Спостереження за хворими у післяопераційному періоді.

Післяопераційні палати обслуговує окремий пост медсестер. Хворих в стані наркозу кладуть на ліжко без подушки. До повного пробудження за хворим веде постійний нагляд медична сестра: систематично досліджується пульс (частота, наповнення, ритм), частота дихання, вимірюється артеріальний тиск.

Під час пробудження від наркозу у хворих буває блювання, тому завжди в головах хворих повинен бути лоток і рушник. При блюванні слід негайно повернути голову на бік, щоб запобігти аспірації блювотних мас. В разі потреби застосовують відсмоктування шлункового вмісту.

а | б

Рис.1. Допомога хворому з блюванням: а) у лежачому положенні; б) у сидячому положенні.

Середній медперсонал веде постійний нагляд за зовнішнім виглядом хворих, кольором шкіри обличчя, вимірює температуру тіла і АТ.

Для профілактики легеневих ускладнень з перших днів після операції хворим необхідно надавати функціонального (напівсидячого) положення в ліжку, проводити дихальну гімнастику (рис. 2), дихальні вправи (рис. 3), масаж спини, інгаляції, лікувальну фізкультуру. Хворих слід оберігати від переохолодження, старанно вкривати в ліжку.

Рис. 2. Дихальна гімнастика у ліжку

Рис. 3. Дозовані дихальні вправи

за допомогою апарата.

Після операції на органах черевної порожнини уважно спостерігають за станом нервової системи, поведінкою, станом язика, відходженням газів, випорожненням, сечовипусканням. Погіршення стану хворого, скарги на загальну слабість, сильний біль в ділянці рани свідчить про тяжкий перебіг післяопераційного періоду, розвиток ускладнення. Стражденний вираз обличчя, ціаноз губ, акроціаноз, скарги на загальну слабість спостерігаються при розвитку пневмонії, перитоніту; блідність шкіри, холодний липкий піт – при гострій крововтраті. Температуру тіла вимірюють вранці і ввечері; у важко хворих і при сепсисі - систематично через кілька годин за призначенням лікаря.

У післяопераційному періоді можлива підвищена температура до 38оС, особливо після операцій на щитовидній залозі. Висока температура тіла вказує на розвиток ускладнень (запалення легень, нагноєння ран та ін.). При дослідженні пульсу необхідно звернути увагу на частоту, наповнення, напруження і ритм. Незначне прискорення пульсу може спостерігатись в післяопераційному періоді. Частий пульс, слабкого наповнення і напруження, так званий ниткоподібний пульс, падіння артеріального тиску дуже несприятливі симптоми, які свідчать про тяжкий стан хворого (шок, перитоніт, гостра анемія, гостра серцево-судинна недостатність).

Після операції може бути невелика задишка. Значне прискорення дихання може мати місце при запаленні легень, клекочуче дихання – при набряку легень. При різкому погіршенні, передагональному і агональному стані дихання рідке, діафрагмальне з подовженим видихом.

Нагляд за пов’язкою є одним із обов’язків медперсоналу. Необхідно уважно стежити за повязкою, щоб вона добре лежала і щоб не оголилася рана.

Якщо пов’язка зсунулася і рана оголилася слід негайно зробити перев’язку.

В першу добу після операції пов’язка може трохи просочитися кров’ю в цих випадках її злегка змазують спиртовим розчином йоду і прибинтовують. При значному просочуванні пов’язки кров’ю необхідно вжити заходів до зупинки кровотечі. Пов’язку міняють на 2-3й день для контролю за операційною раною і на 7-8й день для зняття швів. При нагноєнні перев’язки роблять часто, залежно від стану рани і пов’язки.

Слід стежити за станом шкіри у важкохворих. Забруднені місця негайно обмивають і протирають.

Харчування хворого після операції залежить від її характеру. Хворим після операції на органах черевної порожнини не дозволяється пити протягом першої доби (стіл 0) з другої доби 0 – можна пити.

У подальшому протягом 5-7 днів хворим призначають легкозасвоювану їжу стіл 1а (бульйон, кефір, не круто зварене яйце, кисіль, рідкі каші, протерті супи, та ін.). Дієту встановлюють залежно від захворювання і характеру оперативного втручання.

Для полегшення спраги протирають порожнину рота вологою ватою.

Після операцій на шлунку і кишках на 2й день дозволяється пити теплу переварену воду по чайній ложці на годину. На 3й день хворі можуть пити бульйон, кисіль, їсти не круто зварене яйце, у наступні дні рідку манну кашу. Сухарі дозволяють їсти на 5-6й день.

Після операції на жовчевому міхурі і печінці хворим призначають печінкову дієту (стіл 5).

Після операції на тонкій кишці дієта така:

Пити дозволяють на 2й день, в подальшому невеликими порціями протягом 5-7 днів дають рідку їжу (кисіль, бульйон, не круто зварене яйце).

Після операції на товстій кишці хворим призначають легкозасвоювану рідку їжу протягом 5-7 днів. У цей же період для затримки випорожнення дають настойку опію (5-10 крапель 3 рази на день).

Після радикальних операцій на стравоході хворі протягом п’яти днів перебувають на парентеральному харчуванні. На 6й день їм дозволяють невеликими ковтками пити.

Дієта хворих після операції на органах грудної клітки, на легенях і серці складається з рідкої легкозасвоюваної їжі з достатньою кількістю білків, вуглеводів і вітамінів. Протягом перших 3-5 днів слід обмежити кількість їжі, щоб запобігти ускладненням з боку серця і травного каналу.

Після операцій на легенях на 5-7 день, якщо немає ускладнень призначають загальну дієту.

Догляд за хворими літнього та старечого віку.

У людей літнього та старечого віку часто поєднуються кілька недуг, що погіршує перебіг основного захворювання й вимагає ретельного спостереження та догляду. Водночас такі пацієнти неохоче лягають у стаціонар, а потрапивши туди, одні замикаються в собі, інші не дотримуються лікарняного режиму, намагаються переконати всіх у тому, що вони ще сповнені сил.

Одні відмовляються від обстеження й навіть від лікарських призначень, інші внаслідок ослаблення пам'яті забувають ці призначення виконувати. У незнайомому оточенні вони інколи, здебільшого вночі, втрачають орієнтацію.

Такі хворі через безсоння поводяться вночі неспокійно, заважаючи спати іншим. У такому разі важливо створити їм належний лікувально-охоронний режим і забезпечити добрий сон.

Люди старечого