Накладання асептичної пов’язки на рану

Вчення про пов'язки, показання до їх застосування та правила їх накла-дання називається десмургією. Розрізняють пов'язку та перев'язку. Під пов'язкою слід розуміти все те, що накладають на уражену частину тіла з ліку-вальною метою. Пов'язка складається з перев'язувального матеріалу, що на-кладається безпосередньо на рану та різних додаткових засобів (клеолу, лейкопластиру, бинта тощо), що укріпляють і утримують перев'язувальний матеріал у відповідному положенні. Перев'язкою називають процес накладан-ня пов'язки. Залежно від характеру ушкодження визначають вид пов'язки (фіксувальна, іммобілізуюча, стискальна тощо) та методику їх накладання.

Класифікація пов'язок:

І. За типом використаного матеріалу пов'язки поділяють на 2 групи:

1. М'які (клейові, бинтові, косинкові тощо).

2. Тверді або жорсткі (шинні, гіпсові, крохмальні тощо).

II. Залежно від мети накладання пов'язки можуть бути:

1. Фіксувальні, тобто ті, які утримують перев'язувальний матеріал на рані або на ураженій поверхні.

2. Іммобілізуючі, або нерухомі, які забезпечують нерухомість ураженої ча-стини тіла. Ці пов'язки, як правило, застосовують при травмах опорно-рухо-вого апарату, для попередження болю при транспортуванні, а в лікарняних умовах - для утримання в правильному положенні відламків кісток після ре-позиції або після операцій на кістках.

3. Екстензтні, які застосовують для витягнення і співставлення пошко-джених кісток кінцівок, для чого до шкіри кінцівки клеєм або липким пласти-рем фіксують пристрій і чіпляють груз.

Фіксувальні пов'язки за способом фіксації перев'язувального матеріалу поді-ляються на: а) бинтові; б) косинкові; в) лейкопластирні; г) пращоподібні; д) Т-подібні; е) клейові (колоїдні, клеолові);

Рис. 1. Бинтові пов’язки на голову: а – неаполітанська шапочка; б – шапочка Гіппократа; в – шапочка-чепець.

Іммобілізуючі, або нерухомі, поділяються на 2 групи: а) шинні (шина Крамера, Дітеріхса, імпровізовані - дошка, палка); б) тверднучі (гіпсові, крохмальні тощо).

У загальнохірургічній практиці найчастіше використовують пов'язки з марлі, які попереджають висихання рани, вторинне її інфікування, сприяють зупинці кровотечі.

Перев'язувальний матеріал повинен відповідати таким вимогам: характе-ризуватись доброю капілярністю, бути гігроскопічним, тобто мати добру всмоктуючу дію, еластичним; не подразнювати тканини, тобто бути хімічно і механічно інертним; піддаватися стерилізації без порушення його якості.

Для перев'язок використовується тільки гігроскопічна марля - рідка, сітча-ста, бавовняна тканина, яка легко всмоктує рідину. Гігроскопічність марлі

визначають наступним чином: клаптик її розміром 5x5 см опускають у воду, і якщо гігроскопічність нормальна, то він повинен швидко просякнути водою і зануритися менше ніж за 10 секунд.

Випускається ще віскозна марля, але застосування її в медицині є обмеже-ним у зв'язку з тим, що у вологому стані вона втрачає свою міцність і розпа-дається при стерилізації.

Виробляється також гемостатична або кровоспинна марля, яка використо-вується для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч, при цьому крово-теча зупиняється через 2-7 хв. Цю марлю не можна стерилізувати, тому що сама марля та імпрегновані гемостатичні речовини є вже стерильними, а повторна стерилізація її призведе до руйнування активно-діючих імпрегнованих речовин.

Цінним перев'язувальним матеріалом є вата. Вона буває двох видів - проста (необезжирена) і гігроскопічна. Остання має велику всмоктуючу здатність, що збільшує всмоктувальні властивості пов'язки. Проста (сіра або компресна) вата не є гігроскопічною і використовується як підкладка при на-кладанні шин, гіпсових пов'язок, а також для компресів, як утримувач тепла.

Для перев'язок використовують великі та малі серветки, тампони, турун-ди, кульки та бинти. Найкращим, надійно утримуючим та рівномірно стиску-ючим перев'язувальним матеріалом є бинтова пов'язка.

Якщо немає кровотечі, шкіру навколо рани обережно очищають тампонами від забруднення і змазують спиртовим розчином йоду. Обережно видаляють стерильним пінцетом вільно розміщені тіла. На кровотечні судини, розташовані поверхнево, накладають лігатуру, при ушкодженні глибоких судин роблять тампонаду рани, в разі потреби накладають джгут.

На рану накладають стерильну асептичну пов'язку з достатньою кількістю вати. Накладаючи пов'язку слід суворо додержувати правил асептики, щоб не інфікувати пов'язку і рану.

На місці поранення широко застосовують для первинної пов'язки індивідуальний пакет першої допомоги, який містить стерильні ватно-марлеві серветки і бинт.

Література:

1.Кіт О.М. Хірургія / [О.М. Кіт, О.Л. Ковальчук, І.С. Вардинець, А.О. Боб] – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – 644 с.

2.Лікарські маніпуляції: навчальний посібник / [за ред. проф. Т.Г.Кондратенка]. – Донецьк: Новий світ, 2001. – 230 с.

3.Перша долікарська допомога / за ред. М.Д. Василюка. – Івано-Франківськ, 2005. – 268 с.