При бактеріальній алергії часто визначається сенсибілізація до стрепто- і стафілококів. Вогнищами хронічної інфекції можуть слу-жити супутні захворювання різних органів і систем, частіше носо-глотки, твердих тканин зубів.

У той же час, БЕЕ може бути проявом токсикодермії при несприйнятті ряду лікарських препаратів (сульфаніламіди, антибіотики та ін.).

Провокуючими початок і рецидиви захворювання є такі факто-ри, як переохолодження, травми слизової оболонки, прийом медика-ментів, алкоголю.

Клінічна картина. Захворювання починається гостро з появи ви-сокої температури тіла (до 38°С і вище), симптомів загального незду-жання, що нагадують картину гострого респіраторного захворюван-ня: ознобу, розбитості, болей в очних яблуках, м'язах, суглобах. При збільшенні частоти рецидивів загальна реакція виражена нерізко. З боку порожнини рота відзначається посилена салівація, болі і печія в ділянці слизової оболонки; на 2-3-й день захворювання на цьому фоні з'являються висипання в порожнині рота. При легкому про-тіканні елементи ураження виникають без передвісників.

Висипання на СОПР носять поліморфний характер: ерітематозні плями, папули, міхурці, міхури, що з'являються одночасно. При ог-ляді слизова оболонка гіперемована, набрякла. В ділянці губ, щік, перехідних складок, язика, під'язикової ділянки, піднебіння в по-чатковій стадії захворювання видно папули, одиничні і згруповані міхурці і міхурі різних розмірів на фоні яскравої гіперемії. Період висипань триває 5-8 днів, тому при пізньому звертанні спостеріга-ється ще більший поліморфізм елементів. На місці швидко розкритих міхурців і міхурів утворюються різко болючі ерозії, покриті товстим жовтувато-сірим фібринозним нальотом. Наліт легко видаляється, оголюючи кровоточиву поверхню. Близько розташовані ерозії мо-жуть зливатися, утворюючи великі вогнища ураження. По краях па-тологічних елементів можуть виявлятися залишки епітелію, симптом Нікольского негативний. Часто уражається червона облямівка губ, особливо нижньої, кути рота. Після розкриття міхурів на цих ділян-ках утворюються масивні бурі кров'янисті кірки, що утруднюють відкривання рота. Слизова оболонка ясен, як правило, у процес не втягується. У дітей відзначається лімфаденіт підщелепних лімфо-вузлів. Розрішення елементів на СОПР, як правило, відбувається про-тягом 3-6 тижнів (не менш 2-3 тижнів).

Різка болючість СОПР, обмеження відкривання рота на фоні значної інтоксикації організму дитини при важкому протіканні за-хворювання приводить до виснаження.

Висипання на шкірі можуть з'являтися одночасно з ураженням СОПР або після нього. Найчастіше вони локалізуються на тильній поверхні китиць і стоп, розгинальній поверхні передпліччя, гомілки, ліктьових і колінних суглобів, у міжпальцевих проміжках китиць рук, на шкірі обличчя, вушних раковин і представлені плямами синюшно-червоного кольору з западінням у центрі (кокарди), що зникають при натисненні. Нерідко в центрі плями розташовуються папули, міхурці, а при вираженій ексудації і міхурі. Розмір елементів ураження від 0,5 до 2 см у діаметрі. При важкому протіканні захворювання можуть відразу розвиватися міхурі, оточені яскраво-червоним або синюшно-червоним ободком. Середня тривалість існування кожного елемента на шкірі 10 днів. У зв'язку з рецидивами висипань цей період подовжується до 4-5 тижнів. Розрішення елементів завершується пластинчастим злущуванням.

Важкість перебігу БЕЕ визначається, в основному, ураженням СОПР. Ерозії гояться без рубців. Захворювання відрізняється рецидивуючим характером (загострення частіше навесні і восени). Прог-ноз завжди сприятливий.

БЕЕ може виявлятися і у більш важких формах, що носить назву синдрому Стівенса-Джонсона або Фіссанже-Рандю. Це прояв гіперергічної реакції. Його виникнення частіше зв'язують із прийомом і несприйняттям препаратів сульфаніламідного ряду, похідних салі-цилової кислоти, піразолона, антибіотиків. Ця форма характери-зується раптовим початком, високою температурою тіла (39-40° С), важким загальним станом. Висипання (головним чином у виді міху-рів) носять генералізований характер, захоплюють майже всю сли-зову порожнини рота, поширюючись на зів, гортань. Після розкриття патологічних елементів утворюються ерозії, що зливаються в суціль-не ураження, що кровоточить. На шкірі величина міхурів досягає 3-5 см, вони захоплюють велику частину тіла. Одночасно з ураженням шкіри і СОПР виникають чіткі ознаки важкого коньюнктивіту, зміни слизової носа, статевих органів, заднього проходу. Симптом Ніколь-ского часто позитивний. Нерідкими є носові кровотечі. У дітей різко виражені порушення з боку шлунково-кишкового тракту, загострю-ються супутні захворювання. Їхнє лікування проводиться в умовах стаціонару. Результат без інтенсивної терапії несприятливий.

У рідких випадках виникає найтяжча форма БЕЕ - токсичний епідермальний некроліз (хвороба Лайєла). Захворювання починаєть-ся гостро і швидко прогресує. Загальний стан важкий, супроводжується великими еритематозними висипаннями, міхурами на слизовій і шкірі. Іноді епітелій відшаровується без попередньої міхорової реакції. Після відшарування епітелію оголюються широкі ерозивні поверхні, що нагадують опікові. Одночасно уражаються органи дихання, шлунково-кишкового тракту, інші внутрішні органи. Видужання настає надзвичайно рідко, летальний результат виникає від гострого сепсісу.

Діагностика БЕЕ відносно не складна. Диференціюють її з подібними по клінічних проявах у порожнині рота - медикаментозним стоматитом, ГГС, істинною міхурницею. Необхідно проведення лабораторних аналізів для підтвердження діагнозу - аналіз крові, цитологічне дослідження з елементів ураження. Еозинофільний лейкоцитоз та моноцитопенія і лімфоцитопенія є типовими для БЕЕ; а в шкрібку - значна кількість вільних макрофагів та еозинофілів.

Лікування комплексне, визначається важкість протікання і періо-дом хвороби. При важкій і середньоважкій формах діти повинні бути госпіталізовані. Терапія проводиться разом з педіатром і спрямована на ліквідацію загострень, виявлення вогнища інфекції, що підтримує або викликає захворювання, його усунення та ефективне лікування. У плані загальної терапії при виражених явищах інтоксикації застосовують 30% розчин тіосульфату натрію довенно по 5-10 мл щодня (до 10 ін'єкцій на курс); крапельне введення ізотонічного розчину хлориду натрію, реополіглюкіна, препаратів кальцію, гемодезу та ін. У важких випадках показане парентеральне введення антигістаміних препаратів, вітамінів. Кортикостероїди разом із пре-паратами калію парентерально дітям (у вікових дозах) використо-вують тільки