Невідкладна допомога при нагноєнні одонтом-генних кіст може здійснюватись за одним із ме-тодів Г. В. Кручинського і В. І. Філіпенка (1987), суть яких полягає в негайній евакуації гною із кістки або через вертикальний розріз слизової оболонки і окістя у присінку рота, або поруч із передбачуваним краєм кісти (якщо діаметр її 1 см), або через Г-подібний розріз із наступною цистотомією (якщо діаметр кісти більше 1 см). Цього принципу дотримуються і при лікуванні абсцесу на твердому піднебінні. Післяопераційний період

Після цистектомії та накладання глухих швів можливе нагноєння кров'яного згустка або ж покладеної у щелепну порожнину кістко-во-губчастої речовини (ало- або ксенокістки). У такому разі слід призначити спрямовану внутрішньом'язову антибіотикотерапію за за-гальними правилами та зняти 2-3 шви; рану потрібно вести напіввідкритим методом, на-давши можливість гнійному ексудату постійно витікати у рот.

Щоб запобігти нагноєнню ало- або ксено-кістки, якою заповнено (з метою остеогенезу) порожнину кістки, у післяопераційному періо-ді слід проводити профілактичну антибіотико-терапію, визначивши до операції чутливість мі-крофлори вмісту кісти та порожнини рота до антибіотиків.

Прогноз сприятливий.

Фолікулярні кісти

Під терміном «фолікулярні кісти» об'єдну-ють дві групи кіст. Перша група характеризу-ється наявністю ознак тривалого та досить ін-тенсивного хронічного запалення навколо ко-ренів прорізаних молочних чи постійних зубів. Таке запалення є причиною тривалого хімічно-го подразнення підлеглого або розташованого трохи спереду чи позаду фолікула постійного зуба, навколо якого і виникає кіста. Друга гру-па - власне фолікулярні кісти, в яких завжди є нормальний або понадкомплектний зуб, що повністю або частково закінчив свій розвиток. Такий зуб розташований у товщі щелепи, тоб-то завжди ще не прорізаний.

З такого поділу фолікулярних кіст на дві групи стає зрозумілою відмінність поглядів сто-совно етіологічних факторів виникнення кіст. Наприклад, деякі автори (Ф. 1. Лапідус, 1928, Т. І. Албанська, 1936, та ін.) вважають, що при-чиною кістоутворення навколо непрорізаного зуба є запальний процес у ділянці молочного та сусіднього постійного зуба. Hammer у ви-никненні фолікулярної кісти головну роль відводить ретенції зуба.

В окремих випадках можна спостерігати ут-ворення в того самого хворого значної кіль-кості фолікулярних кіст. Це дає підставу вва-жати за можливе індивідуальну схильність до кістоутворення.

Клініка фолікулярних кіст мало чим відріз-няється від клініки радикулярних кіст. Діагноз ґрунтується на таких ознаках: повільне та без-болісне виникнення та подальше збільшенняасиметрії тіла щелепи (частіше) або її альвео-лярного відростка; наявність зв'язку з анома-лією прорізування зуба; відсутність, як прави-ло, «гангренозних» зубів, з якими можна було б пов'язати походження кісти; наявність харак-терної рентгенографічної картини: різко окрес-лений овальний чи круглий дефект кісткової ре-човини (мал. 144), в який заглиблена коронкова частина непрорізаного зуба або повне розташу-вання його в зоні дефекту кістки. Пункція кісти дає прозору рідину бурштинового кольору з домішками кристаликів холестерину.

Нагноєння фолікулярних кіст буває значно рідше, ніж радикулярних, генетично завжди зв'язаних з «гангренозним» зубом.

С. О. Никогосова (1973) упродовж 20 років спостерігала 45 хворих із фолікулярними кіста-ми та різною кількістю зубів у них (від 1 до 7). Особливий інтерес становить її спостереження фолікулярної кісти, яка займала тіло нижньої щелепи від шостого до шостого зуба протилеж-ного боку з наявністю в ній чотирьох зубів у поєднанні з 23 ретинованими зубами у товщі альвеолярного відростка над кістою. Клініч-ний перебіг цієї кісти був безсимптомний. Було зроблено цистектомію з попереднім накладен-ням назубної дротяної шини (з метою профі-лактики перелому). Завдяки добрим репара-тивним властивостям кістки через 3,5 місяця після операції відзначено досить значне віднов-лення кісткової тканини.

Диференційну діагностику слід проводити з раковою або саркоматозною пухлиною, абсце-сом чи кістозною формою адамантиноми.

Якщо перші три захворювання можна легко диференціювати за даними анамнезу (швидкий розвиток, біль, кахексія, підвищення темпера-тури тіла тощо) та об'єктивного дослідження (наявність ракового розпаду, одержання гною з різко болючого гнояка, отримання крові під час пункції саркоми і т. д.), то кістозну адаман-тиному іноді важко відрізнити від фолікулярної кісти. Це пояснюється наявністю багатьох подібних ознак між цими захворюваннями. Ос-таточний висновок можна зробити лише після попереднього патогістологічного дослідження.

Лікування фолікулярних кіст - оперативне. Застосовують пластичну цистотомію або цис-тектомію. Питання про метод операції розв'я-зується відповідно до локалізації кісти, наяв-ності нагноєння, перспективи прорізування ре-тинованого зуба.

Пластична цистотомія найбільше показана у дітей, оскільки вона забезпечує можливість остаточного розвитку, переміщення і правиль-ного прорізування ретинованого зуба, біля якого розвинулася кіста. Для забезпечення міс-ця, на якому міг би прорізатися зуб, іноді вда-ються до ортодонтичних прийомів у післяопе-раційному періоді (виготовлення шини-розпірки між двома сусідніми зубами, витяган-ня ретинованого зуба у правильному напрямі тощо). У дорослих людей, коли нема певності в тому, що інклюзований на дні кісти зуб займе своє місце в зубному ряду, його слід видалити.

Цистектомія, як правило, робиться у дорос-лих. Для прискорення остеопоезу на місці опе-рації ми рекомендуємо заповнювати утворений кістковий дефект у щелепі губчастою ксено-або алохолодокісткою, що її успішно застосо-вують у нашій клініці при видаленні не тільки радикулярних, а й фолікулярних кіст (Н. С. Ту-лієва, 1964). Досвід співробітників нашої клі-ніки показує, що й при кістах великих розмірів (понад 2 см у діаметрі) можна видалити кісто-зну оболонку без ускладнень, якщо операції не передувало нагноєння вмісту