Перша допомога при опіках та обмороженнях

Лікування опіків складається з надання першої допомоги потерпілим на до-госпітальному етапі, загального та місцевого лікування в хірургічних або спеці-алізованих опікових відділеннях.. Перша медична допомога включає забезпечення прохідності дихальних шляхів, відновлення і стабілізацію кровопостачання і дихання, оцінку супутніх пошкоджень. В перші години після травми основні зусилля повинні бути направлені на лікування шоку. У разі опіку електричним струмом необхідно негайно призупинити дію електричної енергії. При наданні першої допомоги слід:

1. Зупинити дію термічного чинника, перекрити подачу гарячої води, пари. При загорянні одягу, щоб погасити вогонь, потерпілого необхідно загорнути в ковдру, накрити полум'я щільною тканиною, яка не пропускає повітря, але не можна при цьому накривати повністю потерпілого, щоб не спричинити опіку дихальних шляхів і отруєння продуктами неповного згорання одягу. Не слід збивати полум'я руками, а тим більш притискати палаючий одяг до шкіри - це поглиблює ураження.

2. Зняти тліючий одяг та провести реанімаційні заходи. Одяг швидко знімають або розрізають. Не можна бігти в палаючому одязі: під час руху полум'я розгоряється. У тяжких випадках потерпілого виносять із місця по-жежі на відкритий простір або в приміщення з чистим повітрям. При асфіксії і зупинці серцевої діяльності виконують штучну вентиляцію легень ("рот у рот" чи "рот у ніс") та закритий масаж серця.

Внаслідок ураження хімічними речовинами ушкоджений одяг також необхідно зняти, а потім упродовж не менше 20 хвилин змивати ці речовини зі шкіри проточною водою, краще - під напором. Допускається застосування нейтралізаторів: 2-4 % розчину двовуглекислого лугу при опіках кислотами і такого ж слабкого розчину лимонної чи борної кислот при опіках лугами. Шматочки фосфору фіксуються в шкірі і можуть продовжувати горіти. Шкіру довгий час зрошують водою, часточки фосфору витягають пінцетом у темній кімнаті.

3. Охолодити обпечені ділянки шкіри, занурити кінцівку або змочити відпо-відну ділянку холодною водою, прикласти сніг, міхур з льодом, зросити хлоретилом. Охолодження обпечених ділянок проводять періодично по 10-15 хв протягом 4-5 годин.

4. Накласти асептичну пов'язку. Для запобігання інфікування опіку, шкіру навколо нього слід обробити 70° етиловим спиртом або горілкою і накласти асептичну пов'язку. При поширених опіках потерпілого загортають у чисте (кра-ще стерильне) простирадло, марлю, поліетиленову плівку або на поверхню шкіри за допомогою розпилювача наносять спеціальну рідку антисептичну пластма-су, яка швидко остигає та стає еластичною, і госпіталізують в опікове чи хірур-гічне відділення. При наданні першої допомоги на місці пригоди забороняється проводити первинну обробку опікової рани, накладати мазеві пов'язки, примоч-ки, використовувати кольорові рідини, які можуть затруднювати оцінку ступе-ня ураження шкіри та проведення наступної хірургічної обробки рани.

5. Знеболити і розпочати протишокові заходи. Для знеболювання можна дати анальгін (темпалгін, седалгін). При поширених опіках необхідно дати 2-3 таблетки ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) і 1 таблетку димедролу або ввести наркотичні знеболювальні (промедол або омнопон, трамадол, триган і т. ін.), нейролептики, антигістаміні препарати. Для зменшення інтоксикації дають гарячий чай, каву, лужну мінеральну воду (500-2000 мл), якщо її немає, готують розчин 1/2 чайної ложки соди, 1 чайна ложка кухонної солі на 1 л води або 1 чайна ложка кухонної солі, 2/3 чайної ложки гідрокарбонату натрію на 1 л чаю. Всім потерпілим із поширеними та глибокими опіками в машині швид-кої допомоги необхідно розпочати введення протишокових засобів (реополіглюкіну, реоглюману, рефортану, розчину Рінгера-Локка тощо), проводити оксигенотерапію або дати малий наркоз (закис азоту в суміші з киснем). По-ряд із цим, таким хворим вводять серцево-судинні препарати. Транспортува-ти опікового хворого слід дуже обережно.

Хворі підлягають активно-пасивній імунізації проти правця.

Основними завданнями під час надавання першої допомоги при відморо-женнях є: зігрівання кінцівки, відновлення температури тканин до нормальних цифр і попередження розвитку інфекції.

Відморожені ділянки тіла розтирають спиртом, горілкою, чистою сухою тканиною, струменем зігрітого повітря.

Не можна розтирати відморожену ділянку тіла снігом, оскільки він ще більше охолоджує шкіру, може містити крупинки льоду, що пошкоджують тканини - виникає велика небезпека інфікування уражених ділянок.

У тяжких випадках відморожені ділянки тіла (кінцівки) зігрівають у ванні. Спочатку вода повинна бути кімнатної температури, через 20-30 хв її підви-щують на 5 °С і лише поступово протягом 1-2 години доводять до температури (39-40 °С). Забороняється зігрівати відморожені ділянки тіла (кінцівки) зра-зу у гарячій воді, біля плити, вогнища, це може спричинити тромбування судин та некроз тканин. Одночасно із зігріванням проводять легкий масаж ураженої ділянки прогладжуванням від периферії до центру, аж до потепління та почервоніння кінцівки. Хворим призначають ліжковий режим із підвіщеним положенням кінцівки, проводять тепле закутування і дають гаряче пиття.

Поступове зігрівання не порушує структури охолоджених тканин, у по-терпілих спостерігають менше виражену інтоксикацію. При повільному зігріванні та подальшому проведенні лікування, навіть якщо не вдається уникнути некрозу тканин, він, як правило, є сухим, а при швидкому, активном зігріванні може стати вологим. Крім цього, при швидкому зігріванні підси-люється больовий синдром, виникає виражена інтоксикація організму.

Зігріту ділянку тіла або кінцівку слід висушити, обтерти спиртом або горілкою, накласти чисту (краще стерильну) пов'язку з товстим шаром вати, укласти (кінцівку) на шину. При відмороженнях II, III, ІV ступенях потерпілому необхідно ввести профілактичну дозу протиправцевої сироватки й анатоксин.

Під час подальшого лікування потерпілих із відмороженнями проводять заходи, спрямовані на відновлення кровобігу в уражених ділянках, лікування місцевого процесу, профілактику інфекційних ускладнень. Хворим признача-ють спазмолітики (но-шпу, спазмоверин, баралгін або спасфон тощо).

Для зняття спазму периферійних судин та покращання мікроциркуляції в