Якщо ж гострий гастрит викликаний інфікованою їжею то доцільне застосування антибіотиків широкого спектру дії (тетрациклін, левоміцетин) і сульфаніламідних препаратів.

В разі ж гострого ендогенного гастриту лікують, насамперед, основне захворювання.

Гострий корозивний гастрит. Гострий корозивний гастрит виникає при попаданні в шлунок речовин, здатних глибоко проникати в його стінки (міцні кислоти - оцтова, соляна, азотна, сірчана, сулема й луги -нашатирний спирт, каустичний поташ, їдкий натр).

Важкість анатомічних змін в шлунку пропорційна концентрації і кількості корозивної речовини. Вона залежить також від того, коли вжиті кислота чи луг – натщесерце чи після прийому їжі. Певне значення має й індивідуальна резистентність тканин.

При отруєнні сірчаною кислотою тканина шлунка стає червоною, в разі ж попадання в шлунок азотної кислоти - шлунок забарвлюється в жовтувато-коричневий, а оцтовою чи карбоновою - в білий колір.

Гістологічно знаходять ознаки запалення, некрозу, крововиливи, ділянки відшарування покривного епітелію.

Клінічна картина отруєння кислотами та лугами складається з місцевих і загальних ознак. Відразу ж після вжитку вказаних речовин з’являється біль в роті, по ходу стравоходу, в підложечній ділянці. З’являється виражена салівація, блювання рідиною бурого кольору (іноді з домішкою крові), порушується мова й ковтання.

Причину захворювання можна знайти по запаху блювотних мас. Цьому сприятиме й добре зібраний анамнез, розпитування членів сім’ї, родини і інших осіб, які були біля хворого в момент отруєння.

Загальними ознаками захворювання є шок, що може стати причиною летального виходу. В більш сприятливих випадках спостерігається колапс, який супроводжується тахікардією, артеріальною гіпотонією, ознаками згущення крові. При пальпації знаходять виражену болючість в надчерев’ї, а деколи й симптоми подразнення очеревини. Вони можуть передувати перфорації і розвитку дифузного перитоніту.

Лікування гострого гастриту треба починати із спроби домогтися повного видалення отруйної рідини з організму. Цього можна досягти, якщо з моменту отруєння минуло не більше години. Для промивання шлунка може бути використана тепла вода. В разі отруєння кислотою в неї доцільно додавати молоко, сирі яєчні білки, палену магнезію. Якщо ж отруєння сталося внаслідок вживання лугу, то до теплої води додають лимонну або оцтову кислоту. Промивають доти, поки використана для цього рідина не стане вільною від домішок їжі і втратить запах вжитої хворим рідини.

В тих випадках, коли має місце важкий шок або коли з моменту отруєння минуло декілька годин, то від процедури промивання шлунка слід утриматись.

З метою боротьби з гострою судинною недостатністю застосовують введення поліглюкіну, 5% р-ну глюкози (1-2 л) з додаванням до неї аскорбіноворї кислоти, вітаміну В1. Біль усувають введенням морфіну, промедолу, фентанілу чи дроперідолу.

Всередину хворому дають кожні 2 години по столовій ложці (до 200 мл на добу). Молоко, вершки, сирі яєчні білки, холодне вершкове масло у вигляді кульок діаметром 1 см. Поступово дієту розширюють, з 8-10 дня хворого переводять на дієту 1А, 1В, а згодом йому призначають стіл №1.

Гострий флегмонозний гастрит. Це захворювання зустрічається рідко. Його викликають стафілококи, пневмококи, кишечна паличка, молочнокислі бактерії, протей, збудники газової гангрени, але найчастіше гемолітичний стрептокок. Розрізняють первинну форму, при якій інфекція проникає безпосередньо в стінку шлунка, і вторинну, коли запальний процес переходить на шлунок з інших органів.

Виникненню первинної форми сприяють механічні травми живота, хімічні опіки шлунка, попадання в нього сторонніх гострих тіл. Рідше гострий флегмонозний гастрит розвивається в зв’язку з виразкою чи раком шлунка.

Клінічна картина гострого флегмонозного гастриту характеризується різким болем у надчерев’ї, підвищенням температури, зябкістю, нудотою, повторним блюванням. В блювотних масах можна помітити кров, жовч, гній, шматки зруйнованої тканини шлунка.

Загальний стан хворого важкий. Шкіра суха, бліда, щоки запалі, язик сірий, густо обкладений білим налетом. Пульс прискорений, слабкого наповнення. При пальпації виражена болючість та захисне напруження в епігастральній зоні, позитивні ознаки подразнення очеревини.

Поступово важкість стану хворого наростає, температура набуває септичного характеру., приєднується кривавий пронос. Далі може наступити перфорація шлунка, що призводить до розлитого перитоніту.

В крові знаходять нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом вліво, токсичну зернистість нейтрофілів.

Лікування проводиться з використанням великих доз антибіотиків. Часто виникає необхідність в застосуванні хірургічних методів лікування. Водночас проводиться дезінтоксикаційна терапія шляхом постійного в/в краплинного введення 5% р-ну глюкози, поліглюкіну, плазми. Періодично (кожних 8 годин) в/в вводять строфантин (0,05% р-ну по 0,5 мл).

Список використаної літератури:

1. Г.І.Бручинський «Внутренние болезни» - Київ 1981р.

2. Є.М.Нейко, В.І.Боцюрко «Внутрішні хвороби» - Київ 1998р.

3. Є.М.Нейко «Лікування основних захворювань внутрішніх органів» - Івано-Франківськ 2001р.

4. Конспект лекцій.