Дані анамнезу захворювання ЦД свідчать, що у всіх обстежуваних хворих був діагностований цукровий діабет 2 типу. Середня тривалість захворювання цукровим діабетом у пацієнтів становила 8,24±1,1 року.

При аналізі анамнезу хвороби було встановлено, що лікування ЦД виключно дієтою мало місце в 1 пацієнта (4%), дієтою та сульфаніламідними препаратами лікувалися 2 пацієнти (8%), дієтою, сульфаніламідними препаратами та метформіном - 4 пацієнти (16%), дієтою, сульфаніламідними препаратами та глюкобаєм - 1 пацієнт (4%), дієтою та інсуліном - 6 пацієнтів (24%), дієтою, інсуліном та метформіном - 10 пацієнтів (40%), дієтою, інсуліном та глюкобаєм - 1 пацієнт (4%).

Доза інсуліну, яка застосовувалася для лікування опитаних пацієнтів становила від 8 од до 100 ОД на добу і в середньому складала 51,1±0,5 ОД. В середньому обстежені пацієнти лікувалися інсуліном близько 7,5 років.

Серед обстежених осіб значна частина мала супутню патологію: ішемічіною хворобою серця хворіли 12 пацієнтів (48%), гіпертонічною хворобою - 11 хворих (44 %). Діабетична ретинопатія мала місце у 2 пацієнтів (8%): у 1-го – непроліферативна і ще у 1-го – проліферативна. Діабетична нефропатія спостерігалася теж у 2 пацієнтів (8%), у одного з яких проявлялася мікроальбумінурією, а в іншого - макроальбумінурією.

Поміж обстежуваних хворих алкоголем зловживали 2 пацієнти (8%), вели малорухомий спосіб життя - 14 хворих (56%), курили - 12 осіб (48%). Серед хворих, які курили, середня тривалість куріння становила 24,4±0,4року. Менше десяти цигарок на день палили 8,3 % пацієнтів, а понад десять цигарок на день – 91,7 % пацієнтів.

Що стосується сімейного анамнезу, то в родичів обстежуваних хворих був діагностований цукровий діабет в 11 осіб ( 44 %), ішемічна хвороба серця - у 8 (32%) та гіпертонічна хвороба – у 11 осіб ( 44 %).

У досліджуваних пацієнтів глікемія натще становила в середньому 7,0±0,4 ммоль/л, постпрандіальна –8,3±0,5 ммоль/л. Нормальні показники рівня цукру в крові натще були у 4 пацієнтів (16%), а нормальна постпрандіальна глікемія (після вживання їжі) - в 9 хворих (36%).

Рівень глікозильованого гемоглобіну в здорової людини становить до 6,5%. У досліджуваних пацієнтів коливання цього показника становило від 6,2 до 14,0 % і в середньому складало 10,2±0,3%. Нормальні показники глікозильованого гемоглобіну виявилися у 3 пацієнтів (12%).

Щодо рівнів холестерину, то в більшості пацієнтів виявлено нормальний рівень загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів високої та низької щільності, як показано у таблиці 1. Разом з тим, у 5 осіб (20%) був підвищений рівень загального холестерину, у 11 (44%) – тригліцеридів і у 6 (24%) – ЛПНЩ. Рівень ЛПВЩ був зниженим у 2 (8 %) хворих. В середньому рівень показників ліпідограми становив: загального холестерину 5,15± 0,3 ммоль/л (норма : 5,2 – 6,2 ммоль/л), тригліцеридів – 1,8±0,5 ммоль/л (норма: 0,4 – 1,82 ммоль/л), ліпопротеїдів високої щільності – 1,125±0,3 ммоль/л (норма: 0,8 – 1,82 ммоль/л), ліпопротеїдів низької щільності – 2,73±0,4 ммоль/л (норма: 1,7 – 3,4 ммоль/л).

Таб 1. Частота патологічних змін показників ліпідограми у досліджуваних пацієнтів (%).  |

Знижений

вміст | Нормальний

вміст | Підвищений

вміст

Загальний холестерин | 3 (12%) | 17 (68%) | 5 (20%)

Тригліцериди | 0 | 14 (56%) | 11 (44%)

ЛПВЩ | 2 (8%) | 23 (92%) | 0

ЛПНЩ | 6 (24%) | 13 (52%) | 6 (24%)

Клінічний огляд пацієнтів починався з вимірювання зросту і ваги. Для виявлення у пацієнтів надлишкової ваги визначався біомас-індекс (БМІ), що розраховувався за формулою: вага (кг)/ (зріст (см)) 2.

Зріст і вага визначалися на стандартній електронній вазі.

При клінічному обстеженні нижніх кінцівок оцінювалися: відповідність взуття і шкарпеток, колір шкіри; місцева температура на дотик; наявність мозолів, гіперкератозу, змін після вилікуваних ушкоджень; стан нігтів, оволосіння; наявність тріщини, пухирів, вогнищ змертвіння.

При наявності некротично-запальних уражень оцінювалися: їх локалізація; поширеність; глибина; наявність виділень; характер країв ушкодження; стан оточуючих тканин. При цьому проводилася фотодокументація уражень стоп пацієнтів.

Після клінічного обстеження проводилися спеціальні дослідження для виявлення у хворих полінейропатії, ангіопатії та остеоартропатії нижніх кінцівок.

Для виявлення нейропатії у хворих перевірялися різні види поверхневої і глибокої чутливостей: тактильна, больова, температурна, вібраційна та дискримінаційна. Обстеження проводилося в напівсидячому положенні хворого. Його стопи розміщувалися на краю кушетки тильною поверхнею догори. Відхилення оцінювалися за якісними та кількісними показниками.

Відчуття дотику перевірялося прикладанням монофіламенту фірми «WPS-Worwag Pharma Slovensko» (Словакія), який тиснув на досліджувану частину тіла вагою 10 г, як показано на рис.1.

Відчуття температури перевірялося пристроєм для вивчення температурної чутливості тієї ж фірми.

Дискримінаційна чутливість перевірялася пристроєм фірми «WPS-Worwag Pharma Slovensko» (Словакія) і полягала в тому, що до досліджуваної поверхні стопи торкалися 2 поверхні різної площі, і пацієнт повинен був оцінити, чи одинакові поверхні за площею, чи різні (рис.2).

Тактильна, температурна та дискримінаційна чутливість оцінювалися за якісними показниками: результат дослідження записувався як «так» або «ні».

Визначенню відчуття вібрації приділялася особлива увага, тому що згідно даних літератури, саме порушення відчуття вібрації у хворих з ЦД проявляється в першу чергу [34]. Дослідження вібраційної чутливості проводилося з допомогою камертона «Harwell Science and Innovation Campus» (Велика Британія) з частотою 128 Гц, як показано на рис. 3 (завдяки чому вдавалося визначити якісно порушення даного виду чутливості), а також з допомогою NEUROTHESIOMETER “HORWRLL” (Велика Британія) (рис.4). Завдяки цьому приладу можна оцінити мінімальні порушення вібраційної чутливості. Кількісну оцінку порушень вібраційної чутливості можна було оцінити завдяки двом шкалам: оптимальна амплітуда до