3.2. Ультраструктура яєчка чоловіків зрілого віку у нормі.

Гемато-тестикулярним бар'єром являється сукупність структур, розта-шованих між просвітами капілярів і звивистих сім'яних трубочок.

Гемато-тканинний бар’єр представлений епітеліальними клітинами у складі капілярів[23].

За даними ультраструктурних досліджень, стінка гемокапілярів
яєчка утворена базальною мембраною і одним суцільним шаром
ендотеліоцитів, між якими відсутні отвори. Базальна мембрана оточує капіляр зовні і складається із тонкого шару гомогенної речовини. Шар ендотеліоцитів являється внутрішнім по відношенню до неї і на поперечному перерізі складається в середньому з 2 - 3 клі-тин, розміщених циркулярно. Ендотеліоцити - це сплощені клітини, які мають велике ядро дещо витягнутої форми, з нерівними кон-турами і рівномірно розміщеним хроматином. Внутрішня цитолема ендотеліоцита може випинатися на різну глибину у просвіт капіляра. Органели, як правило, розміщені у навколоядерній зоні: комплекс Гольджі складається з цистерн, трубочок, дрібних міхурців, ендоплаз-матична сітка у вигляді системи канальців, рибосоми, невелика кількість мітохондрій і мікропіноцитозні міхурці. Периферійні від-діли цитоплазми ендотеліоцитів стоншуються. У стінці капілярів яєчка пори і фенестри відсутні. Ендотеліоцити контактують між собою за допомогою пальцевидних міжклітинних з'єднань[9;23].

Власна оболонка звивистих сім'яних трубочок утворена базальною мембраною сперматогенного епітелію і 4-ма циркулярними шарами міоїдних клітин. Базальна мембрана являється її внутрішнім шаром, що безпосередньо контактує із клітинами Сертолі і клітинами сперматогенного епітелію. Вона складається з гомогенної речовини, пронизаної сіткою колагенових волокон. Товщина базальної мембрани більш-менш рівномірна, лише деколи спостерігаються її колбоподібні потовщення або невисокі вирости всередину сім'яної трубочки.

Товщина базальної мембрани власної оболонки сім'яних трубочок близько 80.

Із 5 - 7 шарів клітин, які роз-міщуються назовні від неї, внутрішні 3-4 утворені міофібробластами ( міоїдними клітинами ), які містять білок десмін і віментин, а решта зовнішніх утворені фібробластам ( містять лише віментин ), тому вони вважаються частиною інтерстицію.

Міоїдні клітини сплощеної форми, розмі-щуються циркулярними шарами зовні від базальної мембрани. Про-міжки між шарами клітин містять колагенові волокна. Міоїдні клі-тини характеризуються товстою цитолемою і незначним вмістом цитоплазми. їх ядро видовжене, веретеноподібне, хроматин в нуклеоплазмі конденсований у вигляді грудок, розміщених біля нуклеолеми. Органели не мають закономірного розташування у цитоплазмі. Під плазмалемою спостерігається велика кількість мікропіноцитозних везикул. У цитоплазмі виявляються тонкі паралельно розміщені міофіламенти, які посилюють її електронну щільність, особливо у місцях контактів між клітинами.

Міоїдні клітини контактують між собою шляхом накладання тонких периферичних відростків цитоплазми, або кінець-в-кінець, де утворюючи складних з'єднань ( типу десмосом або злиття мембран ).

Клітини Сертолі і їх спеціалізовані з'єднання, як найважливіший структурний компонент гемато-тестикулярного бар'єра.

Дослідження покачують, що клітини Сертолі або підтри-муючі епітеліоцити розміщені всередині звивистих сім'яних трубочок і щільно прилягають своєю основою до базальної мембрани. Серед клітин сперматогенного епітелію вони виділяються еухроматичним овоїдної форми ядром з чітким ядерцем[24].

Клітини Сертолі контактують між собою у базальній частині трубочки за допомогою спеціалізованих з'єднань, утворених плазмалемами клітин, паралельно до яких розміщуються цистерни ендо-плазматичної сітки і пучки мікрофіламентів. Присутність в зоні контакту пучків філаментів і підповерхневих цистерн ендоплаз-матичного ретикулуму формує гребінчастість цитоплазматичної мембрани, що дозволяє " защепнути " контакт.

Клітини Лейдіга, або гландулоцити яєчка досить великі клітини полігональної форми. Мають порівняно велике овальне ядро. Їх світла цитоплазма, містить невелику кількість органел. Визначаються канальці добре розвинутої гладкої ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі, численні мітохондрії зі світлим матриксом і чіткими кристами. Для цитоплазми клітин Лейдіга характерна значна кількість ліпідних включень.

3.3. Морфологічні зміни у паренхімі яєчка спричинені герніопластикою

Серед причин, здатних викликати розлади кровообігу з ушко-дженням сперматогенної і ендокринної функції яєчка, необхідно назвати хірургічні втручання на сім'яному канатику, зокрема операцію герніопластики, проведену з технічними недоліками[5].

Так, безплідність спостерігається у 45-50 % оперованих чоло-віків

( мал.6).Це пояснюється тим, що у більшості хворих операція була проведена в молодому віці і. напевно, трапилося ушкодження судинно-нервових елементів сім'яного ка-натика[6].

Перед тим, як дати порівняльну характеристику способів оперативного лікування пахвинних гриж, треба сказати, що всі вони поділяються на два основні види :

зміцнення задньої стінки пахвинного каналу ;

зміцнення передньої стінки пахвинного каналу.

Зміцнення передньої стінки пахвинного каналу полягає в підши-ванні до пупартової зв'язки внутрішнього косого, поперечного м'яза живота й апоневрозу зовнішнього косого м'яза поверх сім’яного канатика Найбільш поширеним серед хірургів є спосіб, при якому зшиваються однорідні тканини і виконується дублікатура з країв апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота. Цей метод більш простий у виконанні і застосовується при операції невеликих косих і прямих гриж.

Після пластики передньої стінки пахвинного каналу при косій пахвинній грижі спостерігається значне (16.58 проти 19,38 см3) зменшення об'єму яєчка.

Зміцнення задньої стінки пахвин-ного каналу, запропонований Бассіні (1884), передбачає при ліквідації пахвинного проміжку підшивання внутрішнього косого, поперечного м'яза живота і поперечної фасції до пупартової зв'язки позаду сім'яного канатика, над котрим зшивають краї апоневрозу зовнішнього косого м'яза. Хірурги вважають цей спосіб більш травматичним для сім'яного канатика і яєчка, але надійним. Застосовується цей спосіб при прямих і великих косих грижах.

В умовах оперативного втручання об'єм яєчка зменшений в
середньому до 16,76 см3 проти 19,38 см3 в контролі. До
169,79 мкм проти 219,7 мкм зменшився в середньому діаметр сім'яних канальців. В умовах пластики задньої стінки пахвинного
каналу структура 78 % сім'яних канальців змінена. При цьому в 29,8 %
з них розвивається важкий ступінь порушення сперматогенезу, а 19,2 %
сім'яних канальців повністю спустошені. В одних канальцях на потовщеній та гіалінізованій власній