Протруювання дає можливість:

знезаражувати насіння від збудників хвороб рослин, що пере-даються через насіннєвий матеріал;

захищати насіння і проростки від ураження фітопатогенними організмами;

знижувати пошкодження сходів кореневими гнилями, а також шкідниками, що живуть у ґрунті;

зменшувати негативний вплив травматичних пошкоджень на-сіння в результаті активації його захисних властивостей і запобі-гання розвитку мікроорганізмів;

стимулювати ріст і розвиток рослин завдяки впливу препара-тів на деякі фізіологічні процеси пророслого насіння і рослин;

підвищувати зимостійкість озимих культур.

Протруйники повинні бути токсичними для збудників хвороб, добре утримуватися на поверхні насіння і садивного матеріалу, не знижувати їхньої схожості.

Мокре протруювання передбачає сильне зволоження або замо-чування насіння у рідкому (розчин, суспензія, емульсія) протруйни-ку з наступним 2-годинним морінням, провітрюванням, просушу-ванням. Переваги цього методу полягають у високій біологічній ефективності, а недоліки — у необхідності подальшого висушуван-ня, високій трудомісткості. Протруювання зі зволоженням полягає у нанесенні на поверхню насіння суспензій, розчинів, порошкоподібних протруйників з одно-часним або подальшим змочуванням водою з розрахунку 5— 15 л/т. Цей спосіб дає змогу економніше використовувати препарати.

5. Класифікація пестицидів за механізмом дії.

В окремих випадках пестицидні речовини поєднують не за хіміч-ною будовою, а за механізмом дії: феромони, синтетичні ауксини, антикоагулянти крові тощо. Варто зазначити, що всі існуючі класи-фікації не є постійними, вони змінюються у міру розвитку хімічної промисловості, в тому числі і хімії пестицидів.

Таблиця 1. Класифікація пестицидів за механізмом дії

(за І. М. Сазоновою, 1986, з доповненням)

Група | Підгрупа | Хімічні сполуки

Фізико-хімічні агенти | Агенти, що порушують водо- і газообмін. Пору-шення функції органів дихання | Мінеральні масла, інертні порошки. Гексахлорбутадієн, сірчистий газ

Інгібітори метабо-лізму | Інгібітори дихання. Інгі-бітори монооксигеназ

Аналоги гормонів комах | Динітрофенол. Піперонілбу-токсид. Сезамекс

Синтетичні аналоги ювені-льних гормонів. Інгібітори синтезу хітину. Аналоги гор-монів линяння

Нейроактивні агенти | Інгібітори холінестераз

Ефектори йонної провід-ності | Фосфорорганічні сполуки, похідні карбамінової кислоти

Шретроїди, фенілпіразоли

Інгібітори нервових ре-цепторів. Агенти, що по-рушують функцію цент-ральної нервової системи | Аналоги нікотину, імідокло-приди (неонікотиноїди). Пре-парати на основі нереісток-сину (банкол)

Шлунково-киш-кові отруйні ре-човини | Агенти, що порушують функції травного кана-лу, викликають специ-фічні захворювання | Токсини мікробіологічних агентів або самі агенти (бак-терії, віруси, гриби)

До першої групи токсикантів належать фізико-хімічні агенти, які при потраплянні на поверхню тіла членистоногих порушують водо- і газообмін покривних тканин.

До другої групи токсикантів належать хімічні сполуки, що пору-шують в організмі метаболічні процеси. Серед них виділяють:

1. Дихальні отрути 2. Інгібітори активності оксидаз змішаних функцій 3. Аналоги гормонів комах — хімічні сполуки, які імітують біоло-гічну активність природних гормонів. До третьої групи належать нейроактивні агенти, які, в свою чер-гу, поділяються за механізмом токсичної дії на чотири підгрупи:

1. Інгібітори холінестераз 2. Ефектори йонної провідності. 3. Інгібітори нервових рецепторів. 4. Агенти, що порушують функції ЦНС.

До четвертої групи належать так звані «кишкові» інсектициди, створені на основі ентопатогенних мікроорганізмів (бактерій, гри-бів, вірусів).

Класифікація за призначенням передбачає поєднання препара-тів у групи залежно від того, для знищення яких шкідливих орга-нізмів вони використовуються.

За призначенням усі пестициди поділяються на такі групи:

інсектициди — для знищення шкідливих комах;

акарициди — для знищення рослиноїдних кліщів;

інсектоакарициди — для одночасного знищення шкідливих комах і рослиноїдних кліщів;

афіциди — для знищення попелиць;

нематоциди — для знищення фітопатогенних нематод;

лімациди — для знищення слимаків;

родентициди — для знищення гризунів;

фунгіциди — для знищення збудників грибних захворювань;

бактерициди — для знищення збудників бактеріальних хво-роб;

гербіциди — для знищення небажаної трав'яної рослинності (бур'янів);

арборициди — для знищення небажаної деревної та чагарни-кової рослинності;

альгіциди — для знищення водоростей.

Залежно від того, на які стадії розвитку шкідників діють окремі препарати, їх поділяють на:

овіциди — для знищення яєць комах, кліщів та ін.;

ларвіциди — для знищення личинок комах.

Окрему групу становлять препарати — протруйники насіння.

У сучасному асортименті фітофармакологічних засобів викорис-товується багато біологічно активних речовин, серед яких виділяють такі групи:

синтетичні феромони — речовини, які приваблюють самців комах;

репеленти — речовини, запах і смак яких відлякують комах і тварин;

стерилянти — хімічні сполуки різного походження, які при потраплянні в організм комах позбавляють їх здатності до розмно-ження;

гормони — речовини високої біологічної активності, які, по-трапляючи в організм, регулюють його найважливіші функції (ре-гулятори росту, розвитку і розмноження комах);

антифіданти — речовини, які пригнічують живлення комах;

гаметоциди — речовини, що спричинюють стерильність рос-лин, зокрема бур'янів, переважно чоловічого пилку, використову-ються у селекції рослин;

Крім того, існує кілька груп препаратів зі специфічною дією без-посередньо на рослини:

дефоліанти — речовини, що зумовлюють опадання листя;

десиканти — речовини, що зумовлюють висихання рослин на корені;

ретарданти — речовини, що стримують ріст рослин і призво-дять до вкорочення стебел і пагонів;

герміциди — загальна назва хімічних сполук, що використо-вуються для знищення усіх видів мікроорганізмів;

регулятори росту — хімічні сполуки, що впливають на проце-си росту і розвитку рослин, комах;

синергісти — речовини, що посилюють дію пестицидів;

фуміганти — для знищення шкідників і збудників хвороб рос-лин у закритих приміщеннях.

За способом надходження до організму пестициди, що засто-совуються проти шкідників тваринного походження, поділяють на:

кишкові — потрапляють в організм через ротовий отвір та ор-гани травлення;

контактні — потрапляють в організм крізь покривні тканини;

системні — проникають у рослини і роблять отруйними їх соки;

фуміганти — потрапляють в організм через органи дихання.

Більшість сучасних препаратів здатні діяти на шкідників одно-часно через шлунок, шкірні покриви, дихальні органи і проникати у тканини рослин, тому їх прийнято називати препаратами комплекс-ної дії.

Кишкові препарати спричинюють отруєння шкідників при надходженні в організм разом з кормом. Механізм