(media) артерій нижніх кінцівок на фоні її потовщення і склерозу в поєднанні з іншими проявами діабетичної макро- і мікроангіопатії та з нейропатією, що формують синдром діабетичної стопи [ 37 ]. Сама по собі кальцинація судинної стінки не порушує прохідності артерій. До приєднання внутрішньосудинного мікротромбозу кровотік в кальцинованих артеріях зберігається, тому іноді навіть при приєднанні атеросклерозу з частковою облітерацією судин на артеріях стопи може визначатись пульсація [88].
У хворого із змішаною формою СДС та хворих із невропатичною формою цього синдрому діангостовано зниження всіх видів поверхневої чутливості. Зниження суглобової чутливості виявлялося тільки у хворого із 4 ступенем глибини уражень при СДС по W.Wagner.
Стосовно хворих з передсиндромом діабетичної стопи, то дослідження показали, що серед даної групи хворих ( 21 особа ) КПІ у одного хворого був знижений і становив 0,64 на правій та лівій нижніх кінцівках без наявності ішемічно – некротичних змін даних кінцівок. У інших 20 обстежуваних хворих виявлявся нормальний кісточково – плечовий індекс, який в середньому становив 1,02 + 0,17 на правій нижній кінцівці та 0,98 + 0,16 – відповідно на лівій нижній кінцівці.
Отже, у хворих із передсиндромом діабетичної стопи клінічно склерозу Менкеберга виявлено не було. Але, можна припустити, що саме прояви медіакальцинозу, що приводять до перетворення судин на ригідні трубки, які не здатні до скорочення та дилятації [37] і є причиною того, що в більшості обстежуваних хворих визначався КПІ в межах норми.
Натомість, у хворих з передсиндромом діабетичної стопи стійко виявляється зниження різних видів чутливості, особливо вібраційної. Тому,
можна припустити, що саме зниження вібраційної чутливості повинно бути насторожуючим чинником, як передумова виникнення СДС.
Для звернення уваги пацієнтів на можливі проблемні ділянки стопи, які можуть привести до СДС проводилась педобарографія стоп. Результати педобарографії показали, що найчастіше виникають критичні місця на п’ятах обох стоп, які визначалися у 8 обстежуваних хворих із передсиндромом діабетичної стопи, це становило 36%. Пояснити такі результати можна поганою поінформованістю пацієнтів щодо правил догляду за стопами при ЦД. Наявність гіперкератозу на п’ятах також педобарографічно показує це як критичне місце на стопі. Критичні місця на п’ятах обох стоп можуть привесто до механічного щадіння цих ділянок і деформації стоп. Відповідно, як наслідок - більшої опори на пальці і дистальні частити стоп, що сприятиме гіпоксії тканин цих ділянок і пришвидшення ішемічно – некротичних процесів.
Критичні місця одночасно на п’ятах і дистальних частинах стоп діагностовано тільки в одного пацієнта ( 4 % ). Критичні місця одночасно на п’ятах і дистальних частинах стоп можуть характеризувати початкові прояви остеоартропатії.
Для профілактики виникнення СДС педобарографія є прекрасним методом, тому, що дозволяє визначити критичні місця на стопах і звернути на них особливу увагу пацієнтів.
Найчастіше склероз Менкеберга діагностується у пацієнтів з запущеними стадіями діабетичної стопи – при наявності трофічних виразок, гангрени, асептичного некрозу, вивихів, підвивихів, спонтанних переломів внаслідок остеопорозу [114]. Найдостовірнішим способом діагностики склерозу Менкеберга є рентгенографія нижніх кінцівок, яку проводять в прямій та боковій проекціях [37]. При цьому на оглядовій рентгенограмі вдається прослідкувати увесь хід артеріального русла нижньої кінцівки від рівня підколінної артерії та нижче, аж до дрібних артерій стопи [44]. Щільність ушкодженої артерії на рентгенограмі може відповідати щільності кісткової тканини [35].
Проаналізовано 80 історій хвороб хворих з СДС, яким проводилась рентгенографія стоп у прямій проекції. В 56 проаналізованих історіях хвороб (75%) виявлено всі п’ять ступенів СМ. У всіх хворих мала місце ХАН 4 – 5 ступенів. У всіх хворих з СДС діагностовано 4 – 5 ступені СДС по W.Wagner.
Середній вік хворих із СДС 69 років + 2,4. Кальциноз стінок артерій нижніх кінцівок може виявлятись і у людей з нормальним вуглеводним обміном [13]. З віком його частота зростає: в осіб, молодших 45 років, він зустрічається у 5% випадків, від 45 до 60 років- у 16%, а в людей старшого віку (старших 60 років) - у 37% [3, 8]. Однак, у хворих з цукровим діабетом кальцинація артерій нижніх кінцівок у всіх вікових групах виявляється, в середньому, в 3 рази частіше: відповідно у 15%, 53% і 100%. У хворих з гангреною нижньої кінцівки на фоні цукрового діабету склероз Менкеберга виявляється практично завжди [15]. Отже, керуючись результатами ретроспективного аналізу історій хвороб, можна зробити висновок, що при гнійно-некротичних ускладненях діабетичних ангіопатій, СМ виявляється в 75% хворих. При СДС найчастіше діагностувався СМ другого ступеня (32,2%), дещо менше четвертого (28,6%) та п‘ятого (25%). Отримані результати можна пояснити тим, що середній вік пацієнтів із СДС - 69 років + 2,4, а згідно даних літератури [102], з віком кальцинація медії артерій прогресує.
На попередніх етапах наших досліджень була виявлена висока частота склерозу Менкеберга у пацієнтів з діабетичними макроангіопатіями нижніх кінцівок та гнійно-некротичними ускладненнями. Такий результат досліджень може свідчити про вагому участь склерозу Менкеберга у розвитку вищевказаних патологічних процесів. Разом з тим, етіопатогенез, а також особливості клініки, діагностики, лікування і профілактики цього патологічного стану на сьогодні не розроблені. Вивчення вказаних питань у клінічних умовах є складним і досить проблематичним, у звязку з неможливістю чітко віддиференціювати прояви атеросклерозу та склерозу Менкеберга. Значно глибші перспективи у розвязанні згаданих проблем могло б дати використання моделі склерозу Менкеберга на піддослідних тваринах. Тим не менше, у жодному доступному нам джерелі моделі склерозу Менкеберга виявлено не було. У звязку