Покази до проведення, підготовка хворих до ректороманоскопії

Покази до проведення ректороманоскопії: підозра на патологію задньопрохідного каналу.

Прилади: стерильний ректоманоскоп, стерильні гумові рукавички, стерильний перев’язочний матеріал, вазелінова олія.

Підготовка хворих до ректороманоскопії.

За два дні до проведення ректороманоскопії хворому дають рідку легкозасвоювану їжу і проводять очищення товстого кишечника з допомогою мікроклізм. Для підсилення очищення дистальних відділів кишечника використовують мікроклізми спеціальні (мікролакс, мікропліст) аерозольна мікроклізма, яка розроблена науково-дослідним інститутом проктології. Склад аерозольної мікроклізми: цитрат натрію 68 г, гліцерин 27,65 г, вода дистильована 27,65мл, твін 80 мл. сорбінова кислота 0,07 г, фреон 7 г. Через кілька хвилин після введення 5-7 мл однієї з цих мікроклізм проходить випорожнення дистальних відділів товстої кишки, що дає можливість оглянути слизову на всю довжину тубуса ректоманоскопа. Ефективно очищає кишечник: фортранс прийняти на передодні дослідження 3-4 пакети розведених в 3-4 літрах води, випити протягом 3-4-5 годин. Особливо ефективна така очистка кишечника, при виконанні колоноскопії.

Протипокази до ректороманоскопії: симптоми подразнення очередини, масові кровотечі із прямої кишки, або гострі запалення стінки кишки, серцева недостатність ІІ-ІІІ ст.

Ректороманоскопії проводять в колінно-ліктьовому або колінно-плечовому положенні. Хворому необхідно розслабитись і прогнути спину в положення лордозу. При цьому таз хворого займає найвище положення і пряма кишка разом із початковим відділом сигмовидної кишки витягуються в одну лінію, що сприяє найменшій болючості при просуненню тубуса ректороманоскопа і візуальному огляду ділянок, які знаходяться в поперечній складці (складка Кольрауша), а також полегшує вхід в сигмовидну кишку. В цьому положенні вміст кишки стікає в оральному напрямку. Дуже важливо, щоб після обстеження хворий різко не вставав, щоб не наступив обморок. У важких соматичних хворих та важкохворих при інших станах, де неможливо проводити дослідження в даному положенні, ретроманоскопію проводять в лежачому положенні на правому боці з витягнутою правою нижньою кінцівкою і приведеною до живота лівою нижньою кінцівкою. Лівою рукою розсувають ягодиці, прикриваючи зовнішній отвір заднього проходу. Дистальний кінець ректоманоскопа з вставленим обтуратором змазаним вазеліновим маслом або анестезуючою маззю обережно вводять в пряму кишку на глибину 5-7 см. Потім обтуратор витягують і на муфту тубуса ректоманоскопа надівають окуляр та проводять обстеження в подальшому під контролем ока. Оглядають анальний отвір. Просувають тубус ректоманоскопа поступово, щоб не травмувати слизову стінку кишки. Після того, як тубус ректоскопа пройшов на глибину 10-13 см від ануса, кінець тубуса направляють косо вверх і легко вдається дійти до ректосигмоїдального відділу кишки. Тут просвіт її буває часто закритий і створюється уява сліпого кінця. Піддуваючи повітря і напрямляючи тубус дещо донизу і вліво, знаходять просвіт кишки і лише після цього проводять ректоскопічне дослідження на всю довжину тубуса.

У випадках періколіту кишка стає зігнутою, нерухомою, частіше на рівні 10см від ануса і просвіт її звужений. Спроба просунути ректоманоскоп викликає різкі болі, так як через вузьку щілину навіть при роздуванні повітрям проникнути в глиб неможливо.

Огляд слизової оболонки починається під час повільного виведення тубуса із прямої кишки. При цьому легкою ротацією повертаючи кінець ректоскопа оглядають стінку при виражених складках внутрішньої поверхні кишки піддуваючи повітря розправляють стінки і оглядають ділянки між ними. Навіть при нормальному стані слизової оболонки зустрічаються випадки трудного огляду тих участків які розміщені за природними заслінками. Перед виведенням тубуса із ампули прямої кишки необхідно опустити рукоятку приладу і оглянути задню стінку кишки найменш доступну для огляду. Перед кінцевим виведення ректоскопа треба зняти окуляр і випустити залишок повітря із кишки.

Під час ректороманоскопії необхідно користуватись правилами: вводити інструмент тільки в видимий просвіт кишки, не допускати больових відчуттів під час обстеження оскільки поява сильного болю є ознакою непрохідності для тубуса ректоманоскопа і вимагає припинення маніпуляції. При дотриманні даних правил можна уникнути ускладнень (перфорації). Ризик перфорації при ректороманоскопії, як при кожному ендоскопічному обстеженні, збільшується у неспокійних хворих і після операції на органах малого тазу.

Література:

Федоров В.Д. Воспалительние заболевание толстой кишки / В.Д.Федоров, М.Х. Левитан – Ташкент: Медицина, 1982. – 314 с.

Цитовская Л.В. Руководство практическим занятиям по хирургии / Л.В.Цитовская – К.: Выща шк. Головное изд-во, 1988. – 352 с.

Кіт О.М. Хірургія / [О.М. Кіт, О.Л. Ковальчук, І.С. Вардинець, А.О. Боб] – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – 644 с.

Клиническая хирургия / [под ред. Р. Кондна и Л. Найхауса: перевод с англ. – М: Практика, 1998. – 716 с.