Кожна часточка містить від однієї до чотирьох тісно укладених покручених трубок, що мають назву звивистих сім'яних канальців. Довжина їх від 30 - до 70 см, діаметр - 150 - 250 мкм. Починаються і закінчуються звивисті сім'яні канальні біля середостіння сім'яника, переходячи у прямі сім'яні канальні. Останніх у кожному сім'янику налічується від 300 до 450. У товщі середостіння прямі сім'яні канальні, зливаючись, формують сітку яєчка, з якої виходить 10-15 виносних канальців, які впадають у протоку над'яєчка.

Оболонка звивистого сім'яного канальця побудована з трьох шарів : базального, міоїдного і волокнистого. Базальний шар утворений сіткою колагенових волокон, відокремлених від внутрішнього вмісту канальця базальною мембраною. Міоїдний шар складається з міоїдних клітин, які своїми періодичними скороченнями сприяють виведенню сперматозоїдів. Волокнистий шар складається з базальної мембрани і сплетення колагенових волокон[5;15].

Сполучна тканина навколо звивистих сім'яних канальців пронизана густою сіткою лімфо - та гемокапілярів, які забезпечують сперматогенні клітини поживними речовинами. Сукупність перелічених структурних елементів стінки звивистого сім'яного канальця, ендотеліоцітів та пара базального шару стінки гемокапіляра входить до складу гемотестикулярного бар'єру. Останній забезпечує вибіркову проникність тих чи інших хімічних сполук. Гемокапіляри супроводжуються прошарками сполучної тканини, у яких залягають ендокриноцити яєчка (клітини Лейдіга). Функція цих клітин - це вироблення чоловічого статевого гормону - тестостерону. Клітини Лейдіга мають круглу або полігональну форму, оксифільну цитоплазму добре розвинену ендоплазматичну сітку, У цитоплазмі ендокриноцитів яєчка є включення глікогену, глікопротеїнів.

Внутрішній вміст звивистого сім'яного канальця складають дві популяції клітин - підтримувальні клітини (сустентоцити, або клітини Сертолі) і сперматогенні клітини різного ступеня зрілості. Сустентоцити мають неправильну конічну форму, розташовані на базальній мембрані у заглибинах бічних поверхонь клітин Сертолі втоплені сперматогенні клітини, що дозрівають. Вміст звивистого сім'яних канальців поділений на два поверхи : зовнішній - базальний і внутрішній - адлюменальний.

У базальному поверсі містяться сперматогонії і сперматоцити Вони отримують поживні речовини безпосередньо : мікроциркуляторного русла.

Трофіка сперматогенних клітин адлюменального поверх; (сперматоцитів І та П порядку, сперматид, сперхматозоїдів здійснюється за рахунок клітин Сертолі, які утворюють мікросередовище для статевих клітин. Клітини Сертолі можуть фагоцит вати неповноцінні статеві клітини та їх фрагменти, продукують біологічно активні речовини, які регулюють процеси сперматогенезу.

Над'яєчко (epididymis) - це розміщений біля яєчка орган масою близько 3 г, що тісно прилягає до нього. Має видовжену форму, розміри 4x1x0,5 см. У над'яєчку є щільно укладена трубочка - протока над'яєчко (Додаток 2), яка забезпечує виведення сперми, в її просвіті завершується" диференціація сперматозоїдів. Під впливом андрогенів у над'яєчку виробляються білкові речовини, які регулюють правильність упаковки в акросомі полісахаридів і ферментів. Просвіт протоки служить резервуаром для сперми.

Анатомічно у складі над'яєчка розрізняють головку, тіло і хвіст. Головка утворена виносними канальцями, які, зливаючись, формують проток) над'яєчка, розміщену в його тілі і хвості. Переміщення сперми здійснюється у напрямку від головки до хвоста. Прошарки сполучної тканини ділять паренхіму над'яєчка на часточки[5;15].

Стінка протоки побудована із трьох оболонок: слизової, м'язової та адвентиційної. Слизова оболонка утворена дворядним призматичним епітелієм, у якому є два види клітин - 1) облямовані клітини; 2) базальні клітини. М'язова оболонка побудована із пучків гладких міоцитів, адвентиційна оболонка - з пухкої волокнистої сполучної тканини.

Сім'явиносна протока (ductus deferens) - парний орган, являє собою трубку довжиною близько 45 см з просвітом 0,2 - 0,5 мм. Функція сім'явиносної протоки - проведення сперми: з дистального відділу сім'явиносної протоки через сім'явипорскувальну протоку сперма виводиться у сечівник, звідти - у статеві шляхи жінки. Скорочення стінки

сім'явиносної протоки у зв'язку із значним розвитком м’язових елементів забезпечує еякуляцію (сім'явиверження).

Стінка сім'явиносної протоки побудована з трьох оболонок: слизової, м'язової та адвентиційної. Епітелій слизової оболонки дворядний призматичний аналогічний описаному в складі над'яєчка. У м'язовій оболонці розрізняють три шари міоцитів: внутрішній і зовнішній поздовжні та середній циркулярний. Адвентиційна оболонка утворена пухкою сполучною тканиною, яка поступово переходить у тканини сім'яного канатика. У сім'яному канатику містяться артерії, численні вени і посмуговані м'язові волокна м'яза - підіймача яєчка. Дистальна частина сім'явиносної протоки формує ампулоподібне розширення[5].

Сім'явипорскувальна протока (ductus еjaculatorius) - парний відділ сім'явиносних шляхів, розміщений нижче від місця впадіння протоки сім'яного пухирця в ампулу сім'явиносної протоки, Сім'явипорскувальна протока проходить через товщу передміхурової залози і впадає у сечівник. Стінка її побудована з трьох оболонок: слизової, м'язової та адвентиційної. Слизова, оболонка утворює численні складки. Побудована з двошарового епітелію, у складі якого є високі призматичні клітини, базальні клітини. Особливістю м'язової оболонки є значно слабший розвиток м'язових елементів. Сполучна тканина адвентиційної оболонки зростається зі стромою простати.

Сечівник (urethra) - трубчастий утвір довжиною 22-25 см, що проходить всередині нижнього кавернозного тіла прутня. Розрізняють його задню -простатичну, середню - перетинчасту і передню - печеристу частини. Стінка сечівника утворена трьома оболонками : слизовою, підслизовою і м'язовою. Епітелій слизової оболонки має різну - будову. Так, простатична частина вистелена перехідним епітелієм, перетинчаста - призматичним, печериста - плоским, з ознаками зроговіння. Епітелій лежить на пухкій волокнистій сполучній тканині власної пластинки слизової - оболонки, у якій є