Звичайно, що для досягнення такої мети спочатку слід було відтворити у тварин цукровий діабет, а вже опісля довести чи виключити наявність у них склерозу Менкеберга.

Насамперед, нами були використані відомі моделі цукрового діабету, які відтворюються шляхом введення тваринам певних хімічних речовин: алоксану, стрептозотоцину та стрептоміцину.

При відтворенні стрептозотоцинової моделі цукрового діабету, хронічної глікемії досягнути не вдалося. При спробі відтворення хронічної форми алоксанової моделі цукрового діабету виявилася висока токсичність препарату, яка привела до загибелі всіх 10 піддослідних тварин до одного тижня після закінчення даного експерименту (через три тижні від початку введення водного розчину алоксану гідрату).

При спробі відтворити стрептоміцинову модель ЦД на морських свинках підвищення рівня глюкози у перших 3-ох тварин виявлено не було: 5,4±0,2 ммоль/л як до першого, так і після останнього введення стрептоміцину. У зв’язку з цим, дослідження на цих тваринах припинили. Неспроможною виявилася стрептоміцинова модель і для безпородних білих щурів, у яких рівень глюкози, зрісши в кінці першого тижня введення стрептоміцину з 5,2±0,2до 5,9±0,8 ммоль/л (р>0,05), до кінця 4-го тижня введення препарату поступово знизився до 4,7±0,1 ммоль/л (p<0,05,) без будь-яких вловимих об’єктивних змін загального стану тварин.

Враховуючи те, що жодна з вищерозглянутих штучних моделей ЦД не дала бажаного нам результату (не вдалося досягти хронічної гіперглікемії), було вирішено застосувати природню модель ЦД - мишей з вродженим ЦД чистої лінії С57Bl/Ksl(db/db).

У цих мишей середнє значення глюкози в крові на 4-6 місяці життя виявилося 9,4±1,4 ммоль/л, що було достовірно вищим, ніж у групі норми (безпородні білі миші), де воно дорівнювало 4,2±0,8 ммоль/л. (р<0,001). Крім того, клінічно у мишей із вродженим ЦД спостерігалися спонтанні акральні трофічні зміни, зокрема – гангрена хвоста, яка в деяких з тварин переходила на крижову та поперекову ділянки.

Наявність у мишей чистої лінії С57Bl/Ksl(db/db) хронічної гіперглікемії та акральних трофічних змін дала нам підстави вивчити морфологічно стан їх макросудинного русла на предмет наявності ознак діабетичної макроангіопатії кінцівок.

При морфологічному дослідженні стегнової артерії мишей лінії С57Bl/Ksl(db/db) виявлялися чіткі ознаки діабетичної ангіопатії, найхарактернішим проявом якої було потовщення медії судини, виявлене при пофарбуванні зрізів гематоксилін – еозином та за методикою “ОКГ” (Д.Д.Зербіно,1989р.). Такі зміни є найбільш характерними для склерозу Менкеберга. Для остаточного підтвердження чи виключення його наявності у вказаних мишей нами гістохімічно вивчено вміст кальцію у медії їх судин.

Як показали результати дослідження (пофарбування зрізів за методикою Косса), у мишей з вродженим ЦД чистої лінії С57Bl/Ksl(db/db) спостерігалася виражена кальцинація медії, що підтверджувало у них наявність склерозу Менкеберга.

Наявність у мишей чистої лінії С57Bl/Ksl(db/db) склерозу Менкеберга дало нам підстави пропонувати цих мишей як його природню модель. Власне самостійний (природній) розвиток склерозу Менкеберга на фоні вродженої хронічної гіперглікемії є незаперечною перевагою цієї моделі і дає можливість вивченння цього патологічного стану в оптимальних природніх умовах.

Вміст Са2+ у серцевому та скелетному м’язах, істотно не відрізняється у мишей з ЦД і в групі норми. Аналогічна ситуація спостерігається в нирках мишей та кістках. В тонкому кишечнику рівень Са2+ дещо вищий у мишей з вродженим ЦД, порівняно з контрольною групою. Що ж до крові тварин, то його вміст у мишей зі склерозом Менкеберга достовірно перевищував значення контролю. Отримані результати можна пояснити виходячи з даних літератури [44], що при ЦД має місце остеопороз. Наші дослідження довели, що у мишей чистої лінії з вродженим ЦД вміст кальцію в кістковій тканині дещо нижчий, ніж в контрольній групі. Тому, можна припустити, що у 4-6 місячному віці, коли миші досягають зрілості у них виникає остеопороз, який приводить до вимивання кальцію з кісток в кров. Надмірна кількість кальцію в крові може запускати патологічні процеси, які приводять до формування медіакальцинозу.

Дещо підвищений вміст кальцію в тонкому кишечнику можна пояснити тим, що саме в кишечнику зосереджена велика кількість кровоносних судин. Даний метод визначення кальцію в органах не передбачає їх цілковитого знекровлення. Тому, можливо крім кальцію власне тонкого кишечника долучився до визначення і кальцій, що містився в кровоносних судинах кишечника.

Цікавими виявилися передумови гіперкальціємії в період клінічних проявів. Тому досліджено рівень кальцію та фосфору в крові мишей на другому місяці життя. Дослідження показали, що рівень кальцію в крові мишей чистої лінії з вродженим ЦД С57Bl/Ksl(db/db) був нижчим, ніж у контрольній групі. Гіпокальційемію в період доклінічних змін в організмі мишей з вродженим ЦД можна пояснити тим, що в в цьому періоді (вік 2 міс.) ще відбувається ріст мишей, що передбачає підвищене використання кальцію для формування кісткової тканини. Оскільки у мишей вроджений ЦД, то це передбачає дещо уповільнення процесів обміну, порівняно з контрольною групою, тому і подовжується період росту тварин.

Механізм формування склерозу Менкеберга достатньо складний [13, 97]. Однією з причин його розвитку можна вважати пошкодження ендотелію [15, 82]. При надлишку глюкози в крові та недостатності інсуліну в тканинах і судинах накопичується сорбітол і фруктоза, які, порушуючи осмотичну рівновагу в стінках капілярів, приводять до ангіопатій, які проявляються потовщенням базальної мембрани, набуханням стінки артерії, фокальною гіпертензією, гіперліпідемією та гіпоксією [109]. Тут слід зауважити, що гіпоксія при некомпенсованому діабеті має змішаний характер, оскільки транспорт кисню порушується на всіх етапах - респіраторному, гемічному, мікроциркуляторному і, можливо, на рівні утилізації в тканинах (у зв’язку з надлишковим глікозилюванням гемоглобіну еритроцитів в умовах хронічної гіперглікемії) [39].

Вважають, що в результаті