Месулід призначається по 100 мг/добу, а моваліс – по 7,5 мг/добу. Курс лікування встановлює лікар на основі традиційних критеріїв активності запального процесу, який зазвичай має тривати 6-8 тижнів.

Механізм дії глюкокортикостероїдів (ГКС) зумовлений контактом їх з гормончутливими реецепторами, розташованими в цитоплазмі клітин, після чого комплекс “стероїд-рецептор” транспортується до ядра, де взаємодіє з хроматином з утворенням специфічної РНК-посередника. Остання індукує в цитоплазмі синтез білка, який і опосередковує фізіологічні ефекти ГКС. Доведено також, що ГКС на відміну від класичних НПЗЗ пригнічують синтез ЦОГ-1 і ЦОГ-2, а також ліпоокси-генази, внаслідок чого усувається не лише судинний, але й клітинний компонент запалення. До того ж ГКС стимулюють синтез інгібітора фосфоліпази А2, внаслідок чого блокується метаболізм арахідонової кислоти і синтез простагландинів. ГКС гальмують адгезію лейкоцитів до ендотелію, лімітують синтез циклічних ендопероксидів, утворення вільних радикалів, синтез фібробластів, вплив на поділ фібробластів тощо.

Разом з тим для всіх ГКС характерні більш чи менш виражені наступні небажані ефекти: артеріальна гіпертензія, стероїдний діабет, стероїдні виразки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (стравохідні, шлункові, ректальні), дифуз-ний остеопороз, гіпокаліємія, синдром Кушинга, гостра наднирникова недо-стат-ність, кортикоїдозалежність, синдром відміни, патологія шкіри та інші.

Зважаючи на наявність серйозних ускладнень, ГКС-терапія при міокардитах застосовується у випадках: активного (гострого) кардиту, який супроводжується гарячкою, лейкоцитозом, вираженими позитивними пробами (++, +++) на активність запального процесу; відсутності ефекту від лікування НПЗЗ; аутоімунного варіанта міокардиту (високий рівень -глобулінів, імуноглобулінів G, M, A, прискорена ШОЕ).

З ГКС при міокардитах найчастіше застосовують преднізолон або його аналоги (болпред, метилпреднізолон, паракортол). Це синтетичне похідне гідрокор-тизону. Добре всмоктується при пероральному застосуванні. Лікування звичайно починають з добової дози 30 мг, яку приймають або в один прийом (зранку) або ж в три (15+10+5 мг) чи два прийоми (20+0+10 мг). Більш активним є метилпреднізолон: метипред – 4 мг, метипред – 16 мг, метипред – 40 мг для ін'єкцій, метипред – 125 мг для ін’єкцій, метипред – 1000 мг для ін’єкцій (пульс-терапія). Він володіє більш вираженою протизапальною дією, в той же час мінералокортикоїдний ефект і гіпокаліємія вдвоє менші, ніж при застосуванні стандартного преднізолону. Його діабетогенний ефект складає 1/3-1/4 такого ефекта преднізолона. Для перерахунків доз доцільно користуватись правилом Харіса: 5 мг преднізолону еквівалентна: 4 мг метилпреднізолону, 4 мг триамсинолону, 0,75 мг дексаметазону, 0,75 мг бетаметазону, 25 мг гідрокортизону, 25 мг преднізону.

Триамсинолон (полькортолон, кеналог, фторокорт, цинолол) за протизапаль-ними властивостями переважає преднізолон, але частіше викликає міопатію, слабість, схуднення. Дексаметазон (декадрон, дексазон, дексабене, дексон та інші) корисний для коротих курсів і усунення гострих проявів кардиту. Бетаметазон (целестон, бетапред, бетазолон, бебен, максиват) легше, ніж інші переноситься хворими, є довготривалим (72 години дії).

Для лікування міокардитів найчастіше використовується лімітована схема (середні дози, тривалість курсу 1-2 місяці), метод циркадної терапії (вся добова доза приймається зранку). Іноді курс лікування доцільно завершити методами альтер-нуючої терапії (дводобова доза одноразово через день) або інтермітуючою схемою (3-4 дні одноразовий прийом ГКС, потім - 3-4 дні перерва). У випадках застосування останньої схеми у “безстероїдних інтервалах” рекомендується етимізол (100 мг тричі на день per os або 2 мл 1,5% розчину внутрішньом’язово 1-3 рази на добу).

Відміна преднізолону має бути поступовою. Найбільш поширеною є східце-подібна схема – кожен тиждень-два загальна доза препарата зменшується на 2,5 мг. Пульс-терапія при міокардитах використовується рідко. Лише при наявності системних ознак і відсутності ефекту від наведених вище методів і схем може бути запропонована пульс-терапія: 1000 мг метилпреднізолону в 500 мл 5% розчину глюкози вводять в/в краплинно через день 3 рази, після чого повертаються до вихідної схеми.

Антибіотикотерапія застосовується при інфекційних (інфекційно-токсичних, інфекційно-септичних) та інфекційно-алергічних міокардитах, коли є явне вогнище інфекції, виділений (з вогнища інфекції та гемоциркуляції) та ідентифікований збудник, встановлена його чутливість до антибіотиків. З метою впливу на грампозитивну та грамвід'ємну флору використовують бензилпеніцилін в поєднанні з цефалоспоринами або аміноглікозидами (два бактерицидні антибіотики, але не комбінацію бактерицидного і бактеріостатичного антибіотиків). Зазвичай бензилпе-ні-цилін при міокардитах призначають по 500000-1000000 ОД кожні 4 години внутрішньом’язово (після біопроби), а цефалоспорини (цефамізин, цефобід) по 1 г двічі на добу внутрішньом’язово. Замість цефалоспоринів при відсутності ознак ураження нирок може бути призначений аміноглікозид гентаміцин – по 80 мг тричі на добу внутрішньом’язово. Досить ефективним в лікуванні міокардитів є цефало-спорин ІІІ покоління, зокрема мефоксин (цефокситин). В легких випадах його призначають – внутрішньом’язово по 1 г тричі на добу, у випадках середньої важкості – по 2 г тричі на добу, у важких випадках – по 3 г тричі на добу. Мефоксин добре комбінується з аміноглікозидами, зокрема з гентаміцином.

В окремих випадках (інфекційно-септичний міокардит) можна використати фторхінолони (абактал по 400 мг двічі на добу – внутрішньовенно) або навіть тієнам (бактерицидний -лактамний антибіотик широкого спектру дії). Тієнам внутрішньо-венно дозують в залежності від ступеня важкості – від 1 до 4 г на добу: в легких випадках – по 250 мг кожні 8 годин; у випадках середньої важкості – по 500 мг кожні 8 годин, у важких випадках – по 500 мг кожні 6 годин, у дуже важких випадках – по 1 г кожні 6 годин, тобто 4 г на добу. Лікування тієнамом приводить до стабілізації загального стану (нормалізації температури, лейкоцитозу тощо).

З метою інгібування кінінів використовують інгібітори протеаз (контрикал 10000-20000 ОД внутрішньовенно, через 1-2 дні, 5-6 разів). З антигістамінних засобів найчастіше застосовують