При виписуванні лікарських речовин, які подразно діють на слизову оболонку шлунка й кишок (хлоралгідрат, антипірин, креозот та ін.) рекомендують додавати до них слизи в кількості 10—50% і більше.

Настої — Infusa

(однина — infusum; pod. відмінок — infusi)

Настої — рідка форма ліків, яка утворюється в резуль-таті водної екстракції з рослинних матеріалів фармаколо-гічно активних лікарських речовин. Готують настої з таких рослин (чи частин їх) трави, листя, квіти, а також коріння й корневища, що мають леткі (ефірні олії), що при екстра-гуванні водою легко й швидко віддають свої фармакологічно діючі речовини.

За Фармакопеєю, перед виготовленням настоїв рослин-ний матеріал подрібнюють і просіюють, потім висипають у фарфорову (підігріту протягом 15 хв на водяній бані) або в емальовану інфундирку (рис. 14) і заливають виписаною кількістю дистильованої води кімнатної температури. Далі інфундирку закривають кришечкою і занурюють на 15-лгв у паровий кип'ячий огрівник, так званий інфундирний апарат, часто помішуючи (рис. 15). Після означеного часу інфундирку з огрівника (водяної бані) знімають і дають охо-лонути не менш як 45 хв, бо екстрагування діючих речовин відбувається і під час охолодження. Далі цей настій про-ціджують крізь цідилку або крізь полотно, а залишок (рослинний матеріал) видавлюють. Після цього рідину філь-трують крізь вату в посуд і, за Фармакопеєю, ту кількість настою, якої не вистачає після фільтрування, доповнюють дистильованою водою.

Виготовляють деякі настої простим розчиненням кон-центрованого екстракту у воді; згідно з Фармакопеєю, розчи-няють у воді таку кіль-кість екстракту, яка б до-рівнювала кількості рослинного матеріалу, виписаного

в настої (наприклад, екст-ракт блювотного кореню).

Настої належать до нестійких форм ліків. Нестійкість їх обумовлюється тим, що в процесі екстракції з рослинного матеріалу фармакологічно активних речовин одночасно екстрагуються так звані баластні (слизові, цукристі, біл-кові та ін.). Вони, власне, і є середовищем, в якому розви-ваються різні мікроорганізми.

Виписують настої не більше ніж на 3—4 дні. Зберігати їх потрібно в холоднуватому місці, особливо влітку.

Відпускають настої в пляшках, на яких має бути етикетка s написом: «Зберігати в холоднуватому місці» і «Перед вжи-ванням збовтувати».

Відвари — Decocta

(однина — dec ос turn; pod. відмінок — deсoctі)

Відвари — рідка форма ліків, яка утворюється в резуль-таті водного витягання (шляхом виварювання) активнодіючих речовин з рослинних матеріалів. Відвари призначають, як настої і мікстури, для внутрішнього вживання столовими, чайними й десертними ложками. У формі виварів приписують речовини й для зовнішнього вживання (полоскання та ін).

Матеріалом для виготовлення декоктів служать такі частини рослин, які мають грубу будову (кора, коріння, кореневище та ін.) і потребують тривалого кип'ятіння для екстрагування активних речовин.

Рослинний матеріал для виготовлення вивару подріб-нюють і висипають в інфундирку, заливають виписаною кіль-кістю кімнатної температури дистильованої води і ставлять на 30 хв у киплячий водяний огрівник. Потім вивар знімають з огрівника і через 10 хв проціджують, а решту рослинного матеріалу видавлюють. Якщо вивару після виготовлення буде менше, ніж зазначено в рецепті, то, згідно з вказівками Фармакопеї, додають до вивару дистильо-вану воду зазначеного в рецепті об'єму.

Відвари, виготовлені з кори хінного дерева, ч листя вед-межих вушок або з кореню ревеню, проціджують гарячими зразу ж після знімання з огрівника.

Вже є концентровані витяжки з блювотного та алтейного кореня; як було зазначено, готують настій простим розведенням їх водою. Відпускають відвари так, як і настої в склянках з написом «Зберігати в прохолодному місці» і «Перед вживанням збовтувати».

Емульсії — Emulsiones

(однина — emulsi) (pod. відмінок — emulsionis)

Емульсії — рідка форма ліків, являє собою двофазну систему, де дисперсійним середовищем служить вода, а дисперсною фазою (emylgendum) — нерозчинна у воді рідина (жирні або ефірні олії, бальзами та ін.). Зовнішнім виглядом вони подібні до молока і мають велике значення в дитячій практиці. Емульсії призначають переважно все-редину, але іноді застосовують і зовнішньо для лікування ран.

Позитивним для цієї форми є те, що можна маскувати неприємний смак олій, пом'якшувати подразнюючий вплив деяких ліків на слизові оболонки, вводити нерозчинні ліки та несполучні рідини.

За способом виготовлення1 емульсії розподіляють на два види: 1) насіннєві —emulsiones semenis і 2) олійні — emulsiones oleosae. Насіннєві емульсії виготовляють з насіння й води без додавання колоїдних речовин, тобто емульгатора, бо насіння містить в собі білок, олію, тобто речовини, які потрібні для утворення емульсій. Вихідним матеріалом для виготовлення насіннєвих емульсій є насіння різних рослин, а саме: semen Amygdali dulcis (насіння солодкого мигдалю), semen Papavens (насшня маку), semen Cucurbitae (гарбузове насіння), semen Qannabis (насіння конопель), semen Arachidis (земляний горіх) та ін.

Виписують насіннєві емульсії здебільшого так: після слова Rp.: пишуть Emulsionis (скорочено Emuls.), потім назву насіння, наприклад semina Amygdal. dulcium, далі (оскільки емульсію завжди виготовляють з розрахунку 1 : 10, то цих позначень в рецепті можна не писати) зазна-чають кількість всієї емульсії:

Rp.: Emulsionis seminum Amygdalarum dulcium 200,0

D. S. По чайній ложці тричі на дань

або

Rp.: Emulsionis seminum Amygdalarum dulcium ex 20,0—200,0

D. S. По чайній ложці тричі на день

чи, перелічуючи інгредієнти:

Rp.: Sem. Amygdal. dulc. 20,0

Aquae 3estillatae ad