III. Токсичні гемолітичні анемії – викликаються: а) екзогенними хімічними агентами (миш‘яковистий водень, свинець, солі міді, фенілгідразин, резорцин і ін.); б) ендогенними хімічними факторами (жовчні кислоти, продукти, які утворюються при опіковій хворобі, уремії); в) отрутами біологічного походження (зміїна, бджолина, отрута деяких видів павуків).*

IV. Інфекційні гемолітичні анемії - викликаються цілим рядом інфекційних агентів, зокрема, гемолітичним стрептококом, малярійним плазмодієм, токсоплазмою, лейшманіями. При цьому причиною гемолізу можуть стати або розмноження збудників в еритроцитах (малярійний плазмодій), або дія токсинів-гемолізинів (гемолітичний стрептокок).*

V. Набуті мембранопатії - гемолітичні анемії, які виникають унаслідок придбаних у процесі індивідуального розвитку дефектів мембран еритроцитів. Прикладом може бути пароксизмалъна нічна гемоглобінурія (хвороба Маркіафави-Мікелі) - соматична мутація кровотворних клітин, внаслідок чого з’являються аномальні популяції формених елементів крові з дефектами мембрани. Еритроцити аномальної популяції здобувають здатність фіксувати комплемент, що є передумовою комплементзалежного гемолізу, а зменшення pH середовища є чинником, який провокує внутрішньосудинний гемоліз. Цим пояснюється той факт, що руйнування еритроцитів спостерігається найчастіше вночі (у нічний час рН крові дещо зменшується).

Вроджені (спадкові) гемолітичні анемії обумовлюються генетичними порушеннями: 1) структури мембран еритроцитів (мембранопатії); 2) дефектом ферментів еритроцитів (ферментопатії); 3) змінам молекули гемоглобіну (гемоглобінопатії).

- Мембранопатії - спадкові хвороби, які передаються аутосомно-домінантним чи аутосомно-рецесивним шляхом. Характеризуються порушенням білково-ліпідної структури мембран еритроцитів.

Типовим прикладом мембранопатії є мікросфероцитоз (хвороба Мінковского-Шоффара), яка обумовлюється значним зниженням вмісту білка спектрину у клітинних мембранах. Цим обумовлюється підвищення проникності плазмолеми еритроцитів для іонів Na+ і Са2+ і, отже до підвищеного надходження рідини. Такі гіпергідратованні еритроцити здобувають сферичну форму, тому втрачається їх здатність до деформацій. При проходженні в синусах селезінки вони втрачають частину своєї оболонки і перетворюються в мікросфероцити, тривалість життя яких складає всього 10-14 днів.

- Ферментопатії - обумовлюються спадковими дефектами активності ферментів, які беруть участь у біохімічному обміні еритроцитів: піруваткінази, гексокінази, фосфофруктокінази, глюкозо-6-фосфатази, глюконатсинтетази, глутатіонредуктази і глутатіонпероксидази. При цьому порушуються: а) реакції гліколізу, б) пентозофосфатного циклу, в) реакції синтезу і розщеплення глікогену, г) синтез та відновлення глютатіону, д) синтез і розщеплення АТФ. Оскільки метаболічні реакції в еритроциті взаємозалежні, то нерідко блокада однієї із ланок приводить до порушення життєвоважливих функцій клітини в зв’язку з дефіцитом енергії чи іонним дисбалансом. У цілому це: а) знижує життєздатність еритроцитів, б) збільшує їх чутливість до дії несприятливих факторів, які приводить до розвитку гемолітичного кризу.

- Гемоглобінопатії (гемоглобінози) - пов’язані із порушеннями синтезу молекули гемоглобіну.

Молекули гемоглобіну дорослої здорової людини гетерогенні. Основна Близько 95 % складає (“стандартна”) фракція гемоглобіну, яка позначається буквою А (adult - дорослий). Близько 3,5-4 % гемоглобіну припадає на фракцію А2 і 1-1,5% - на гемоглобін F (fetus - плід).

Кожна фракція складається з 574 амінокислот, які утворюють поліпептидні ланцюги. Молекула гемоглобіну складається з 4 поліпептидних ланцюгів, які позначаються буквами грецького алфавіту: б,в,г,д.

Гемоглобін А утворюють два б- і два в-ланцюги; гемоглобін А2 - два б і два д; гемоглобін F – два б і два г-ланцюги. б-ланцюги утворені 141 амінокислотою, а інші - 146.

О с н о в н і форми: 1) серпоподібно-клітинна анемія і 2) таласемія.*

При серпоподібно-клітинній анемії синтезується гемоглобін S, який відрізняється від нормального тим, що в ньому глютамінова кислота замінюється валіном. Це приводить до зміни сумарного заряду його молекул і зменшує розчинність відновленого гемоглобіну в декілька десятків разів. При цьому утворюються напівкристалічні овальні тактоїди, які випадають в осад. Еритроцити деформуються, здобувають форму серпа. Підвищується в’язкість крові, сповільнюється кровоток, розвиваються сладжі, що приводить до розвитку гіпоксії. *

При таласеміях один із ланцюгів глобіну (б чи в) синтезується в більшій кількості і “не збалансовується” іншим його ланцюгом. Надлишковий ланцюг преципітується і випадає в осад у гіалоплазмі еритроцитів. Це супроводжується: а) порушенням синтезу необхідної кількості глобіну і б) порушенням утворення молекули гемоглобіну, в) зменшенням тривалості життя і руйнуванням еритроцитів в кістковому мозку і селезінці (внутрішньоклітинний гемоліз). Вже наприкінці 1 року життя формується характерний вигляд хворого: а) «монголоїдний» тип обличчя, б) блідість і жовтуватий відтінок шкірних покривів, в) виразки на нижніх кінцівках, г) баштоподібна голова із-за остеопорозу кісток черепа. *

Прояви гемолітичних анемій.

Периферична кров. Зменшується кількість еритроцитів і концентрація гемоглобіну, хоча при внутрішньосудинному гемолізі його вміст може не зменшуватися за рахунок гемоглобіну, який перебуває в плазмі крові. Кольоровий показник, як правило, у нормі, однак може бути > 1,0, що зв’язано із позаеритроцитарним гемоглобіном. Вроджені анемії є гіпохромними. У мазку крові виявляється значна кількість регенераторних форм еритроцитів: ретикулоцитів, поліхроматофілів, нормобластів.

Червоний кістковий мозок. Лейкоеритроцитарний індекс складає не 3:1, як у нормі, а 2:1, 1:1, 1:2, що є ознакою посиленої регенерації клітин червоного паростка крові.

Крім гематологічних ознак для гемолітичних анемій характерні наступні клінічні ознаки і синдроми: 1) Гіпоксія - проявляється різкою слабістю, неприємними відчуттями в ділянці серця, серцебиттям, задишкою. 2) Гемолітична жовтяниця. 3) Посилене утворення жовчних каменів, особливо білірубинових. 4) Гемоглобінурія – спостерігається коли концентрація незв‘язаного гемоглобіну в плазмі крові перевищує 125 мг%. 5) Спленомегалія - збільшення селезінки, обумовлене проліферацією макрофагів. 6) Гемосидероз - відкладення