речовин також в співвідношенні 1 : 10. Найчастіше для цього беруть рицину (oleum Ricini), риб'ячий жир (oleum jecoris Aselli), мигдалеву олію (о1еum Amygdalarum), лляну олію (oleum Lini), вазелінову (oleum Vaselini) та ін. Щоб одержати 20 частин масляної емульсії, беруть 2 частин олії, 1 частину абрикосої камеді або гумі-арабікум, або желатози (як емультор) і 17 частин дистильованої води. Це співвідношення прийняте, Фармакопеєю; якщо в "рецепті просто виписують загальну, кількість емульсії, то її виготовляють в аптеці в визначених співвідношеннях. Замість желатози іноді користуються жовтком курячого яйця (1 жовток беруть на 15,0 олії). Виписують олійні емульсії двома способами: за пер-шим способом, після слова Rр.: зазначають форму, потім пишуть назву олії, кількість всієї емульсії, наприклад:
Rp.: Emulsionis olei jecoris Aselli 200,0
D. S. По І столовій ложці 3 рази на день
Фармацевт виготує емульсію, користуючись зазначени-ми вище кількісними співвідношеннями (2:1: 17).
За другим способом, в рецепті рекомендується після слова Rp.: написати один під одним всі інгредієнти, що входять до емульсії (олію, желатозу, воду), вказавши, скільки потрібно взяти кожної з перелічених речовин:
Щоб виправити смак і запах емульсії, додають такі ре-човини: sirupus simplеx, oleum Menthae та ін. Додаткові лікарські речовини, а також речовини, що виправляють смак і запах, звичайно вводять в емульсію тільки в процесі її виготовлення. При цьому, якщо приписують розчинні речовини, то їх попередньо розчиняють в середовищі, з яко-го готують емульсію. Коли ж приписують нерозчинні речовини, то їх спочатку розтирають з сухим порошком гумі-арабіку або желатози. До готових емульсій, щоб уник-нути порушення емульсійної, рівноваги, нічого вже не до-дають.
Коли до емульсії додають ще якісь ліки, тоді її назива-ють мікстурою. Так, наприклад, при виписуванні емульсії з мигдалевої олії з камфорою по 0,2 на кожну столову лож-ку рецепт оформляють так:
Rp.: Emulsionis olei Amygdalarum 180,0
Carnphorae 2,4
M. D. S. Приймати по 1 столовій ложці З рази на день
Емульсії за приписом лікаря можуть бути виготовлені не тільки на дистильованій чи ароматичній воді, а навіть на настої чи виварі, наприклад:
Rp.: Olei Amygdalarutn 20,0
Camphorae 1,5
Gummi-arabici 10,0
Infusi radicis Valerianae ex 5,0-170,0
M. f. emulsio
D. S. Приймати по 1 столовій ложці З рази на день
Якщо емульсія виписується без назви .олії, а просто emulsio oleosa або mixtura oleosa, то аптека, за вказівками Фармакопеї, виготує емульсію з мигдалевої чи з персико-вої олії.
Емульсії належать до нестійких лікарських форм, які легко змінюються, швидко скисають і зазнають інших змін, а тому їх треба виготовляти ex tempore і зберігати в холоднуватому місці, а перед вживанням обов'язково збов-тувати. В емульсіях не можна виписувати кислоти, кислі солі та кислі сиропи, велику кількість середніх солей, спиртів і спиртових рідин.
Настої і відвари є водними витяжками з лікарської сировини. Настої звично квіток, стебел, відвари - з коріння, кори, кореневищ, деревини.
Існує декілька способів приготування настоїв і відварів. Традиційним є наступний. Необхідну кількість подрібненої сировини поміщають в емальовану або фарфорову посудину, заливають водою кімнатної температури, закривають кришкою і ставлять на киплячу баню. Настій нагрівають протягом 15 хвилин, відвар - 30 хвилин, часто помішуючи. Після цього посудина охолоджується при кімнатній температурі, причому настій, протягом 45 хвилин, а відвар - 10 хвилин, потім рідину проціджують або фільтрують (через серветку, марлю або х/б тканину), а масу, що залишилася, віджимають. Після віджимання додають воду до первинного об'єму.
Для приготування настою або відвару беруть, як правило, 1 столову ложку рослинної сировини на 1 стакан води. Маса однієї столової ложки сушених трав, листя і квіток складає в середньому 3-5 г, коріння, деревини і кори - близько 6-8 р.
Настої і відвари швидко псуються, особливо в літній час. У зв'язку з цим краще всього їх готувати щодня. Якщо це неможливо, їх зберігають в темному прохолодному місці або в холодильнику, але не більш 2 діб.
Настої також зручно готувати за допомогою термоса. Для цього призначену дозу сировини (звичайні 2 столові ложки) висипають в термос і заливають двома стаканами кип'ятку. Краще це робити увечері.
За ніч вода настоюється. Настій не можна зберігати в термосі більше 1 доби.
У домашніх умовах (але тільки для косметичного використовування) настої готують без кип'ятіння. Для цього лікарську сировину поміщають в ретельно прогріту ємність, заливають кип'ятком, щільно закривають посуд кришкою, накривають щільною тканиною і настоюють протягом 4-6 годин, після чого проціджують, залишок віджимають і фільтрують.
Настоянки
Настоянки - рідкі лікарські форми, в яких як екстрагуючий чинник застосовують спирт або горілку. Частіше всього на 1 частину подрібненої сировини беруть 5 частин спирту або горілки. Ставлять в сухе, прохолодне і темне місце (краще в посуд з темного скла) на термін від 7 до 40 днів. Зберігають настоянки в щільно закупорених пляшках. Вони можуть зберігатися декілька років. Вживають їх, дозами - від 10 до 40 крапель на прийом.
Приймають настоянки звичайно в холодну пору року, оскільки вони викликають прилив крові до голови і серця. Дітям настоянки протипоказані.
Припарки
Припарки - це старовинна форма місцевого застосування рослин. Для приготування припарок розмішують з гарячою водою і одержану кашку розподіляють рівномірно на шматку тканини. Потім накладати і для збереження тепла покривають компресом.
Мазі
З водних витяжок лікарських, рослин можна приготувати мазі. Для них частіше використовують під мазь можна приготувати таким чином: 50 г подрібненого коріння рослин відварюють протягом 15-20 хв. охолоджують, проціджують і додають 50 г мазевой основи: вазеліну, несоленого свинячого сала, вершкового масла.