Апробація отриманих результатів.

Отримані результати доповідалися на “72 Всеукраїнській студентській конференції” (м.Івано-Франківськ, 2003), міжнародній конференції студентів і молодих вчених “Медицина –здоровя 21 століття” (м. Дніпропетровськ, 2003), 58 міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми сучасної медицини” (м.Київ, 2004), “73 Всеукраїнській студентській конференції” (м. Івано-Франківськ, 2004), 59 міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми сучасної медицини” (м.Київ, 2005), “74 Всеукраїнській студентській

конференції” (м.Івано-Франківськ, 2005), “75 міжвузівській науковій конференції молодих вчених і студентів”(м.Івано-Франківськ, 2006), “17 European Students’ Conference” (м. Берлін, Німеччина, 2006), 60 Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми сучасної медицини” (м. Київ, 2006), “Звітній науково-практичній конференції лікарів-інтернів за 2008-2009 рік” (м. Івано-Франківськ, 2009).

За результатами науково-дослідної роботи отримано стипендію з фонду Королеви Ядвіги Ягелонського Університету з можливістю проведення наукових досліджень у Кракові з 1.02.2006 до 31.03.2006 року.

Публікації.

Результати наукових досліджень надруковані в 3 статтях у провідних наукових журналах (а скільки у журналах, рекомендованих ВАК України ?) та 8 тезах Міжнародних, Всеукраїнських та регіональних конгресів і конференцій.

РОЗДІЛ 1. Світові підходи до проблеми патогенезу діабетичної ангіопатії та ролі медіакальцинозу Менкеберга у її формуванні

Цукровий діабет: сьогодення та погляд у минуле

На сьогоднішній день цукровий діабет (ЦД) є однією з найактуальніших проблем клінічної медицини. Згідно останніх літературних даних, у світі ним уже хворіє близько 179 мільйонів осіб, а в Україні - більше 1 мільйона (лише за офіційними даними) [2, 3, 8]. При цьому кількість хворих щорічно збільшується на 5-7%, а кожних 12-15 років - подвоюється. Змушує вкотре замислитись над цією проблемою те, що 60-85% сліпих людей планети – це хворі ЦД [14]. При ЦД у 2-3 рази частіше виникає інсульт, у 7 разів частіше - ниркова недостатність, у 3-5 разів частіше - інфаркт міокарда, в 20-40 разів частіше - гангрена нижньої кінцівки [8, 72, 85, 104]. Летальність у пацієнтів літнього і старечого віку при гнійно-некротичних ускладненнях і гангрені кінцівки на фоні цукрового діабету сягає 20% [82, 112, 115].

Найбільш універсальне визначення цукрового діабету дано Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1997 році: «ЦД-стан хронічної глікемії, який може розвиватися в результаті впливу багатьох екзогенних, ендогенних і генетичних факторів, що часто доповнюють один одного» [2, 37].

ЦД супроводжує людство протягом тисячоліть. Термін «diabetus mellitus» («цукровий діабет») виник від грецького слова «diabio» (проходжу крізь) був запропонований ще Аретеєм Каппадокійським (138-81 рр. до н.е.). Визначення «цукровий» від латинського слова «mellitus» (медовий, солодкий) додав Томас Уілс (1674), який вважав, що цукровий діабет - це захворювання багатих родин, члени яких вживають багато цукру [89].

В розвитку вчення про діабет можна виділити три періоди:

- до відкриття інсуліну (1921р.), коли більшість хворих помирало протягом 3-5 років;

- після відкриття інсуліну і до кінця 50-х років ХХ століття, коли відбувалося накопичення досвіду лікування інсуліном;

- сучасний період, що характеризується досягненнями молекулярної біології, генетики, імунології, появою нових технологій винайдення замінників інсуліну [2, 3, 72].

Хірургів проблема ЦД цікавить у зв’язку з тим, що при цій нозології характерне генералізоване ураження всіх ланок системи кровообігу, яке проявляється дегенеративними змінами артеріол, вен і капілярів (мікроангіопатія), а також ушкодженням крупних і середніх артерій (макроангіопатія) [5, 9, 67].

Для мікроангіопатії характерна тріада факторів Сенако-Вірхова: зміни в судинній стінці, порушення згортальної системи крові і сповільнення кровотоку, які створюють умови для мікротромбування [10, 23]. З прогресуванням захворювання такі зміни спостерігаються у всьому кровоносному руслі, основним чином впливаючи на нирки, сітківку ока, міокард, шкіру та периферичні нерви [9]. Найбільш ранніми проявами діабетичних ангіопатій є судинні зміни в нижніх кінцівках, частота яких коливається від 30 до 90%.

Макроангіопатія в більшості випадків є наслідком атерогенезу, що розвивається раніше і прогресує швидше у хворих цукровим діабетом порівняно з загальною популяцією. Крім атеросклерозу, в крупних артеріях спостерігають кальцинацію середньої оболонки артерій (склероз Менкеберга) та дифузний атерофіброз [64, 83]. (Виділений зеленим текст вже є у вступі) Такі зміни не є специфічними тільки для діабету (крім осифікації стегнової та великогомілкової артерій, що зустрічається тільки у хворих цукровим діабетом) [68]. Макроангіопатії, що проявляються як судинні захворювання серця, мозку та нижніх кінцівок,- основна причина смерті хворих з цукровим діабетом. Ризик розвитку цих ускладнень у таких пацієнтів у 2-3 рази перевищує його рівень в загальній популяції [14, 105, 95].

Синдром діабетичної стопи як одне з провідних ускладнень цукрового діабету

Для вироблення єдиного підходу до діагностики і лікування хворих ЦД 2-го типу з характерними для діабету нейропатією, ангіопатією і остеоартропатією дослідницькою групою Всесвітньої організації охорони здоров’я в 1987р. був запропонований термін «діабетична стопа» і рекомендовано розглядати її як потенційно інфекційну проблему [52]. Згідно визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я, синдром діабетичної стопи (СДС) - це інфекція, виразка і/або деструкція глибоких тканин, пов’язана з неврологічними порушеннями і зниженням магістрального кровотоку в артеріях нижніх кінцівок різного ступеня важкості [10, 92].

СДС - це найчастіше ускладнення ЦД. З ним пов’язана приблизно третина госпіталізацій хворих з ЦД. Цей