Усупереч твердженням М. М. Іванова (1970), М. К. Загубелюка (1971), які радять заповнюва-ти порожнину ліофілізованою алокісткою (му-ка, кришка, цілий губчастий трансплантат), Ю. Г. Ушкалов (1972) вважає, що найактивні-шим стимулятором кісткової регенерації є гіпс, за ним іде подрібнена аутокістка, подрібнений аутом'яз і на останньому місці (за силою стиму-лювальної дії) - ліофілізована алокістка. Оче-видно, питання щодо ступеня стимулювальної активності різних матеріалів потребує додатко-вих досліджень.

Невдачі, які іноді бувають при застосуванні пломбувальних матеріалів, спонукали Д. Л. Ко-ритного (1972) та М. Д. Мишину (1973) вда-тися до методу «каналізації» кісткових стінок вилущеної кісти: після вилущення кісти куль-коподібним бором на стінках кісткової порож-нини роблять нарізки у межах компактної ре-човини до губчастої (мал. 142); відстань між нарізками 2-3 мм, кількість нарізок - відпо-відно до величини порожнини. Виконуючи нарізку на верхній щелепі, слід бути обережним, щоб не проникнути у верх-ньощелепну пазуху, а на нижній - у нижньоще-лепний канал.

Ми вважаємо, що недоцільно стимулювати остеогенез, якщо у хворого кіста невеликих розмірів (діаметр до 1,5 см). У такому разі до-статньо того, щоб згусток крові заповнив кіст-кову порожнину. Щоб уникнути продавлюван-ня клаптя в порожнину кісти (що буває звичай-но у тих випадках, коли дефект не заміщується будь-яким з перелічених пломбувальних мате-ріалів, а лишається заповненим тільки кров'я-ним згустком), треба викроїти його з таким розрахунком, щоб він був трохи більший від передбачуваного дефекту в кістці.

При кістах великих розмірів можна застосу-вати лазер. Найдоцільнішою в умовах клініки є 15-хвилинна процедура опромінення гелієво-неоновим лазером з метою впливу на процес остеогенезу за допомогою монохроматичного червоного випромінювання в початковому 2-3-тижневому періоді утворення кістково-тка-нинних структур (І. Я. Ломницький, 3. В. Біня-шевський, 1983).

У нашій клініці за пропозицією Г. П. Бер-надської та Т. А. Куценко (1986) розроблено Аль Надафом Атефом (1987) метод оптимізації умов для остеогенезу після цистектомії за допо-могою заповнення кісткової порожнини гемо-статичною губкою з амбеном та антибіотиками (наприклад, суміш ампіоксу з бісептолом, за-пропонована Ф. Ф. Возним та Н. С. Коваль).

За даними Г. П. Бернадської та Т. А. Куцен-ко, позитивний вплив амбену пов'язаний з тим, що фібринолітична активність кістки, що при-лягає до оболонки кісти, у 4,7 раза вища, ніж у практично здорових людей; тому амбен, як інгібітор протеолізу, сприяє збереженню утво-реного в порожнині кров'яного згустка, а анти-септики запобігають нагноєнню та його розпа-дові. H. С. Коваль і співавт. (1989) також з успі-хом промивають кістозну порожнину розчина-ми пероксиду водню, стрептоциду, є-амінока-пронової кислоти і 1 % спиртовим розчином сальвіну (препарат із шавлії з виразною анти-мікробною, протизапальною та остеостимулю-вальною дією); після заповнення порожнини кров'ю рану зашивають, використовуючи рані-ше викроєний слизово-окісний клапоть.

I. М. Готь і А. В. Нетлюх (1997) у 93,3% хво-рих, оперованих з приводу радикулярних і фо-лікулярних кіст щелеп, досягали успішного за-гоєння і повного відновлення кісткової струк-тури щелепи, використовуючи запропонований авторами комбінований трансплантат із кола-генової губки, насиченої розчином культивова-них ембріональних остеогенних клітин, що їх одержували за відомою методикою П. І. Чоба-ну і співавт. ( 1989) із фрагментів кісткової тка-нини 6-12-тижневих людських ембріонів (абор-тальний матеріал) з наступним вирощуванням у культурі (Р. Адамс, 1983).

У 1999 році TOB «Нормед» (Санкт-Петер-бург) у газеті «Дантист» (№ 6/62) повідомило про корисність препарату «Биосит СР-Елкор», зазначивши, що він являє собою склокрис-талічні рентгеноконтрастні мікрогранули, які придатні для остеопластичних операцій у сто-матології і відновній хірургії щелепно-лицевої ділянки. До його складу входять: оксиди кальцію, кремнію, фосфору, алюмінію, магнію, цинку, кристалічна фаза - даліт, яка є синте-тичним аналогом біоматеріалу - кістки люди-ни. «Биосит СР-Елкор» уперше у практиці дає можливість використовувати остеосумісні біо-деградовані мікроімплантати, які повністю заміщуються регенерувальною кістковою тка-ниною пацієнта. Виробник - TOB «Науково-виробнича фірма "Елкор"».

Препарат має остеокондуктивні та остео-протекторні властивості, оптимізує умови ре-паративного остеогенезу; повністю відновлює втрачені обсяги кісткової тканини; продукує остеофільні іони кальцію, які засвоюються у метаболічних циклах організму.

Показання до застосування: у всіх випадках, коли необхідна регенерація кісткової тканини, зокрема якщо є значна резорбція кістки; за пневматичної втрати кісткового обсягу при хронічному пародонтиті і гранулематозному періодонтиті; під час резекції верхівки кореня зуба; в разі відновлення альвеолярного гребе-ня. «Биосит СР-Елкор» можна застосовувати як самостійний остеопластичний матеріал, так і з комплексом антимікробних, протизапаль-них медикаментів, біостимуляторів тощо - за призначенням лікаря. Методика застосування. «Биосит СР-Ел-кор» імплантують ендоосально і субперіосталь-но, завжди у щільному контакті з фізіологічно самостійною кістковою тканиною, заповнюю-чи капали коренів зубів у процесі лікування хро-нічних пародонтитів і періодонтитів. Препарат замішують на рідині тверднення цементу «Уни-фас» і вводять у канал кореня після механічної і медикаментозної обробки, дотримуючись за-гальних правил ендодонтії.

Під час операцій на тканинах пародонту, цистектомії, при альвеоліті препарат розміщу-ють у зоні кісткового дефекту на завершально-му етапі оперативного втручання (перед накла-данням швів) у чистому вигляді або у поєднан-ні з препаратами колагену.

Техніка імплантації має враховувати не-обхідність внесення матеріалу таким чином, щоб він не був експлантований (вимитий) течією крові, а був зафіксований на місці імплантації.

Навантаження зони імплантації після зняття швів не призводить до небажаних ускладнень і переміщення матеріалу; імплантація не супро-воджується післяопераційним набряком або запаленням.

Препарат «Биосит СР-Елкор» випускають в упаковці 2 г і 1 г, стерилізують його в умовах клініки разом із хірургічними інструментами безпосередньо перед операцією. Строк придат-ності - 5 років від дня випуску.

І. Я. Ломницький, Є. В. Гоцко (1991) відзна-чають, що заповнення кісткових порожнин по-дрібненою демінералізовапою алокісткою, наси-ченою 1% розчину етонію в 30% розчині