у слізній рідині значно зменшується. Епітелій слизової оболонки захищає око від проникнення мікроорганізмів. Якщо він пошкоджується, то деякі мікроорганізми швидко розмножуються, викликаючи важкі захворювання.

Отже, при виготовленні очних лікарських форм необхідно враховувати анатомічні, фізіологічні властивості органу зору, а також чинники, які впливають на терапевтичну активність даної групи лікарських форм [3].

Механізм всмоктування лікарських речовин з очних лікарських форм.

Лікарські речовини, що вводяться місцево, неоднаково проникають в тканини ока: водорозчинні субстанції володіють більшою проникністю, ніж жиророзчинні. Більш високий ефект досягається при введенні ліків шляхом іонофорезу й іонофорезу. Лікарські засоби для лікування очних захворювань введені парантерильно, на своєму шляху долають гематоофтальмічний бар’єр. При місцевому введенні препарати, всмоктуючись через кон’юнктиву і рогівку, швидко проникають в судинне русло і таким чином виявляють дію на весь організм. При захворюваннях судинної оболонки ока, сітківки, зорового нерва місцеве застосування лікарських засобів (інстиляції, ретробульбарне введення) нерідко поєднують з системним (загальним) їх застосуванням [4].

Всмоктування лікарських речовин відбувається через рогівку, кон’юнктиву, склеру і передню камеру ока. Зовнішній і внутрішній шар рогівки мають ліпофільний характер, між ними знаходиться гідрофільна частина. Після введення лікарських речовин в кон’юнктивальний мішок, вони змішуються зі сльозовою рідиною. В гідрофільній частині рогівки проходить дисоціація солей, гідроліз, утворенні речовини проникає через ліпідний шар рогівки. Лікарські речовини, які не дисоціюють, проникають в середину до передньої камери і далі дифундують до зіниці і війчастих тіл, де проявляють свою дію. Поверхнево-активні речовини збільшують змочуваність рогівки в очних краплях, відповідно збільшують проникність ЛР і їх рівномірний розподіл, Тільки незначна кількість речовин проникає через кон’юнктиву і склеру.

Класифікація очних лікарських форм.

У практичній офтальмології для лікування очних захворювань застосовують інстиляцію розчинів, закладання в кон’юнктивалний мішок мазей, очних плівок, таблеток, ламелей, ін’єкційне введення лікарських речовин, а також за допомогою контактних лінз і електрофорезу. Для забезпечення різнобічних шляхів введення застосовують різноманітні лікарські форми: тверді, рідкі, м’які і газоподібні.

До твердих очних лікарських форм належать:

- таблетки,

- ламелі,

- олівці,

- присипки,

- очні лікарські плівки,

- очні вставки.

До газоподібних очних форм відносять аерозолі чи очні спреї.

До рідких очних форм належать істинні водні й олійні розчини, розчини ВМС, колоїдні розчин, емульсії і суспензії (у вигляді очних крапель, примочок, промивань, розчинів для ін’єкцій, електрофорезу).

М’які очні форми – гетерогенні й гомогенні мазі, очні вставки.

В екстемпоральній рецептурі аптек найчастіше виготовляють очні краплі, примочки і мазі [2].

Характеристика очних мазей. Основи для очних мазей, вимоги до них.

Очні мазі призначаються для нанесення на кон'юнктиву ока закладанням за нижню повіку за допомогою спеціальних шпателів. Якість очних мазей регламентовано фармакопейною статтею ДФУ «Очні мазі»