Зондування порожнини нориць, розрізів, абсцесів

Зондування ран і порожнин тіла здійснюють з лікувальною або профі-
лактичною метою.

Покази: діагностичні – встановлення довжини, направлення нориць, гнійних порожнин, несправжніх ходів; введення контрастних речовин; лікувальні – промивання нориць, порожнин та введення лікарських середників.

Протипокази: для попередження занесення інфекції в глибину не можна зондувати свіжі рани, вогнепальні.

Приладдя: марлеві серветки, кульки, тампони, розчин спиртовий, розчин для

промивання (розчин фурациліну 1:5000), набір зондів.

Зондування порожнин, нориць, абсцесів проводиться з допомогою зондів.

Зонди хірургічні застосовують для дослідження каналів і порожнин.

Зонд жолобуватий (рис.1,а) засто-совують для дослідження нориць, а також для безпечного розсікання м'яких тканин. Найчас-тіше використовується зонд із пластинчастою рукояткою довжиною 17 см.

Рис. 1. Зонди: а-жолобува-тий;

б, в - гудзикуваті; г - Кохера.

Зонди ґудзикуваті (рис.1,б,в) явля-ють собою стержень діаметром 2 мм з ущіль-неними кінцями у вигляді ґудзика. Зонд ґудзи-куватий двобічний має булавоподібне потов-щення на обох кінцях. Зонд ґудзикуватий із вушком має на одному кінці потовщення, а на іншому - вушко.

Зонд зобний з отвором (Кохера; рис. 1,г) складається з ручки і робочої частини з канавка-ми і круглим отвором.

Всі гнійні рани, абсцеси, порожнини повинні дренуватись.

Основним завданням дренування ран є забезпечення адекватного відтоку
ранового секрету, видалення некротичних тканин та оптимізація загоєння
ранового процесу.

Дренажі повинні бути м'якими, гладкими, виготовлені з тривкого рентгенконтрастного матеріалу, не повинні перегинатись і перекручуватись в рані. Тверді дренажі можуть надавлюватися на оточуючі тканини, викликати некрози і пролежні внутрішніх органів.

Залежно від характеру рани, конфігурації ранового каналу, кількості ек-судату використовують різні способи дренування:

1. Пасивне дренування застосовують при неглибоких відкритих ранах. У цих випадках у порожнину рани вводять хлорвінілові трубки, гумові, марлеві смужки, турунди, які не дають можливості злипатись краям шкірної рани і за-безпечують відтік ранового вмісту в пов'язку під дією сили важкості самої ріди-ни або за рахунок капілярних властивостей гігроскопічного матеріалу (рис 2).

Однак дренажі, які виготовляють з марлі, досить швидко перестають вико-нувати своє призначення, оскільки просякають рановим секретом. Марлеві смуж-ки, турунди корисні до тих пір, поки вони всмок-тують рановий вміст. У випадку припинення дії дренажу рановий вміст затримується в рані і про-никає в кровоносне русло. Для підвищення всмок-тувальних властивостей, особливо марлевих дренажів, використовують гіпертонічні розчини (10 % розчин хлориду натрію, 20 % розчин сечовини, 40 % розчин глюкози). Однак ці розчини, з однієї сторони, покращуючи дренажні властивості марлевої пов’язки, з другої сторони негативно впли-вають на ріст і розмноження грануляційної тка-нини в рані. Крім цього, осмотичні властивості гіпертонічних розчинів в міру висихання пов'язки і скупчення в ній ранового секрету тривають лише 4-6 год, після чого таку пов'язку слід поміняти. Останнім часом, при лікуванні ран, особливо у першій фазі ранового процесу - фазі запалення (альтерації і проліферації – перші 7-9 діб ранового процесу), коли проходить тільки формування і скупчення ранового вмісту, більшість хірургів рекомендують використовувати для просякнення марлевих дренажів розчини антисептиків (0,02 % розчин хлоргексидину, 1 % розчин діоксидину, 20 % розчин димексиду, 1 % розчин йодопірону тощо). Коли ексудація збільшується, для покращання осмо-тичного ефекту і стимуляції загоєння рани в фазі грануляцій частіше застосовують мазі на поліе-тиленоксидній основі (водорозчинні мазі), до складу яких входять антисептики, антибіотики та стимулятори регенерації. До них відносяться: левомеколь, левосин, діоксизоль, офлокаїн, мафенид-ацетат тощо.

Нерідко дренування рани або порожнини тіла здійснюють за допомогою комбінованого гумово-марлевого або рукавичко-трубчатого дренажу, "сигар-ного" дренажу за Пенроузом (рис. 3). Іноді для дренування ран використо-вують лише шматки гуми з рукавичок або поліетиленові трубки, через ос-танні в рану вводять антибіотики або промивають її антисептичним розчи-ном. Якщо за допомогою пасивного дренування рани не вдається досягнути бажаного результату, слід розпочати активне видалення ранового вмісту.

2. Активне дренування ран. Під активним дренуванням ран слід розуміти вимушене видалення ранового вмісту з порожнини рани. До активних методів дренування ран відноситься:

а) аспіраційне дренування -вимушене видалення ранового вмісту, яке здійснюють за допо-могою гумових або хлорвініло-вих трубок (трубчатий дре-наж), розташованих у порож-нині рани, периферичний кінець яких з'єднують із гумовою або еластичною, у вигляді гармош-ки, грушею, водоструминним насосом або з вакуумною сис-темою (рис. 4, а). Такий вид дренування називається закри-тим, рановий вміст збирають в окремий посуд, що дає мож-ливість утримувати хворого у відповідних гігієнічних умовах, попереджає забруднення білиз-ни, ліжка, пов'язки. Дренажні трубки готують самостійно, або використовують заводські за-готовки. Вони бувають різних розмірів (від 1-2 до 20 мм) і форми (Т-, У-подібні, вигнуті тощо). Цей вид дренування застосовують у хворих із глибокими, великими ранами, складною конфігурацією ранового каналу, при наявності гнійних запливів, гнійних плевритах, перитонітах тощо;

3. Проточно-промивне дренування - видалення ранового вмісту через дре-нажні трубки за допомогою розчинів, що вводяться в порожнину рани крап-линно або струминно (рис. 4, б). Таке дренування здійснюють за допомо-гою двох, трьох хлорвінілових трубок або спеціальної двоканальної трубки. Для промивання ран, як правило, використовують розчини антисептиків (хлор-гексидин, діоксидин, дімексид, фурацилін тощо). Промивне дренування пере-важно застосовують при глибоких гнійних ранах, наявності запливів;

а) аспіраційно-промивне дренування - цей вид дренування об'єднує два вищевказані способи і забезпечує одночасне промивання та відсмоктування ранового вмісту. Аспіраційно-промивне дренування дає можливість здійсню-вати так зване програмоване дренування ран - почергове промивання та відсмоктування ранового вмісту. Слід зазначити, що на сьогодні промивне й аспіраційно-промивне дренування є методами вибору для лікування гнійних ран, а програмований спосіб застосовують у найбільш тяжких хворих. Дре-нажні трубки можуть