Визначення об'єму ядер інтерстиційних ендокриноцитів в проводи-лось на препаратах, пофарбованих гематоксилін - еозином, за допомо-гою окуляр-мікрометра з імерсійним об'єктивом 90.

Вимірювали два діаметри (мінімальний та максимальний) 50 ядер інтер-стиційких ендокриноцитів у сім'янику кожної тварини. Значення розмірів кожного ядра виражали в мікрометрах. Об'єм ядер інтерстиційних ендокриноцитів розраховували за формулою еліпса:

V = П / 6* LBІ

де V - об'єм ядра, L - максимальний діаметр, В - мінімальний діаметр. Отримані результати виражали в мікрометрах.

Вимірювання діаметра сім'яних канальців проводилось за допо-мозі окулярного мікрометра. Ним вимірювали найкоротшу відстань між двома діаметрально протилежними точками, що лежать на межі між внутрішньою частиною базальної мембрани та гермінативними клітинами [22].

2.3 Ін’єкція судин мікроциркуляторного русла

Для наповнення судин мікроциркуляторного русла яєчка і над'яєчка використовували завись паризької синьої (10 г фарби на 100 мл розчинника: хлороформ і ефір в співвідношенні 3:1), яку вводили через яєчкову артерію (у тварин - через черевну частину аорти). Через 3-4 години після заповнення кровоносного русла про-водили забір шматочків тканин яєчка і над'яєчка і 2 тижні фіксували їх у 12% розчині нейтрального формаліну. Після промивання в дистильованій воді і зневоднення в спиртах зростаючої міцності матеріал поміщали в целоїдин. Із блоків отримували зрізи товщиною 30 - 50 мкм, котрі просвітлювали в метиленовому ефірі саліцилової кислоти і заключали в полістирол. Судини мікроциркуляторного русла в зрізах вивчали під бінокулярним мікроскопом МПС - 6 при різних збільшеннях [13;19;23].

2.4. Електронно-мікроскопічні дослідження паренхіми яєчка

Матеріалом для проведення досліджень стали біоптати яєчка. Шматочки тканин яєчка розміром 1,0X 1 0X1,0 мм залишали на 1 го-дину, при температурі +4°С в 2% розчині глутаральдегіду на фосфатному буфері при рН 7,4, промивали в тому ж буфері і фіксували у 1% розчині чотириокису осмію на фосфатному буфері з рН 7,4. Після фіксації матеріал знову промивали в 0,1 М фосфатному буфері з рН 7,4 і зневоднювали по 10 хвилин з трьох разовою зміною в спиртах зростаючої міцності (30°, 50°, 70°, 96°, 100°). На етапі зневоднювання в 70є спирті шматочки тканини контрастували в 2% розчині уранілацетату, приготованому на 70° спирті при температурі +4єС протягом 16 - 18 годин Після дегідратації тканини послідовно просочували в трьох змінах суміші епону і аралдиту (по 1 годині в кожній). Полімеризацію смол проводили в термостаті при температурі 56є С, протягом доби [11;22].

Отримані на ульграмікропюмі "LКВ" ультратонкі зрізи контрас-тували на сіточках цитратом свинцю і вивчали в електронному мікроскопі ПЕМ 4-125К з прискорюючою напругою 75 кВ, з наступним фотографуванням при збільшеннях від 2000 до 20000 разів [18].

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

1.1.Морфологія паренхіми і мікроциркуляторного русла яєчка

щурів в нормі

Яєчко щура зовні вкрите білковою оболонкою, його часточкові будова виражена слабо через незначну кількість сполучнотканинних елементів. До складу часточки входять кілька звивистих сім’яних трубочок, які на поперечному перерізі мають округлу форму і тісно прилягають одна до одної (мал.4). За нашими даними, діаметр звивистих сім'яних трубочок яєчка щура становить 198,35 мкм. Зовні вони оточені власною оболонкою, яка представлена чотирма шарами, два з яких - неклітинної і два клітинної будови. Її внутрішній клітинний шар утворений видовженими клітинами міоїдної природи, а зовнішній - фібробластоподібними клітинами. Всередині трубочок до базальної мембрани прилягає сперматогенний епітелій, представлений кількома шарами клітин. В базальній частині епітелію знаходяться клітини Сертолі і сперматогонії – клітини великих розмірів з округлим ядром, яке містить значну кількість хроматину [7;8].

Ближче до просвіту знаходяться сперматоцити - клітини від-носно менших розмірів, з ядрами правильної округлої форми, інтен-сивно забарвленими, з вузькою смужкою цитоплазми навколо них. В апікальній частині цитоплазми клітин Сертолі виявляються сперматиди. Просвіт частини звивистих сім'яних трубочок заповнений великою кількістю вже сформованих сперматозоїдів (мал.10). Дослідження частоти етапів циклу сперматогенного епітелію показали, що найчастіше (у 20,9% випадків) зустрі-чається стадія VII, а найрідше (у 2,3% випадкік) стадія III [17].

За нашими даними, клітини Сертолі розміщені на базальній мембрані сім'яних трубочок, а апікальна частина цитоплазми спря-мована в їх просвіт. Для них характерне ядро великих розмірів, неправильної форми, з глибокими інвагінаціями, розміщене пере-важно в базальній частині клітини. Хроматин

в ядрі розподілений дифузно. Цитолема клітин Сертолі утворює інвагінації, в яких дозрівають клітини сперматогенного епітелію. В нормі 92,1 % звивистих сім’яних трубочок мають звичну будову, у 7,9% - спостерігається легкий ступінь пошкодження клітин спорматогенного епітелію. Між звивистими сім'яними трубочками розміщена інтерстиційна сполучна тканина. Серед її елементів спостерігаються групи клітин Лейдіга, які оточують кровоносні капіляри. Це клітини із гомогенною цитоплаз-мою і світлим ядром неправильної форми, об'ємом 85,20 мкм, розміщеним ексцентрично [2;13].

Мікроциркуляторне русло складається з артеріол, венул і капілярів (мал.3). Артеріоли розміром 30 мкм, проходять між сім'яними трубочками повздовжньому напрямі і поділяються на прекапіляри, діаметром 17 – 27 мкм, які розміщуються переважно у поперечному напрямку відносно сім’яних трубочок і безпосередньо дають початок капілярам .Одна артеріола може живити кілька трубочок одночасно, при чому капі-лярні сітки сусідніх трубочок широко анастомозують між собою. За характером розміщення капіляри виразно поділяються на поздовжні і поперечні. Поздовжні капіляри, діаметром 10 - 17 мкм, проходять вздовж сім'яних трубочок і являються безпосереднім продовженням прекапілярів. Поперечні капіляри, діаметром 7-12 мкм, відходять від прекапілярів і поздовжніх капілярів, переважно