Якщо кіста починається від коренів ниж-нього зуба мудрості, вона звичайно розвива-ється у напрямі назад і вверх, руйнуючи кут та гілку щелепи.

Кісти, що розвиваються із кістогранульоми верхніх зубів (за винятком других різців), про-суваються у вестибулярному напрямі. Щодо кіст, які починаються від других різців, верхівки коренів яких звичайно нахилені у піднебінний бік, то вони поступово руйнують кортикаль-ний шар кістки з піднебінного боку. Якщо є довгі корені у верхніх центральних різцях, кіста відсовує вверх нижню стінку грушоподібного отвору, зумовлюючи утворення валика на дні порожнини носа («валик Гербера»).

Якщо верхньощелепна кістка добре пневма-тизована з нормально розвиненими верхньо-щелепними пазухами, у які проникли верхівки зубів, то кістозне утворення поступово вростає у верхньощелепну пазуху, відтаскаючи дно її вверх і всередину. При високому склепінні піднебіння кіста рівномірно розсовує обидві пластинки кіркової речовини і щілиноподібно поширюючись уверх, вперед і назад, призводить до атрофії губчастої речовини у межах кількох зубів, деформує верхньощелеп-ну пазуху.

Бакита (1974), ґрунтуючись на імунологіч-них дослідженнях, дійшов висновку, що кліти-ни стінок радикулярних кіст мають властивість продукувати антитіла відносно вмісту кісти і що імунний механізм відіграє важливу роль у рості кісти.

За даними М. Ф. Рождественської (1967), навколокореневі кісти, що деформують верх-ньощелепну пазуху, становлять 45,8% усіх навколокореневих кіст верхньої щелепи і вияв-ляють їх у хворих віком 20-60 років. У розта-шуванні цих кіст спостерігається певна зако-номірність: на першому місці за частотою зна-ходиться ділянка перших великих корінних зубів, на другому - ділянка перших малих корінних зубів, на третьому - других малих корінних зубів, на четвертому - других великих корінних зубів, на п'ятому - ділянка третіх ве-ликих корінних зубів. Проте встановлено, що кісти верхньої щелепи можуть рости в бік верх-ньощелепної пазухи не тільки від великих корінних зубів, але й від різців. Вони можуть одночасно випинати як у бік порожнини носа, так і у верхньощелепну пазуху, не порушуючи при цьому конфігурацію обличчя.

В. С. Агапов і співавт. (1987) стосовно до верхньощелепної пазухи поділяють радикулярні кісти на прилеглі, відтискувальні і проникні.

Прилеглі кісти розташовуються від ЗЇЗ до 8І8 зубів і межують із кістковим дном верхньоще-лепної пазухи. Кіста деформує альвеолярний відросток верхньої щелепи, частіше - з вестидворого. Виникле здуття альвеолярного відро-:тка доволі часто зумовлює асиметрію обличчя.

Під час об'єктивного дослідження визнача-ються зміна конфігурації альвеолярного відро-стка та тіла щелепи у вигляді круглого випи-нання, яке залежно від напрямку росту кісти може бути з вестибулярного або з піднебінного боку, а іноді альвеолярний відросток має вере-теноподібну форму.

Розмір випинання залежить від стадії (та ча-су) розвитку кісти і коливається від горошини до курячого яйця. Слизова оболонка та періост над випинанням не змінені. Через деякий час виникає симптом пергаментного хрускоту (симптом Рунге - Дюпюїтрена) або симптом пластмасової іграшки (Ю. Й. Бернадський, 1966): при пальпації стоншеної кістозної стінки відчувається її пружність. Поступово прогресу-юча атрофія кістки призводить до виникнення у кістковій стінці «вікна», над яким є тільки періост та слизова оболонка. Внаслідок цього з'являється новий симптом - флюктуація (ко-ливання) вмісту кісти.

На рентгенограмі щелепи визначається поз-бавлена структури ділянка кістки, яка має до-сить чітко окреслені контури.

Корені сусідніх зубів бувають переміщені. Кісткова межа періодонтальної щілини зуба, від якого росте кіста, зруйнована і тому на рент-генограмі не визначається.

Оцінюючи рентгенологічну характеристику будь-якого кістозного ураження щелепи, лікар мусить звертати увагу на інтенсивність роз-рідження кісткової тканини, характер контурів, локалізацію вогнища, моно- або полікістозність деформації щелепи (за рахунок здуття), поло-ження зубів, стан замикальних пластинок і верхівок коренів; усе це має відмітні особливості при радикулярних і фолікулярних кістах, кера-токісті, резидуальній кісті, травматичній кісті, остеокластомі, амелобластомі, міксомі, одон-томі та інших процесах, які доводиться дифе-ренціювати, щоб установити правильний діаг-ноз (В. П. Трутень, 1987; Ю. І. Воробйов, 1994; Ю. І. Воробйов, В. П. Трутень, 1998).

Під час пункції кістозної порожнини (тов-стою голкою) отримують бурштиново-прозо-ру рідину з домішками холестеринових зерен-блискіток.

Якщо вміст кісти повністю відсмоктати і, не витягуючи голки, наповнити її контрастною ре-човиною (йодоліпол, йодопін, фторотраст то-що), на рентгенограмі визначатиметься чітко окреслена тінь контрастної речовини. При цьо-му між цією тінню та кістковою стінкою кісти визначається дефект наповнення, що відповідає товщі м'якої оболонки кісти. Таким чином, для розвиненої кісти характер-ними є такі основні симптоми: ззовні помітна деформація кістки, пізніше симптом перга-ментного хрускоту або пластмасової чи гумо-вої іграшки; ще пізніше - симптом флюктуації, наявність специфічного пунктату (бурштино-вий колір, блискітки холестерину); дивергенція коренів зубів.

У разі нагноєння кісти до всіх цих об'єктив-них симптомів приєднуються почервоніння, набряк та інфільтрація прилеглих тканин, а та-кож скарги хворих на досить сильний біль у ділянці кісти та підвищення температури тіла.

За даними нашої клініки (Аль Надаф Атеф, 1987), клінічно помітно нагноєні кісти серед госпіталізованих хворих у різні роки бувають у 36,6-40% хворих. Проте із вмісту кіст у 74,5% хворих висівають бактерії кокової флори, клебсієли та інші грамнегативні палички, грам-позитивні бактерії, спороутворювальні палич-ки, дріжджоподібні гриби з родини кандида; у 37,9% випадків виявлено облігатні форми ана-еробів; бактероїди типу всілонела та меланіно-генікус. Отже, потенційна можливість на-гноєння кісти с у 75 хворих зі 100.

Якщо нагноєння вмісту кісти переходить у гострий остеомієліт щелепи, виникають симп-томи цього захворювання. Причиною нагно-єння кісти та загострення запального процесу у її стінці є інфекція в каналі того «гангренозно-го» зуба, навколо кореня якого розвинулась кіста, відмежована від верхівки кореня звичай-но лише кореневою