ГНІЙНІ ПРОЦЕСИ ШКІРИ ТА ПІДШКІРНОЇ ОСНОВИ

План:

1. Фурункул. Характеристика, етiологiя, патогенез, лiкування.

2. Карбункул. Характеристика, етiологiя, патогенез, лiкування.

3. Флегмона. Характеристика, етiологiя, патогенез, лiкування.

4. Абсцес. Характеристика, етiологiя, патогенез, лiкування.

5. Список використаноi лiтератури.

1.Фурункул (furunculus).

Фурункул (furunculus) — це гостре гнійно-некротичне запалення волося-ного мішечка і сальної залози. Буває на тих ділянках, де росте волосся, де є багато сальних залоз (обличчя, спина). Спричинює його білий і золотистий стафілококи.

Розвитку фурункула сприяє низка умов: недостатня гігієна шкіри, не-значні її пошкодження (садна, розчу-хування, роздавлювання), порушення обміну речовин (цукровий діабет, не-повноцінне харчування, авітаміноз), загальне виснаження, нервово-психічна перевтома.

Захворювання починається з появи на шкірі болючого утворення з волося-ним мішечком у центрі. Шкіра в цьому місці почервоніла. Згодом з'являється болючий інфільтрат з некротичним стер-жнем. Осередок некрозу розплавляєть-ся, і утворюється невеликий гнояк.

У більшості випадків фурункул зу-мовлює незначні загальні прояви (за-гальне нездужання, незначне підви-щення температури тіла, головний біль, втрата апетиту). Лише у разі по-ширення запального процесу на сусідні тканини, лімфатичні чи кровоносні судини можуть бути виражені явища інтоксикації.

Спостерігаються незначний лейко-цитоз, зсув лейкоцитарної формули крові вліво.

На 7-му- 10-ту добу гнійний стри-жень відшаровується, гній виділяєть-ся, і стан хворого поступово поліп-шується. Гнійний кратер, що зали-шається, поступово очищується і запов-нюється грануляціями.

Величина фурункула різна — від 0,5 до 2,5 см у діаметрі. Цикл розвитку і ліквідації фурункула триває в серед-ньому 8—14 діб.

На особливу увагу заслуговують фу-рункули в ділянці обличчя. Це зв'яза-но з тяжким їх перебігом і можливим ускладненням. Інфекція з гнійного осе-редку через v.facialis, v.angularis, V.ophthalmica, plexus pterygoideus може проникнути в кавернозний синус і спричинити гнійний менінгіт або ен-цефаліт. У хірургічній практиці описа-но випадки фурункула верхньої губи, коли смерть настала через кілька діб після початку запалення.

Хворі з фурункулами за відсутності ускладнень (за винятком локалізації фурункула на обличчі) лікуються амбу-латорно. Залежно від стадії захворю-вання місцеве лікування може бути кон-сервативним і хірургічним.

Щкіру довкола фурункула змазують 1 % саліциловим спиртом, гібітаном і накладають на неї пов'язку з емульсією, що містить будь-який антибіотик (з гру-пи пеніцилінів або синтоміцину). Де-які хірурги рекомендують присипати фурункул кристалічним саліцилово-кис-лим натрієм або саліциловою кислотою.

Під час лікування фурункула не ре-комендується застосовувати зігрівальні компреси, бо вони розм'якшують шкіру і створюють сприятливі умови для роз-множення мiкроорганiзмiв. Не слід застосову-вати також мазьові пов'язки (за винят-ком мазей на водорозчинній основі, які містять антисептичні речовини — діок-сидонової, йодопіринової).

У початкових стадіях фурункул оп-ромінюють кварцом, УВЧ.

Не дозволяється видавлювати фу-рункул, бо це може призвести до поширення інфекції. Особливо небез-печні ці маніпуляції на обличчі.

У період гнійного розплавлення шкіру довкола фурункула змазують 70 % спиртом або 3 %розчином йоду і пінцетом видаляють гнійний стрижень. Потім фурункул лікують так само, як звичайну гнійну рану.

За наявності загальної реакції орга-нізму хворим внутрішньом'язово або внутрішньовенне вводять антибіотики, перорально — сульфаніламідні препа-рати, полівітаміни, особливо аскорбі-нову кислоту. У разі інтоксикації про-водять детоксикаційну терапію.

На особливу увагу заслуговує лікуван-ня фурункулів на обличчі, особливо в ділянці носа і верхньої губи. Воно повинно проводитися в стаціо-нарних умовах. Показане консерватив-не лікування: великі дози антибіотиків, опромінення кварцом, УВЧ, спокій. За появи набряку обличчя, лімфангіту, лімфаденіту, головного болю, погано-го самопочуття деякі хірурги рекоменду-ють широке його розкриття, а також пе-рев'язку v.angularis, яка йде по губно-носовій складці до очної щілини.

У людей, які не дотримують особис-тої гігієни, за наявності чинників, що ослаблюють організм, авітамінозу, на шкірі різних ділянок тіла з'являються численні фурункули. Захворювання це називається фурункульозом (furuncu-losis). При цьому окремі фурункули пе-ребувають у різних стадіях розвитку (одні тільки починаються, в інших утворюєть-ся гнійний стрижень, ще інші гояться).

Під час лікування фурункульозу ос-новна увага повинна приділятись за-гальним заходам. Передусім треба з'я-сувати причину виникнення фурунку-льозу. Хворим призначають високока-лорійну їжу, дріжджі, вітаміни, анти-біотики, дають поради щодо особистої гігієни. Для лікування фурункульозу деякі автори рекомендують проводити сеанси аутогемотерапії. Кров, узяту з вени в кількості 3—5 мл, вводять у сідничні м'язи. Маніпуляцію повторю-ють через 1—2 доби. Ефективне засто-сування стафілококового анатоксину, анти стафілококової плазми, антиста-філококового углобуліну. Антибіоти-ки призначають з урахуванням чутли-вості до них мікробів. Іноді проводять переливання свіжої консервованої крові, загальне опромінення кварцом. Лікування повинно проводитися за уча-стю терапевта.

2. Карбункул (carbunculus).

Карбункул (carbunculus) — гостре гнійно-некротичне запалення розташо-ваних поруч волосяних мішечків, саль-них залоз і тканин, що оточують їх, з некрозом шкіри і підшкірної основи. Спричинюється золотистим стафіло-коком. Особливістю карбункула є те, що він швидко прогресує, процес по-ширюється вглиб, у ділянці ураження виникає численний тромбоз дрібних судин, що призводить до некрозу тка-нин. У ділянці карбункула наявний різних розмірів інфільтрат, який під-німається над поверхнею шкіри. Шкіра в цьому місці має багряно-синій колір. Через деякий час поверхня карбункула вкривається численими дрібними не-кротичними осередками, з яких виді-ляється гній. М'які тканини довкола інфільтровані, щільні, дуже болючі.

Порушується загальний стан хворого:

виражені явища інтоксикації, до 39— 40 °С піднімається температура тіла, пульс частий (100—120 за 1 хв), язик сухий, обкладений. Може бути марен-ня. У крові виявляють зміни, що ха-рактерні для запального процесу.

Карбункули частіше бувають пооди-нокими. Розміри їх різні — від 5 до 10 см у діаметрі. Виникають частіше у ділянці хронічного подразнення шкіри (поперек, потилиця).

Дуже тяжкий перебіг мають карбун-кули в ділянці обличчя, особ-ливо у хворих на цукровий діабет.

Лікують карбункули переважно хірур-гічними методами, бо загальна та місцева терапія антибіотиками, пені-цилін-новокаїнові блокади звичайно неефективні. Процес прогресує, в гли-бині відбувається гнійне розплавлення тканин, а в центрі карбункула —