Ураження СОПР грибкового походження (гострий кандидоз, хронічний кандидоз, хронічна мікотична заїда).

Ці захворювання СОПР викликаються дріжджеподібними гри-бами, що входять до роду Candida і знаходяться на слизовій оболонці порожнини рота здорової людини. Найчастіше вони розвиваються в дітей раннього віку, особливо в недоношених, коли організм ще не має розвинутих механізмів захисту, а також в ослаблених і виснажених різними захворюваннями.

Зниження резистентності організму, прискорення десквамації епітелію, збільшення змісту глікогену, його підвищений розпад, зміна рН середовища в сторону ацидозу приводять до явищ дисбактеріозу, при цьому дріжджеподібні гриби Candida стають паразитуючими. Для людини патогенні тільки: С. albicans, С. tropicalis, C. pseudotropicalis, С. crusei, C.paracrusei, C.quillermondi. З них найбільш патоген-ним є C.albicans.

Інфікування, як правило, виникає шляхом обсіменіння слизової оболонки порожнини рота дріжджеподібними грибами. Однак мож-ливий і екзогенний шлях інфікування - контактний. Можливе транзиторне, хронічне носійство збудника захворювання.

На виникнення кандидозу впливають чисельні ендогенні і ек-зогенні фактори. До екзогенних відносяться: а) набута складу ротової мікрофлори при лікуванні антибіотиками, кортикостероїдами, цито-статиками; б) механічна і хімічна травма; в) дія деяких антидіабетичних препаратів; г) променева терапія в ділянці голови і шиї; д) ві-рулентність і патогенність самого збудника; е) негігієнічний стан по-рожнини рота.

З ендогенних факторів найбільший вплив мають: а) придбана чи вроджена імунна недостатність; б) вік; в) порушення обміну ре-човин, ендокринні захворювання, особливо гіперглікемічний стан при цукровому діабеті; г) гіповітамінози (зокрема рибофлавіну, піридоксину, нікотинової кислоти і вітаміну С); д) загальні важкі захворювання (гострі і хронічні, інфекційної і неінфекційної при-роди), які знижують захисні сили організму (у тому числі ахілія, анацидний гастрит); е) наявність деяких системних захворювань, що характеризуються диспротеїнемією.

Кандидоз слизової порожнини рота відноситься до групи по-верхневих дріжджових уражень. Частота локалізації цієї патології в дітей зв'язана зі своєрідної органотропністю гриба Candida і поясню-ється, насамперед, особливостями хімічного складу багатошарового плоского епітелію (вмістом у ньому глікогену) та глікогенофілією дріжджеподібних грибів.

По клінічному перебігу розрізняють гострий і хронічний канди-доз. По ступеню ураження - поверхневий і глибокий, по поширеності - дифузний і вогнищевий, по локалізації - стоматит, хейліт, глосит. За систематикою Н.Д Шеклакова кандидози можуть бути поверхневими (шкіри, слизових оболонок, нігтів); вісцеральними (системний) і хронічним генералізованим (грануломатозним). В залежності від локалізації - глосит, ангулярний хейліт, стоматит (Т.Ф.Виноградова та інші автори).

Гострий кандидозний стоматит (гострий псевдомембранозний кандидоз) - молочниця, протікає в легкій, середньоважкій і важкій формах та характеризується появою на гіперемованій слизовій обо-лонці білого, жовтого або сірого нальоту. При легкій формі визна-чаються крапкові нальоти білого кольору, що можуть зливатися і утворювати сироподібні плівки, що легко знімаються ватним тампо-ном. Слизова оболонка під ними суха, гіперемована, набрякла, але неушкоджена. З погіршенням протікання захворювання плівковий крошкоподібний наліт займає велику частину слизової порожнини рота і поширюється на носоглотку. Наліт при важкій формі захво-рювання брудно-сірого або бурого кольору, знімається важко, так як міцелій проростає не тільки в поверхневі, але і більш глибокі шари епітелію. Під ним оголюється різко болюча ерозивна поверхня, що кровоточить, з явищами інфільтрації підлягаючих тканин. Відзна-чається регіонарний лімфаденіт. Нераціональне протигрибкове лікування в поєднанні з несприятливими патогенетичними факто-рами може сприяти переходу гострої форми захворювання в хроніч-ну, яка характеризується стертою клінічною картиною.

Хронічний кандидоз. З переходом гострої форми в хронічну ви-никає гіперпластичний або атрофічний кандидоз. Основними симп-томами є сухість слизової оболонки порожнини рота, періодично з'являється її гіперемія і різний ступінь вираженості нальоту. Інші особливості перебігу хронічного кандидозу залежать від локалізації і виявляються у виді глоссита, ангулярного хейліту чи стоматиту. Гриб може поширюватися з порожнини рота на дихальні шляхи, травний тракт. Поширення грибів Candida контактним, гемато-генним або лімфогенним шляхом веде до генералізованого кандидомікозу.

Хронічні мікотичні заїди. Можливі в дітей дошкільного і шкіль-ного віку, у яких часті насморки і затруднене носове дихання (маце-рація кутів рота слиною під час сну з відкритим ротом), множинний карієс зубів з поганою гігієною порожнини рота, відзначається зло-вживання вуглеводневою їжею. Але загальне самопочуття мало страждає. Неприємні відчуття приносять досить глибокі тріщини

на фоні мацерованої та гіперемованої шкіри з кірками жовто-ко-ричневого кольору в кутах рота, що утруднює вільне його відкри-вання. Тріщини при цьому поглиблюються, з'являється кровотеча. Заїди не гояться тижнями, а то і місяцями; нерідко виникають в про-холодну пору року.

Діагностика грибкових уражень порожнини рота у дітей повин-на включати мікроскопічне дослідження зіскобу, що дозволяє знайти в матеріалі велику кількість міцелію і псевдоміцелію гриба і клітин, що брунькуються. У процесі дослідження патологічного матеріалу на гриби Candida користаються різними способами фарбування препарату. Дріжджеподібні гриби добре зафарбовуються аніліно-вими барвниками, застосовуються методи Грама, Романовського-Гімзи, Боголепова. Дуже важливим критерієм при діагностиці кандидозу є знаходження Candida у препараті та отримання в культурі збудника з біологічних; середовищ. Для одержання культури Candida роблять посів на середовище Сабуро (з біоміцином) із вогнищ кандидоза. При одержанні чистої культури ідентифікацію можна про-водити двома найбільш простими методами - зімограмою (визна-чення ферментативної активності по бродінню цукрів) і тесту зарод-кових трубочок, що позитивний тільки в Candida albicans.

У важких випадках діагностичну цінність представляють серо-логічні дослідження - встановлення титру протигрибкових антитіл. Для діагностики глибокого мікозу і дисемінації інфекції обґрунтоване використання полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Лікування проводиться з врахуванням ступеня важкості і періоду перебігу захворювання. Воно повинно бути комплексним і включати не тільки вплив на етіологічний фактор, але і усувати або послабляти виявлені фактори ризику розвитку захворювання, сприяти гіпосенсибілізації організму і,