го-дину, при температурі +4С в 2 % розчині глутаральдегіду на фосфатному буфері при рН 7,4, промивали в тому ж буфері i фіксували у 1% розчині чотириокису осмію на фосфатному буфері з рН 7,4. Після фіксації матеріал знову промивали в 0,1 М фосфатному буфері з рН 7,4 i зневоднювали по 10 хвилин з трьох разовою зміною в спиртах зростаючої міцності ( 30°, 50°, 70°, 96°, 100° ). На етапі зневоднювання в 70° спирті шматочки тканини контрастували в 2 % розчині уранілацетату, приготованому на 70° спирті при температурі +4С протягом 16 - 18 годин. Після дегідрації тканини послідовно просочували в трьох змінах суміші спону і аралдиту ( по 1 годині в кожній ). Полімеризацію смол проводили в термостаті при температурі 56° С, протягом доби[9].
Отримані на ультрамікротомі ультратонкі зрізи контрастували на сіточках цитратом свинцю і вивчали в електронному мікроскопі[14;5;2].
3. Результати досліджень та їх обговорення
3.1. Морфо-функціональний стан паренхіми яєчка чоловіків зрілого віку у нормі
Об'єм яєчка чоловіків зрілого віку в середньому становить 48,48 см3. Зовні яєчко оточене щільною сполучнотканинною капсулою - білковою оболонкою. На задньому краї яєчка білкова оболонка потовщується, формуючи середостіння яєчка, від якого в глибину тканини залози відходять прошарки сполучної тканини – септи, які поділяють паренхіму залози на часточки (близько 250 - 300), у кожній з яких знаходяться 1 - 4 звивисті сім'яні трубочки. Кожна сім'яна трубочка має діаметр від 150 до 250 мкм і довжину від 30 до 70 см( мал.4). Починаються і закінчуються звивисті сім'яні трубочки біля середо-стіння яєчка, переходячи у прямі сімені трубочки (їх налічується 300 - 450). В товщі середостіння вони зливаються і формують сітку яєчка. З сітки виходять 10-12 виносних канальців, які впадають у протоку над'яєчка[5;10].
Основною особливістю гістологічної будови паренхіми яєчка є анатомічна і фізіологічна компаріменталізація його паренхіми, в якій виділяють звивисті сім'яні трубочки, окреслені власною оболонкою, і інтерстицій, розташований між ними (сперматогенний і стероїдогенний компартменти). За даними наших досліджень, на 1 см мікропрепарата яєчка налічується, в середньому, 28,2 сім'яних трубочки, з діаметром 218,72 мкм, які на поперечних зрізах мають круглу або овальну форму. Вміст звивистих сім'яних трубочок представлений клітинами Сертолі, що лежать на базальній мембрані, а також клітинами сперматогенного епітелію різних стадій розвитку (сперматогоніями, сперматоцитами, сперматидами) і сперматозоїдами. Зовні від базальної мембрани щільно розміщені кілька шарів міоїдних клітин. Сперматогенез включає проліферацію сперматогоній, мейоз сперматоцитів і диференціацію сперматид в сперматозоїди (сперміогенез)[15].
Клітини різних стадій розвитку у складі сперматогенного епітелію утворюють групи постійного складу. Повна серія морфологічних змін, які
спостерігаються між появою двох однакових поєднань клітин сперматогенного епітелію в одній ділянці сім'яної трубочки, отримала назву цикла сперматогенного епітелію, а частина циклу з певним складом клітин є стадією циклу. Розподіл послідовних серій поєднань статевих клітин, які відповідають стадіям циклу, по довжині сім'яних трубочок складає хвилю сперматогенного епітелію. У людини тривалість циклу сперматогенного епітелію дорівнює 16 діб, а тривалість всього процесу сперматогенезу — приблизно 75 діб. Через відсутність чіткої синхронності у розвитку статевих клітин, було виявлено лише шість стадій циклу. А хвилю сперматогенного епітелію визначено не було.
У чоловіків зрілого віку в нормі виявляється невеликий процент трубочок із порушеннями будови сперматогенних клітин. Більшість з них вважають, що ймовірно це пов'язано з апоптозом під час диференціації, якому підлягає більше половини статевих клітин до дозрівання у сперматозоїди. Такі клітини вибірково фагоцитуються клітинами Сертолі[5].
Проведена нами оцінка стану сперматогенезу в нормі, шляхом визначення процентного вмісту звивистих сім'яних трубочок з різним ступенем пошкодження клітин сперматогенного епітелію показала, що у 11,3% з них виявляється легкий ступінь порушення сперматогенезу, який проявляється різними дегенеративними змінами частини клітин сперматогенного епітелію, особливо сперматоцитів і сперматид (вакуолізація цитоплазми, гіперхроматоз ядер). У 6,1% звивистих сім'яних трубочок, які характеризуються порівняно зменшеним діаметром (80 - 90 мкм) і потовщеною до 14 — 17 мкм (проти 8-10 мкм в контролі) власною оболонкою виявлено важкий ступінь порушення сперматогенезу. У них редукована кількість шарів клітин сперматогенного епітелію, розріджене їх розміщення, подекуди помітне зміщення в просвіт трубочок і деструкція сперматид та сперматоцитів. 2,2% звивистих сім'яних трубочок були частково спустошені, на їх власній оболонці виявляються лише клітини Сертолі і сперматогонії, місцями спостерігаються відшарування частини клітин від власної оболонки.
Кількісний аналіз різних типів клітин сперматогенного епітелію у звивистих сім'яних трубочках чоловіків зрілого віку виявив, що в нормі на 100 клітин Сертолі припадає 72,18 сперматогоній, 164,35 сперматоцитів 370,84 сперматид.
Інтерстицій яєчка складається з пухкої сполучної тканини, розміщеної між сім'яними трубочками. Довільно розкидані пучки колагенових волокон окреслюють місця, зайняті сім'яними трубочками і формують особливу і складну опорну систему паренхіми органа, разом з цим утворюючи, тонку морфофункціональну субкомпартменталізацію. За нашими даними, в ньому у вигляді невеликих скупчень (по 5 — 10), або тяжами, роз-ташовані досить великих розмірів, полігональної форми клітини Лейдіга. Вони мають велике овальне ядро (об'ємом 97,57 мкм ) із нерівномірно розташованим хроматином, і зернистою, місцями вакуолізованою цитоплазмою з малою кількістю органел. Інтерстицій густо пронизаний капілярами, які в основному проходять крізь скупчення клітин Лейдіга або поруч з сім'яними трубочками. Вважають, що таке розміщення клітин