В стінці сечівника розміщені численні дрібні слизові залози – залози Літтре. М’язова оболонка утворена пучками гладких міоцитів.

1.2. Причини клінічні прояви пахової грижі та її вплив на фертильність

Чоловіча безплідність - відсутність у чоловіків здатності до запліднення (impotensio generandi), незважаючи на нормальний статевий акт. Кількість безплідних шлюбів у світі близько 15%, при чому 40-50% з них зумовлені безплідністю чоловіків. виникає вона внаслідок численних патологічних процесів в організмі, які зумовлюють дистрофічні зміни в сім'яних канальцях та інтерстиціальній тканині яєчок, призводячи до патології сім'яної рідини і порушення секреції статевих органів.

Причини які зумовлюють чоловічу безплідність, можна розділити на три групи: а) ендокринні розлади, уроджені порушення статевої диференціації, імунологічні порушення й психоневрологічні захворювання; б) аномалії і захворювання чоловічих статевих органів, що спричинюють порушення сперматогенезу, повне чи часткове порушення виділення еякуляту або його компонентів; в) відносна (ідіопатична) безплідність, коли запліднення не настає, хоча і чоловік, і дружина здорові.

Шлюб вважається безплідним, якщо вагітність не настає протягом року нормального статевого життя, тобто без застосування протизаплідних засобів[4].

Проблема чоловічої безплідності набуває все більшого значення у зв'язку з її збільшенням і трудністю лікування.

Однією з найбільш частих причин є наявність пахових гриж. Щорічно проводять велику кількість операцій з вирізанням гриж, 90 % з яких є чоловіки. Пахова грижа впливає на сперматогенез при цьому спостерігається порушення кровообігу яєчка. До тимчасового або постійного порушення кровообігу яєчка з наступними дегенеративними змінами в сім’яних канальцях призводить коса і пряма пахвинна грижа, в результаті тиску вмісту грижового мішка на кровоносні судини сім’яного канатика[3].

Досліджено, що коса пахвинна грижа супроводжується венозним застоєм і гіпоксією яєчка. Об’єм яєчка в середньому до 17,81 см3 , проти 19,83 см3 в контролі, це зумовлено зменшенням діаметром сім’яних канальців. Звичайну будову зберігають тільки 29 % сім’яних канальців, а в решті порушується сперматогенез до спустошення 13 % канальців.

Характер гістологічних та ультраструктурних змін в яєчку при косій пахвинній грижі розкривають одну із причин чоловічого безпліддя. Сама операція пластики пахвинного каналу, виконана з технічним браком, може також призвести до розладів гемоциркуляції в яєчку з подальшим пошкодженням сперматогенезу, зниженням репродуктивної здатності чоловіка.

Хірурги щорічно виконують велику кількість операцій на пахвинному каналі, але вони не завжди приділяють увагу ускладненням, які можуть стати причиною розладів функції яєчка. До цих ускладнень належить післяопераційні набряки яєчка і калитки, високе стояння яєчка, часткова атрофія статевої залози, що призводить до розладів гормональної і сперматогенної функції яєчка, бо значна частина прооперованих у різні терміни після оперативного втручання звернулися до лікаря у зв’язку з безпліддям[10;20;22].

Тимчасова аноксія або спазм судин можуть викликати в статевій залозі незворотні зміни, в 19,7 % випадків після операцій пахвинної грижі презвели до вираженої олігозооспермії і в 25 % випадків до зоо- та аспермії. Отже, 45 % хворих після операції на сім’яному канатику були нездатними до запліднення. Високий процент 50 % безпліддя в результаті різко вираженої олігозооспермії або зоо- та аспермії після розсікання грижі, пояснюється тим, що більшість хворих були оперовані у молодому віці до ( 21 року ), а 20 з 37 - у віці до 6 років.

1.3. Оперативне лікування пахової грижі

Однією із причин чоловічої безплідності є операції проведені на видалення пахової грижі. Багато вчених робили висновки, що після операції по видаленню пахової грижі відбувається порушення сперматогенної і гормональної функції яєчок[12;19].

Одним із фактів, що впливають на сперматогенез, являється пахова грижа, особливо пахово-мошонкова і тестикулярні її форми. Встановлено, що при пахово-мошонковій грижі базальна мембрана оболонки звивистих сімя’них канальців не рівномірна і розширена, кількість колагенових волокон від зовні від базальної мембрани і між шарами міофібробластів значно зростає.

Великий негативний вплив чинить пахова грижа на функціональний стан яєчка, якщо видалення грижі зроблено травматично, то відбувається значне порушення статевої залози. Тому при проведенні операції хірург повинен бути дуже уважним і обережним з тканинами пахвинного каналу, елементами сім’яного канатика, статевою залозою[23;25].

У дітей та підлітків грижа є вродженою, при якій елементи сім’яного канатика розкидані по всьому грижовому мішку. Небезпечним при операції з видаленням пахвинної грижі є пошкодження або пересічення сім’явиносної протоки, що часто виникає при операціях дітей. Часто виникають порушення функції яєчка : кровообігу і іннервації.

Зупинка кровотоку по тестикулярній артерії на 5 хвилин викликає зміни у сімя’нику, а 15-30 хвилинна ішемія супроводжується більшими змінами – об’єм ядер інтерстеціальних ендокриноцитів збільшується, оболонка сім’яних канатиків має неоднакову товщину. При операції з вирізання пахової грижі може виникати гостре пошкодження артеріального кровопостачання яєчка, це пов’язано з перев’язкою або тромбозом яєчкової артерії, а також з перекрутом сім’яного канатика.

Виділяють такі причини розвитку атрофії статевої залози після операції:

порушення кровопостачання;

тромбоз яєчкової артерії;

порушення іннервації, орхіепідиміти;

інтраопераційна правша яєчка,можливі наслідки анестезії.

З метою не допускання післяопераційних атрофій статевої залози рекомендують дотримуватися наступних принципів: не переміщувати сім’яний канатик, не переміщувати яєчко, не вирізати дистальну частину грижового мішка.

Після операції можуть відбуватися відтіки сім’яного канатика, мошонки і яєчка. У більшості хворих післяопераційними відтіками яєчка спостерігалася його атрофія. Таким чином це є небезпечним для подальшого функціонування статевої залози.

За основними даними літератури можна виділити етапи виділення грижі: звуження глибокого похового кільця, переміщення сім’яного канатика, звуження зовнішнього отвору пахового каналу і видалення пахового мішка.

2. Матеріали і методи дослідження

2.1. Матеріали дослідження

Для вивчення