Реферат на тему:

Стеноз устя аорти

Звуження аортального отвору спостерігається у 22,5% хворих зі серцевими вадами. Аортальний стеноз може бути ізольованим, але переважно він поєднується з недостатністю клапанів аорти або мітральними вадами.

Етіологія. Основною причиною розвитку аортального стенозу є ревматизм, рідше атеросклероз аорти, затяжний септичний ендокардит, вроджена патологія.

Здебільшого відзначається клапанний стеноз звуження устя аорти внаслідок зрощення між собою стулок аортального клапана. Іноді спостерігаються випадки підклапанного (субаортального) стенозу, спричиненого гіпертрофією міокарда вихідного тракту лівого шлуночка; при цьому клапани не змінюються. В останні роки цей тип аортального стенозу отримав назву гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Надзвичайно рідко трапляється надклапанний аортальний стеноз.

Патогенез. При наявності перешкоди для кровобігу з лівого шлуночка в аорту включається ряд компенсаторних механізмів, необхідних для повноцінного кровопостачання організму. При цьому подовжується систола лівого шлуночка, підвищується тиск у ньому, що поступово призводить до його гіпертрофії. При зниженні скоротливої функції лівого шлуночка підвищується тиск у лівому передсерді, а надалі - в малому колі кровообігу.

Клінічна картина. У стадії компенсації у хворих аортальним стенозом скарг немає і дана патологія виявляється випадково. При більш вираженому аортальному стенозі внаслідок меншого надходження крові в аорту виникають порушення кровообігу в різних судинних ділянках. Наприклад, при погіршенні мозкового кровообігу з'являються головний біль, запаморочення, зомління, при зменшенні коронарного кровообігу біль у ділянці серця, за грудиною, часто стенокардичного характеру. При зниженні скоротливої функції міокарда лівого шлуночка у хворих виникає задишка, а іноді приступи серцевої астми. При стенозі устя аорти спостерігається блідість шкірних покривів. Пульс рідкий (50-60 ударів за хвилину), сповільнений, малий (rarus, tardus, parvus). Систолічний тиск трохи знижений, а діастолічний не змінений. Верхівковий поштовх резистентний, зміщений вліво і вниз, часто у VI міжрсбер'ї. Відносна серцева тупість також зміщена вліво і вниз. Під час аускультації вислуховується послаблення І тону на верхівці і ІІ тону на аорті, грубий систолічний шум - у II міжребер'ї справа від грудини і в точці Боткіна. На верхівці іноді вислуховується систолічний шум унаслідок відносної недостатності мітрального клапана.

При рентгенологічному обстеженні відзначається збільшення тіні серця вліво, аортальна конфігурація. На ЕКГ спостерігається високий Rv5-6 і глибокий S v1-2, депресія SТ у відведеннях , aVL, V4-5 тощо. У діагностиці цієї патології важливими є дані фоно- та ехокардіографії.

Діагностика аортального стенозу базується на суб'єктивних даних (запаморочення, непритомність, біль стенокардичного характеру), результатах об'єктивних та інструментальних методів дослідження (посилений та зміщений вниз і вліво серцевий поштовх, розширення відносної серцевої тупості вліво, систолічний шум і послаблення II тону на аорті, зміни клапанів на схокардіограмі).

Лікування аортального стенозу таке саме, як і серцевої недостатності.

Аортальний стеноз можна ліквідувати оперативним шляхом - імплантація штучного серцевого клапана. Прогноз залежить від вираженості аортального стенозу і стану скоротливої функції серцевого м'яза. Тривалий час хворі не виказують ніяких скарг і добре переносять значні фізичні навантаження. Проте якщо виникають нові ревматичні атаки, розвивається гіпоксія міокарда, то в таких випадках стеноз прогресує і призводить до розвитку лівошлуночкової серцевої недостатності, що погіршує прогноз.

Профілактика спрямована на попередження захворювань, які сприяють розвиткові аортального стенозу.

Недостатність аортального клапана патологічний стан, при якому стулки півмісячних клапанів щільно не змикаються і не закривають повністю аортальний отвір, що сприяє поверненню крові з аорти в лівий шлуночок під час діастоли.

Розрізняють клапанну і відносну недостатність клапана аорти. У першому випадку спостерігається органічне ураження аортального клапана (зморщення, укорочення стулок, відкладення солей кальцію), а в другому зміни в клапанному апараті не відзначаються, проте внаслідок розширення висхідної частини аорти (атеросклероз аорти, артеріальна гіпертензія, аневризма аорти тощо) під час діастоли стулки аортального клапана щільно не змикаються. В ізольованій формі недостатність клапана аорти трапляється в 14% випадків і найчастіше (50-60%) у комбінації з аортальним стенозом.

Етіологія. Недостатність аортального клапана з'являється після перенесеного ревматизму (до 80%), що спричиняє його розширення і гіпертрофію стінок. Завдяки посиленій праці лівого шлуночка вся кров викидається в аорту, що протягом тривалого часу забезпечує компенсацію. При послабленні скоротливої функції міокарда лівого шлуночка в його порожнині затримується певний об'єм крові, що, в свою чергу, поступово перешкоджає повному випорожненню також лівого передсердя, внаслідок чого воно розширюється, гіпертрофуються його стінки. Надалі застій крові охоплює мале коло кровообігу, розвивається серцева недостатність за лівошлуночковим типом, а згодом приєднується і правошлуночкова недостатність.

Клінічна картина. При аортальній недостатності у стадії компенсації хворі у більшості випадків не виказують скарг, тому захворювання тривалий час залишається нерозпізнаним. Загальний стан у таких хворих не порушений, вони часто можуть виконувати тяжку фізичну роботу. Помірна аортальна недостатність виявляється випадково при обстеженні. У стадії декомпенсації хворі скаржаться на пульсацію в ділянці шиї, голові, посилене серцебиття, що зумовлене значним викидом крові з лівого шлуночка і різкими коливаннями артеріального тиску. У деяких хворих виникають запаморочення, зомління, біль стенокардичного характеру, що пов'язане з погіршенням мозкового і коронарного кровообігу. При зниженні скоротливої функції міокарда лівого шлуночка з'являється задишка, а в тяжких випадках - приступи серцевої астми.

Під час огляду відзначається блідість шкіри, пульсація сонних артерій (танець каротид), підключичних артерій, пульсація в яремній ямці (дуга аорти), пульсація скроневих артерій. Іноді може спостерігатися пульсаторне коливання голови (симптом Мюссе), розмірів зіниць. При аортальній недостатності виявляється так званий капілярний пульс ритмічне збліднення і почервоніння після потирання шкіри або після легкого натискання на нігтьове ложе. Пульс великий, високий, стрибкоподібний (magnus,