Введення шлункового зонду

Показання: аспірація вмісту шлунка (кровотеча, кишкова непрохідність, дуоденальний стеноз тощо); промивання шлунка (гострі отруєння, підготовка до ендоскопічного дослідження та ін.); забір шлункового соку; годування хворого; гостре розширення шлунка.

Приладдя:: шлунковий зонд; вазелін або гліцерин; шприц 60-150 мл з наконечником-катетером, 0,5-1% розчин дикаїну.

Техніка. Виміряйте довжину зонда від губ до мочки вуха і вниз
по передній грудній стінці так, щоб останній отвір на зонді знаходився
нижче мечоподібного відростка. Це відповідає відстані, на яку має
бути введений зонд (рис.1). :

Рис.2. Уведення шлункового зонду.

Рис.1. Вимірювання довжини шлункового зонду.

Добре змажте зонд вазеліном чи гліцерином.

Якщо в хворого сильно виражений блювотний рефлекс, то перед уведенням зонда йому необхідно змазати вхід у горло і глотку 0,5-1% розчином дикаїну.

Попросіть пацієнта нахилити голову. Кінець зонда кладуть на корінь язика і просять хворого зробити ковтальний рух, при цьому просуваючи зонд у стравохід (рис.2).

Як тільки зонд проковтнуто, переконайтеся, що пацієнт може
зрозуміло говорити і вільно дихати, а потім м'яко просовуйте зонд до
поміченої довжини.

Переконайтеся в правильному місцезнаходженні зонда в шлунку шляхом уведення 20 мл повітря за допомогою шприца з наконечником-катетером, вислухуючи фонендоскопом епігастральну зону. Виділення великого об'єму рідини через зонд також підтверджує розміщення останнього в шлунку.

Можна застосувати ще один спосіб назогастрального уведення зонда. Для цього тонкий шлунковий зонд проводять через нижній носовий хід. Послідовність маніпуляцій аналогічна введенню шлункового зонда через рот. Дана методика застосовується у дещо ослаблених хворих і пацієнтів у післяопераційному періоді.

Промивання шлунка здійснюється за допомогою лійки наповненої водою. Шлунковий зонд подовжують за допомогою гумової трубки з внутрішнім діаметром не менше 1 см. На кінець цієї трубки насаджують скляну лійку ємністю 0,5 л. Уведення водяного розчину проводиться за принципом сполучених посудин. У вертикально установлену лійку наливають промивну рідину й обережно піднімають вище рівня рота (рис.3). За умови піднятої вище рівня шлунка лійки розчин вливається в шлунок. Потім лійка опускається нижче рівня шлунка, що сприяє витіканню розчину зі шлунка. Промивання шлунка проводиться кількаразовим уведенням розчину в шлунок до одержання чистих і прозорих промивних вод.

а б

Рис.3. Етапи промивання шлунка.

Для промивання шлунка використовують: чисту воду кімнатної температури, 2% р-н гідрокарбонату натрію, блідо-рожевий розчин перманганату калію.

Протипоказання:

- нещодавно проведена операція на стравоході чи шлунку;

- відсутність блювотного рефлексу.

Ускладнення і їхня профілактика:

- глотковий дискомфорт - пов'язаний з великим калібром зонда; глоткові таблетки (стрепсилс, фарингосепт) приносять полегшення;

- уникайте використання для анестезії глотки аерозолів, тому що вони можуть пригнітити блювотний рефлекс і таким чином усунути механізм захисту дихальних шляхів;

- улучення зонда в трахею спричиняє обструкцію дихальних шляхів, що легко діагностується в пацієнта зі збереженою свідомістю (кашель нездатність говорити). При підозрі на влучення зонда в трахею, останній витягається, змінюється положення шиї і маніпуляції відновлюються;

- кровотеча з варикозно-розширених вен стравоходу. У разі виникнення кровотечі показана екстрена госпіталізація в хірургічне відділення, проведення коригуючої гемостатичної терапії, за необхідності установка зонда Блекмора;

- при зондуванні через ніс: ушкодження ніздрі. Воно запобігається завдяки змазування зонда і прикріплення його так, щоб він не давив на ніздрю. Зонд повинний завжди бути тоншим, ніж просвіт ніздрі. Носова кровотеча, як правило, припиняється самостійно. Однак, якщо вона спонтанно не зупинилася, слід видалити зонд, визначити джерело кровотечі і застосувати відповідне причинне лікування.

Література:

1.Лікарські маніпуляції: навчальний посібник / [за ред. проф. Т.Г.Кондратенка]. – Донецьк: Новий світ, 2001. – 230 с.

2.Основы практической хирургии: учеб. пособие / Г.В. Максименя, С.И. Леонович, Г.Г.Максименя. – Минск: Выща шк., 1998. – 415 с.

3.Кіт О.М. Хірургія / [О.М. Кіт, О.Л. Ковальчук, І.С. Вардинець, А.О. Боб] – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – 644 с.

4.Руководство по технике врачебных манипуляций / Авт. сост. Г.Чен и др.: пер. с. англ. – Витебск : Бедмедкніга, 1996. – 384 с.

5. Клиническая хирургия / [под ред. Р. Кондна и Л. Найхауса: перевод с англ. – М: Практика, 1998. – 716 с.