Контактні препарати діють на шкідників отруйно лише при безпосередньому стиканні з їх тілом. Механізм дії препаратів цієї групи може бути різним. В одних випадках, висихаючи на тілі шкід-ників, вони створюють газонепроникну плівку, яка порушує нор-мальний газообмін. В інших — вони роз'їдають і руйнують шкіру, або, проходячи крізь покриви тіла всередину його, уражують нерво-ву систему тощо.

Системні, внутрішньорослинні — препарати, які здатні проникати в рослини через вегетуючі органи, корені, насіння. Вони роблять рослинний сік на тривалий час отруйним для шкідників, не завдаючи шкоди самим рослинам. Застосовані способом обприску-вання, вони легко проникають усередину рослин крізь поверхню листків, а при внесенні у ґрунт всмоктуються коренями і теж рівно-мірно розподіляються не тільки в усіх вегетативних, а й у генерати-вних органах рослин. Системні препарати є ефективними проти пе-реважної більшості дрібних, сисних комах і рослиноїдних кліщів, що живуть потайки. Живлячись отруєним системними препаратами соком рослин, сисні шкідники швидко гинуть.

Фуміганти — хімічні сполуки, що у вигляді отруйного газу або пари проникають в організм комах і тварин через органи дихання і спричинюють їх отруєння. Препарати цієї групи діють на кровонос-ну, ферментну або нервову системи живих організмів. Деякі з газо-отруйних препаратів здатні також безпосередньо руйнувати шкірні покриви тіла шкідників (сірчистий газ).

Препарати комплексної дії — хімічні сполуки, які діють на шкідливі організми одночасно контактно, кишково, системно і фумігаційно.

За наявності великого асортименту пестицидних препаратів важ-ливе значення має їх класифікація за хімічною природою.

Класифікація пестицидів за хімічним складом є найпоширені-шою. Умовно їх можна об'єднати в такі класи:

1) хлорорганічні;

2) фосфорорганічні;

3) похідні карбамінової, тіо- і дитіокарбамінової кислот;

4) карбонові кислоти та їх похідні (хлорфеноксіоцтові кислоти; арилалкілкарбонові кислоти);

5) галоїдзаміщені аніліди карбонових кислот;

6) похідні сечовини;

7) гетероциклічні сполуки (похідні симтриазинів, бензімідазолу, триазолу, морфоліну, феніл-піразолу та ін.);

8) нітро- і галоїдпохідні фенолу;

9) вуглеводні, ке-тони, альдегіди та їх похідні;

10) сірка та. її препарати;

11) фто-ровмісні сполуки;

12) купрумвмісні (мідьвмісні) сполуки;

13) орга-нічні металовмісні сполуки;

14) синтетичні піретроїди;

15) похід-ні нереїстоксину;

16) фенілпіразоли.

6. Вибіркова токсичність пестицидів. Які фактори впливають на прояв токсичності пестицидів?

Поняття вибіркова токсичність стосовно пестицидів означає різ-ницю у токсичній дії препаратів на людину, а також на систему ор-ганізмів, включаючи свійських і диких тварин, культурні рослини, бур'яни, шкідливих комах та їх ентомофагів, комплекс інших ко-рисних видів, що населяють агроценоз (запилювачі рослин, компо-ненти корисної фауни і мікрофлори ґрунту).

На прояв токсичності впливають такі фак-тори:

проникнення, накопичення, розподіл пестициду в органах і тканинах організму, що пов'язано з особливостями зовнішнього його покриву;

спрямування і швидкість метаболізму токсиканту в живому організмі, властивості метаболітів, що утворилися;

особливості фізіологічних і біохімічних систем організмів, що реагують з ксенобіотиками, інгібування яких є однією з причин ле-тального ефекту.

Токсичність пестицидів на шкідливі організми залежить від:

фак-торів, пов'язаних зі структурою і фізико-хімічними властивостями пестицидів,

живих організмів,

середовища,

тривалості токсичної дії.

Суть селекційно-генетичного методу захисту с.г. культур.

Створення та впровадження у виробництво сортів і гібридів, не-сприйнятливих до розмноження шкідливих організмів і стійких проти пошкоджень, має виняткове значення у захисті посівів і на-саджень сільськогосподарських культур від шкідників і хвороб та для обмеження застосування спеціальних захисних заходів, особли-во хімічних. У зв'язку з цим на особливу увагу заслуговує добір і ви-користання тих сортів, які виявляють стійкість проти найбільш по-ширених і небезпечних видів шкідливих організмів у конкретних агрокліматичних зонах. Необхідність зміни сортів пов'язана з тим, що їх стійкість з часом зменшується, а згодом втрачається зовсім. Причиною цього є властива патогенним мікроорганізмам здатність пристосовуватись до нових рослин-живителів. По-перше, кожен вид патогену на території країни представлений багатьма популяціями, які в генетичному відношенні є гетерогенними, тобто складаються з різних за вірулентністю рас, штамів, патотипів. По-друге, в популя-ціях мікроорганізмів спостерігається швидке утворення нових за вірулентністю і агресивністю форм внаслідок їх мінливості. До того ж завдяки значній швидкості розмноження, нові раси патогену про-тягом кількох років здатні поширитись на великій території, витіс-няючи інші, менш вірулентні та агресивні раси збудників і уражую-чи сорти, раніше стійкі до тієї чи іншої хвороби. У деяких випадках це може набути форми епіфітотії, особливо при вирощуванні сприй-нятливих сортів на великих площах. Вирощування сортів з підви-щеною стійкістю до хвороб і шкідників зводить до мінімуму прове-дення захисних заходів, значно знижує витрати на їх проведення, підвищує ефективність виробництва, істотно зменшує забруднення навколишнього природного середовища. Нині в Україні є багато сортів і гібридів різних культур, стійких і відносно стійких до одного чи групи збудників хвороб і шкідників, широке використання яких радикально впливає на стан навколишнього середовища і рентабе-льність рослинництва.

Агротехнічний метод захисту с.г. культур.

Захисна функція агротехнічних заходів і прийомів полягає на-самперед у запобіганні масовому розмноженню шкідників, обме-женні розвитку хвороб і бур'янів, підвищенні стійкості, витривалості й конкурентоспроможності рослин.

Серед агротехнічних прийомів істотне значення мають:

всебічно обґрунтована, екологічно правильна організація земельної території господарства (землевпорядкування);

освоєння сівозмін з правиль-ним чергуванням культур; добір сортів і гібридів з урахуванням їх стійкості, конкурентоспроможності й толерантності щодо шкідливих організмів і інших несприятливих факторів;

оптимізація систем об-робітку ґрунту та удобрення; підготовка високоякісного посівного та садивного матеріалу;

добір строків і способів сівби та висаджування, збирання урожаю; планування та організація застосування засобів захисту і оцінка їх ефективності, визначення доцільності їх викори-стання та методів застосування.

Таким чином, агротехнічний ме-тод — це використання агроценозів, спрямоване на підвищення продуктивності рослин як фактора, що