різця, пародонтиту, гінгівіту та ін.), хворі скаржаться на болі, що виникають періодично, однак зникають після застосування тепла або розтину абсцесу лікарем. Інколи аб-сцес розкривається самостійно, фістула посту-пово закривається, а через певний проміжок ча-су настає загострення запалення, і це потребує вторинного розтину (з боку піднебіння або, рідше, присінка порожнини рота).
Об'єктивно. Як слушно зазначає Я. М. Бі-берман (1983), об'єктивні вияви ненагноєної кісти дуже незначні. Якщо розміри її невеликі, альвеолярний відросток і тверде піднебіння мають правильну форму та чіткі контури. Зі збільшенням кісти (до 2-3 см) визначається де-формація ясен з боку піднебіння біля основи альвеолярного відростка - в передньому відділі дна порожнини носа, що нерідко діагностуєть-ся як «валик Гербера», тобто симптом збіль-шення радикулярної кісти біля центрального верхнього різця. Під час пальпації спостері-гається пружна піддатливість здутого відділу, однак жодних больових відчуттів хворий при цьому не відчуває.
Різцевий сосочок може бути інколи злегка гіперемійований і трохи болючий, особливо за наявності глибокого прикусу.
У разі нагноєння стінок збільшеної кісти або чергового загострення запалення слизової обо-лонки (в присінку порожнини рота, дна порож-нини носа, на альвеолярному відростку та в пе-редньому відділі твердого піднебіння) верхня губа набрякає, виступає вперед.
Пальпаторио виявляється болюча припух-лість, а інколи -- флюктуація в ділянці перехід-ної складки верхньої губи або на піднебінні. Під час пункції кісти можна одержати гній або каламутно-жовту рідину. Рентгенографічно ви-являється ділянка деструкції між центральними різцями, межі її чітко окреслені, зі склерозова-ними (ущільненими) краями. Інколи визнача-ються віялоподібні розходження коренів цент-ральних різців.
Якщо різці інтактні і відсутні ознаки паро-донтиту, вони досить стійкі, пульпа в них жит-тєздатна, реагує на подразнення в межах 2~ 10 мкА.
Лікування
За відсутності запальних ускладнень - вида-лення кісти: під місцевопровідною і двобічною палатинальною анестезією, відступивши на 1 см від ясенного краю в межах премолярів або мо-лярів (відповідно до розмірів кісти) роблять ду-гоподібний розтин слизової оболонки і окістя), відшаровують слизово-окісний клапоть назад, кістозну оболонку обережно відсепаровують від кісткових стінок, без ушкодження різцевого судинно-нервового пучка, а в разі з'єднання зі слизовою оболонкою дна порожнини носа відділяють від неї. Операцію закінчують, повер-таючи клапоть у своє початкове положення і закріплюючи декількома кетгутовими швами.
Якщо стінки кісти запалені, необхідно по-передньо провести протизапальну терапію: відсмоктати шприцом вміст кісти або, що ще краще, зробити розтин гнійника, промити по-рожнину антисептиками або антибіотиками, призначити (всередину) антибактеріальні препарати, до яких чутлива мікрофлора гнійника, а після ліквідації запалення зробити цистекто-мію описаним вище способом, але з урахуван-ням можливої наявності рубцевих спайок стін-ки кісти з окістям, слизовою оболонкою носа, від яких необхідно кісту бережно відшарувати.
Крім вищеописаних кіст, у щелепних кістках можуть бути залишкові (резидуальні) фолікуляр-ні і радикулярні кісти, які залишаються після видалення зубів або через те, що лікар їх не ді-агностував, або тому, що кістозна оболонка не видалена повністю тоді, коли проводилась цист-ектомія. Такі кісти поступово збільшуються у розмірах, деформують щелепу, а інколи на-гноюються і в зв'язку з цим виявляються клі-нічно і рентгенографічно.
Список використаної літератури:
1.Основи щелепно-лицувої хірургії і хірургічної стоматології
Ю.Й.Бернадський
Київ (спалах)2003.
2.Пюрик В.П., Ничипорчук Г.П., Потопчук А. М.
Г.Л.В. 2003. Т-10 №1 с-306.
3.З лекцій.
