Пальпація нирок у двох положеннях тіла, сечового міхура,

органів калитки, передміхурової залози.

Нирки. Пальпацію нирок розпочинають з огляду передньої черевної стінки. Визначають ступінь напруження її м'язів, потім обстежують ділянки локалізації нирок. Якщо нирки нормальних розмірів і розташування їх звичайне, вони не пальпуються. Про-пальпувати нирки можливо лише при астенічній будові тіла і тонкій передній черевній стінці.

За допомогою пальпації вдається одержати відомості про величину, консистенцію, рухомість, болючість нирки. Пальпують нирки у положенні хворого на спині з напівзігнутими і дещо розведеними кінцівками, а також у вертикальному положенні з обох боків (рис. 4). Іноді виявляють камінь у внутрішньоміхуровому (інтрамуральному) відділі сечовода при бімануальному обстеженні через піхву з одного боку і через передню черевну стінку — з другого. Таким же чином можна виявити інфільтрацію тканин, які оточують сечовий міхур.

Рис. 1. Пальпація нирок у положенні хворого на спині (а), на боці (б), стоячи(в).

Пальпацію проводять за умов розслаблення черевного преса. Дихання рівне, через рот. Лікар сидить з боку нирки, яку пальпують, просунувши кисть під поперек. Кінчики пальців упираються в кут, утворений XII ребром і довгими м'язами спини. Напівзігнуті пальці другої руки проникають спереду в підребер'я паралельно краю прямого м'яза живота і зовні від нього. Пальпацію виконують шляхом зближення обох рук, причому пальці розташовані ззаду руки ніби підштовхують нирку вперед. Цей прийом називається балотуванням. Для пальпації другої нирки (що є обов'язковим) лікар переходить на другий бік і підводить руку під відповідну ділянку тіла хворого. Якщо нирка збільшена, слід визначити розміри частини, яка виступає із підребер'я, консистенцію, поверхню, болючість тощо. При підозрі на патологічну рухливість нирки хворому пропонують зробити глибокий вдих, під час якого намагаються захопити кінець нирки.

Під час пальпації треба пересвідчитись, чи не розташовується нирка в пахвинній ділянці (нефроптоз, дистопія).

Щоб зробити нирку більш доступною для пальпації, наблизивши її до передньої черевної стінки, хворого кладуть спочатку на один бік (стегно зігнуте). Пальпацію проводять з обох боків, тому що патологічний процес у одній нирці може не проявлятись болем і лишитись непоміченим. Метод пальпації той же, але руку розміщують дещо нижче.

С. П. Боткін запропонував метод пальпації у положенні хворого стоячи. При цьому хворий трохи згинається і розслаблює черевну стінку. Руки за головою або вздовж тулуба. Положення лікаря таке ж, як і при пальпації хворого у положенні лежачи. Блукаюча нирка в цьому положенні може опуститись у таз. Під пальцями лікаря вона легко переміщується в підребер'я.

Під час пальпації за Гленаром хворий стоїть. Фланк (бічний відділ живота) хворого захоплюють пальцями однієї руки, великий палець розташовують у ділянці підребер'я, а інші — на попереку. Кінчики пальців другої руки встановлюють у продовження великого пальця першої. Нирку намагаються пропальпувати під час глибокого вдиху. Спосіб ефективний лише при обстеженні пацієнтів з астенічною будовою тіла.

Деякі автори рекомендують обстежувати хворих у положенні сидячи або в колінно-ліктьовому.

При гострих запальних процесах під час пальпації біль посилюється, м'язи передньої черевної стінки і попереку напружуються. Напруження більш виражене при гострому паранефриті і травмі, яка супроводжується впливом сечі і крові в заочеревинну клітковину (урогематома). При цьому в ділянці попереку помітна припухлість.

Крім типових випадків, коли виявлена під час пальпації пухлина за формою нагадує нирку, характер новоутворення визначають при комплексному обстеженні хворого. В першу чергу проводять диференціальний діагноз між новоутворенням і збільшенням розташованих у цій ділянці тіла органів і тканин. Велике значення для диференціації має симптом Робертса, який виявляють під час перкусії передньої черевної стінки над новоутворенням, яке вдалося пропальпувати. У разі внутрішньоочеревинного утворення при перкусії відчувається тупий звук, оскільки воно розташоване безпосередньо під передньою черевною стінкою, а при заочеревинному — тимпаніт (у зв'язку з передлежанням кишок). Дані перкусії втрачають своє значення при дуже великих новоутвореннях заочеревинного простору, коли кишки відтискаються і пухлина прилягає безпосередньо до передньої, черевної стінки.

Пальпація і перкусія допомагають відрізнити пухлину, яка виходить з нирок, від пухлини печінки, селезінки. За змінами калу можна виявити новоутворення печінкового і селезінкового кутів товстої кишки.

Заочеревинні пухлини не супроводжуються змінами сечі, якщо тільки вони не перетискують нирку чи сечові шляхи.

З метою уточнення локалізації та характеру пухлини роздувають товсту кишку повітрям, введеним через пряму кишку. Якщо після цього пухлина зникає, а на її місці прослухується тимпаніт, це свідчить про те, що про-пальповане новоутворення локалізується в заочеревинному просторі.

Притуплення перкуторного звуку у фланках при травмі нирок свідчить про наявність в заочеревинному просторі гематоми. Обстеження хворого в двох положеннях (на боці і на спині) дозволяє уточнити локалізацію рідини (в черевній порожнині чи в заочеревинному просторі). В останньому випадку при зміні положення тіла перкуторний звук не змінюється. Остаточний діагноз встановлюють на підставі комплексного дослідження як нирок, так і сусідніх органів.

Симптом Пастернацького є поширеним, але не специфічним. Негативний симптом не виключає наявності запального процесу в нирках і прилеглих тканинах.

Дітей молодшого віку пальпують у положенні на спині й на боці обома руками. Якщо дитина лежить на спині, лікар сидить справа від неї й однією рукою, покладеною на поперек, ніби підсуває нирку назустріч другій руці, якою пальпує її через передню черевну стінку.

Під час пальпації в положенні на боці дитина лежить на здоровому боці з дещо зігнутими ногами в колінних й тазостегнових суглобах.

У дітей старшого віку нирку можна пропальпувати в положенні стоячи, дещо