Ураження СОПР, зумовлені алергією (кропивниця, ангіоневротичний набряк Квінке, анафілактичний шок, багатоформна ексуда-тивна еритема, хронічний рецидивуючий афтозний стоматит).

Клінічні прояви алергії дуже різноманітні (від висипки, кропив-ниці, набряку Квінке - до анафілактичного шоку). Виділяють за пато-генетичними ознаками реакції негайного типу (В-залежні) і сповіль-неного типу (Т-залежні).

Реакції, що швидко розвиваються частіше всього представлені гострою кропивницею і набряком Квінке. У важких випадках вини-кає анафілактичний шок. В основі симптомів, які розвиваються, ле-жить підвищене виділення біологічно активних речовин (гістамін, серотонін та ін.), що веде до збільшення проникності стінки судин і розвитку набряку.

Захворювання алергчної природи повинні діагностуватись не тільки з урахуванням клінічних проявів , уважного аналізу природи їх виникнення (в т.ч. відвертої і складної дії алергенів різного харак-теру), але й провідних відповідних діагностичних алергологічних проб. В ряді випадків необхідна консультація і рекомендації лікаря-алерголога.

Кропивниця характеризується появою печіння або свербіння у вогнищах ураження. На СОПР може виникати локальна гіперемія, набряк, сухість, почуття стягнутості, а потім - десквамація епітелію. Захворювання може виявлятися і раптовим виникненням міхурів. Елементи ураження можуть безслідно зникати або розкриватися з утворенням болючих кровоточивих ерозій, що супроводжується під-вищенням температури тіла, регіонарним лімфаденітом.

В анамнезі дітей з цією патологією можуть бути неприйняття ряду харчових продуктів (яйця, мед, цитрусові, полуниця, шоколад і ін.) і медикаментів, а також висока чутливість до холоду. Можлива хронічна кропивниця з локалізацією на шкірі обличчя при зміні ре-активності організму під впливом ряду ендогенних факторів. Не мож-на виключати і ролі інфекційної алергії (при наявності в організмі вогнищ хронічної інфекції) чи захворювань шлунково-кишкового тракту з елементами інтоксикації. Серед причин кропивниці у дітей слід мати на увазі, що патологічний процес може розвитися при уку-сах комах і опіках деякими рослинами (кропива, примула).

Лікування: при легкій формі симптоми захворювання зникають після припинення контакту з алергеном. У більш важких випадках необхідне призначення антигістамінних препаратів.

Ангіоневротический набряк Квінке розвивається раптово і ха-рактеризується набряком тканин шкіри, підшкірної клітковини, сли-зової оболонки порожнини рота. Найбільше часто уражаються верх-ня і нижня губа, язик. Може відзначатися свербіння, печія, порушення смакових відчуттів. Напруженість тканин приводить до поширення набряку на м'яке піднебіння і слизову оболонку гортані, приводить до порушення функції мови, утрудненню прийому їжі, асфіксії.

Захворювання може рецидивувати. В анамнезі відзначають не-сприятливий вплив харчових алергенів, антибіотиків, сульфаніла-мідів і інших лікарських засобів, наявність вогнищ хронічної інфекції в порожнині рота.

Диференційну діагностику варто проводити з подібними проява-ми при синдромі Мелькерсона-Розенталя-Россолімо, трофедемі Мейжа.

Лікування: антигістамінна терапія в комплексі з препаратами кальцію, при набряку голосової щілини - одночасно глюкокортикоїди, сечогінні засоби для дегідратаційної терапії. Необхідно виклю-чити контакт з алергеном.

Анафілактичний шок. Захворювання відноситься до найважчих алергічних реакцій негайного типу. В етіології патологічного стану провідну роль відіграють вакцини і сироватки, що вводяться паренте-рально з лікувальною або профілактичною метою. Також небезпечне парентеральне введення ряду діагностичних або навіть гіпосенсибілізуючих засобів, особливо довенно. У дітей трагічний результат може наступити від укусу комахи. Анафілактичний шок можливий і при введенні препарату перорально і навіть у лунку видаленого зуба. В основі патофізіологічних змін лежить підвищена проникність кровоносних судин у системі мікроциркуляції, падіння артеріального тиску через зниження тонусу великих судин і зменшення обсягу цир-кулюючої крові після надходження розміщуючої дози антигену.

Клінічно такий шок виявляється раптово (як правило, через лі-чені хвилини після введення в організм дитини алергену) втратою свідомості, колапсом, судомами і навіть зупинкою дихання і серце-биття. При більш легкій формі шоку хворий відчуває почуття жару, занепокоєння, спостерігається почервоніння шкіри, напівнепритом-ний стан, зниження артеріального тиску, оніміння язика, губ. Згодом шкірні покриви бліднуть, покриваються холодним потом, може бути мимовільне сечопускання і дефекація. Дитина стає млявою або нав-паки, занадто збудженою. У неї може виникнути задишка, кашель, нудота, блювота. У дітей характерна така послідовність симптомів: генералізована гіперемія, уртикарна висипка, приступи кашлю, вира-жене занепокоєння, порушення ритму дихання, свистяче дихання, ортопное, блювота, ціаноз. Обструкція верхніх дихальних шляхів зумовлена набряком глотки і язика. Причиною смерті дитини най-частіше є набряк гортані. Нерідко відзначаються серцебиття, болі за грудиною, різкий шум у вухах. Дещо пізніше може наступити на-бряк Квінке, кропивниця, сильний набряк язика і слизових дихальних шляхів на фоні слабості, ознобу або підвищення температури тіла.

Лікар-стоматолог дитячий повинен чітко розрізняти ознаки ана-філактичного шоку від подібних з ним станів при епілепсії, інфаркті міокарду і гострій судинній недостатності.

Лікування анафілактичного шоку в дитини вкладається в схему надання невідкладної допомоги: термінове припинення надходження в організм алергену, нормалізація артеріального тиску, зняття спазму і усунення асфіксії. Для цього доречно накласти джгут вище місця ін'єкції, ввести підшкірно 0,2-0,3 мол 0,1% розчину адреналіну (крім дітей до 5-літнього віку!) у місце ін'єкції, остудити цю ділянку льодом. Дитину укладають горизонтально, зігрівають, забезпечують доступ свіжого повітря. Необхідно попередити аспірацію блювотними маса-ми і асфіксію. При важкому протіканні анафілактичного шоку необ-хідне застосування кортикостероїдів (довенно). Проводять антигістамінну терапію; у залежності від важкості перебігу адреналін можна вводити внутрім'язево або довенно. Обсяг циркулюючої крові відно-влюють довенною трансфузією різних рідин. Використовують еуфі-лін для зняття спазмів гладкої мускулатури бронхіол.

При серцевій недостатності - підшкірне введення кофеїну, кор-діаміну, мезатону; довенно - корглікон, фуросемід. У випадку судом-ного симптому рекомендують використання дроперідола, седуксену, сібазону.

Багатоформна ексудативна еритема (БЕЕ) - хронічне рецидивуюче інфекційно-алергійне захворювання, що характеризується полі-морфізмом висипань на шкірі і слизових оболонках, циклічністю перебігу. У 25-60% цих хворих спостерігається ураження СОПР, а в 5-10% - висипання локалізуються тільки